Читайте также:
|
З другої половини XVII століття політичні ідеї буржуазії одержують своє всебічне опрацювання як системи ідеологій, що створюють нову картину світу. Політична думка в інтегрованій формі знайшла своє вираження в межах цінностей і теоретичних побудувань лібералізму, консерватизму і утопічного соціалізму. Вона визначала природу держави, її взаємовідносини з особистістю і суспільством, виявляла оптимальні політико-організаційні та конституційно-правові норми стабільного правління.
Політична теорія лібералізму стала історично першою формою ідеології, у своїх теоретичних конструкціях вона виходила з цінностей природного права, суверенітету особистості та ідеї обмеженого втручання держави в життя громадян. Реалізація ідеалу вільної особистості передбачала існування механізму, спроможного забезпечити здійснення природних і невід'ємних прав особистості. Лібералізм зробив ставку на державу як інструмент втілення своєї основної соціальної концепції. Природа і зміст держави розглядались у контексті суспільного договору, який укладено вільними громадянами для захисту і найбільш повної реалізації їх природних прав.
Порівняємо політичні погляди двох англійських мислителів, що дали класичний приклад різних підходів до усвідомлення держави такого роду.
Т. Гоббс (1588-1679) у праці «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і громадянської» розглядає додержавне існування людства як «війну всіх проти всіх», оскільки егоїстична природа людини вимагає реалізації «права на все», на шкоду один одному.
Д. Локк (1632-1704) в опусі «Два трактати про державне правління» виходить з того, що в природному стані такої війни
немає, але немає и органів, здатних неупереджено розв язувати виникаючі конфлікти. Безвладдя і невпорядкованість життя в до-державний період примушує людей шукати вихід із такої ситуації.
Т. Гоббс вважав, що люди, спонукувані емоцією страху, повністю відмовляються від своїх прав і створюють державу шляхом укладання суспільної угоди, щоб безумовно підкоритися її абсолютній владі (Левіафану).
Д. Локк, навпаки, стверджує, що люди лише частково делегують свої права договірній державі, обмежують її владу, надають їй мінімальних повноважень і зберігають за собою право на індивідуальні «особливості». За Локком особисті права є пріоритетними відносно колективних обов'язків, а держава правовим шляхом гарантує громадянам «життя, власність і свободу» (це відома Локкова формула «троїстих прав людини»).
У Т. Гоббса держава є машиною, що забезпечує «збереження» людей без урахування їх особистих інтересів: індивіди втрачають можливість змінити обрану ними форму правління і звільнитись з-під дії верховної влади, протестувати проти рішень одноосібного суверена. Орієнтація Гоббса на утвердження «залізного» державного порядку була набагато сильнішою від ідеї правової держави.
Д. Локк був прибічником правової державності і трактував загальну користь у державному стані двобічно - як переваги інтеграції індивідуальних зусиль і правових гарантій держави. З метою запобігти можливості поглинання суспільства та індивіда державою він висунув ідею розподілу влади на законодавчу та виконавчу. Ця ідея стала підґрунтям доктрини буржуазного конституціоналізму.
У Т. Гоббса благо народу - вищий закон і обов'язок для суверена, але сам суверен виглядає як універсальний механізм, що спирається на фізичну силу. Право народу на повстання проти суверена - надто мала компенсація відсутності правових гарантій.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 74 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |