Читайте также:
|
4. Конституційно-правові норми: поняття, особливості, види
Конституційно-правові норми – це загальнообов’язкові, формально визначені, встановлені чи санкціоновані державою правила, за допомогою яких здійснюється цілеспрямоване впорядкування політико-правових відносин.
Ці норми є різновидом норм права і мають всі ознаки, притаманні даному виду соціальних норм: а) вони виступають регулятором суспільних відносин; б) встановлюють загальнообов’язкові правила поведінки; в) мають формально визначений характер; г) мають письмову, документальну форму, містяться в НПА та інших джерелах права; д) їх виконання забезпечується примусовою силою держави.
Разом з тим, конституційно-правові норми мають ряд специфічних якостей і ознак, які вирізняють їх з-поміж інших норм права. До основних особливостей конституційно-правових норм належать:
1) особливий предмет регулювання – конституційно-правові відносини;
2) політико-правовий характер – вони мають політичний зміст, оскільки стосуються організації та здійснення політичної, публічної влади;
3) фундаментальність – основоположний, вихідний характер, зумовлений предметом правового регулювання;
4) ідеологічність – в них відображається та чи інша ідеологія, оскільки сама держава є ідеологічною за своєю природою організацією;
5) висока стабільність – вони змінюються, як правило, рідше, ніж норми інших галузей права, оскільки, з огляду на предмет регулювання, такі зміни мають бути зумовлені суттєвими зрушеннями в тих чи інших підсистемах суспільного ладу.
Значна частина конституційно-правових норм має загальнорегулятивний характер (норми-принципи, норми-декларації, норми-дефініції, норми-програми, норми-цілі тощо). Деякі автори на цій підставі роблять загальний висновок про те, що конституційно-правовим нормам притаманна усіченість, тобто відсутність хоча б одного з трьох елементів загальної структури (гіпотези, санкції або гіпотези й санкції). Насправді тричленна структура в загальній ТДП стосується тільки регулятивних норм права і відображає логічну послідовність викладення правового припису. Декларативні норми (незалежно від їх галузевої приналежності) такої „класичної” структури не мають, за що й отримали в науці назву „нетипові правові приписи”. До того ж слід пам’ятати, що структура статті нормативного акту вкрай рідко співпадає з логічною структурою регулятивної норми права; як правило, для того, щоб віднайти всі складові цієї структури, необхідно проаналізувати цілу низку статей, а то й низку нормативних актів.
Конституційно-правові норми класифікуються за різними критеріями:
1) за змістом (сферою реалізації) – згідно з генеральними інститутами конституційного права (норми, що проголошують засади конституційного ладу, визначають основи правового статусу особи тощо);
2) за юридичною силою – норми Конституції (як такі, що мають найвищу юридичну силу); норми міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України; норми законів України; норми підзаконних нормативних актів (постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабміну, наказів міністерств тощо);
3) за ступенем категоричності припису, що міститься в нормі – імперативні й диспозитивні;
4) за призначенням у механізмі правового регулювання – матеріальні й процесуальні;
5) за часом дії – постійні й тимчасові;
6) за колом осіб (суб’єктів) – загальні й спеціальні;
7) за територією дії – загальнодержавні (всеукраїнські), регіональні, місцеві, локальні;
8) за характером диспозиції – уповноважуючі, зобов’язуючі, забороняючі;
9) за функціональним спрямуванням – регулятивні, охороняючі, декларативні;
10) за ступенем відповідності фактично існуючим відносинам – реальні й фіктивні.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |