Читайте также:
|
У свій час обґрунтувалися різні підходи до навчання орфографії: одні методисти підкреслювали вирішальну роль ,інші обґрунтовували ефективність вироблення орфографічних навичок на основі засвоєння теорії граматики ,ще інші пропонували принципи диференційованого підходу для засвоєння орфограм .
Головна причина орфографічних помилок, як зазначають сучасні українські лінгводидакти - це невміння учнів застосувати на практиці здобуті знання, відсутність навичок самоконтролю, орфографічної пильності.
Для досягнення основної мети - формування належної орфографічної грамотності - необхідно під час вивчення шкільного курсу мови реалізувати такі завдання: □ ознайомити учнів з основними орфографічними завданнями; □ сформувати на основі цих понять орфографічні вміння; □ навчити писати слова з орфограмами, що не перевіряються; □ сформувати в учнів потребу й уміння користуватися орфографічним словником; □ забезпечити необхідні умови для навчання орфографії.
Практика доводить, що більшість учнів під час написання не думають про правила й відкладають самоконтроль па кінець роботи. Звичку писати без розділових знаків і розставляти їх "потім", після закінчення диктанту, слід викорінювати. Такі звички негативно відбиваються на результатах виконаної роботи. До основних ефективних видів роботи з орфографії традиційна методика, крім диктанту, завжди відносила твір і переказ. Твір надає широкі можливості для самостійного творчого мововиявлення учня, розвитку його зв'язного мовлення. Як проміжна лайка між диктантом і твором переказ зберігає від диктанту значний масив орфографії, бо мовний матеріал у ньому не можна довільно змінити. Про переказ можна сказати, що це крок до твору, самостійний але контрольований. Переказ не можна написати, якщо не знаєш заздалегідь тексту. У навчальному процесі має бути надане місце різним видам роботи: диктанту, переказу, твору. Але з метою різних видів контролю їх треба частіше змінювати один одним. Результативним для підвищення грамотності учнів є орфографічний розбір, який тісно пов'язаний з аналізом слова за будовою, словотворчим і морфологічним. І все ж таки орфографічний розбір не можна сплутувати з граматичним чи іншими видами аналізу, бо під час орфографічного розбору основна увага зосереджується па тих словах і морфемах, які становлять інтерес саме з погляду навчання правопису, у написанні яких можливі помилки.
Орфографічний розбір може практикуватися як окремий вид вправ, для виконання якого вчитель відводить частину уроку; він може супроводжувати списування , навчальні, попереджувальні й коментовані диктанти.
Вивчення орфографії за допомогою системи вправ передбачає періодичну корекцію учнівської вправності, дає змогу створювати умови для формування орфографічних умінь і навичок на теоретичній основі, що є важливим стимулом піднесення грамотності учнів й розвитку писемного мовлення.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 10 | Нарушение авторских прав