Читайте также:
|
У свій час обґрунтувалися різні підходи до навчання орфографії: одні методисти підкреслювали вирішальну роль,інші обґрунтовували ефективність вироблення орфографічних навичок на основі засвоєння теорії граматики,ще інші пропонували принципи диференційованого підходу для засвоєння орфограм.
Головна причина орфографічних помилок, як зазначають сучасні українські лінгводидакти - це невміння учнів застосувати на практиці здобуті знання, відсутність навичок самоконтролю, орфографічної пильності.
Для досягнення основної мети - формування належної орфографічної грамотності - необхідно під час вивчення шкільного курсу мови реалізувати такі завдання: □ ознайомити учнів з основними орфографічними завданнями; □ сформувати на основі цих понять орфографічні вміння; □ навчити писати слова з орфограмами, що не перевіряються; □ сформувати в учнів потребу й уміння користуватися орфографічним словником; □ забезпечити необхідні умови для навчання орфографії.
Практика доводить, що більшість учнів під час написання не думають про правила й відкладають самоконтроль па кінець роботи. Звичку писати без розділових знаків і розставляти їх "потім", після закінчення диктанту, слід викорінювати. Такі звички негативно відбиваються на результатах виконаної роботи. До основних ефективних видів роботи з орфографії традиційна методика, крім диктанту, завжди відносила твір і переказ. Твір надає широкі можливості для самостійного творчого мововиявлення учня, розвитку його зв'язного мовлення. Як проміжна лайка між диктантом і твором переказ зберігає від диктанту значний масив орфографії, бо мовний матеріал у ньому не можна довільно змінити. Про переказ можна сказати, що це крок до твору, самостійний але контрольований. Переказ не можна написати, якщо не знаєш заздалегідь тексту. У навчальному процесі має бути надане місце різним видам роботи: диктанту, переказу, твору. Але з метою різних видів контролю їх треба частіше змінювати один одним. Результативним для підвищення грамотності учнів є орфографічний розбір, який тісно пов'язаний з аналізом слова за будовою, словотворчим і морфологічним. І все ж таки орфографічний розбір не можна сплутувати з граматичним чи іншими видами аналізу, бо під час орфографічного розбору основна увага зосереджується па тих словах і морфемах, які становлять інтерес саме з погляду навчання правопису, у написанні яких можливі помилки.
Орфографічний розбір може практикуватися як окремий вид вправ, для виконання якого вчитель відводить частину уроку; він може супроводжувати списування, навчальні, попереджувальні й коментовані диктанти.
Вивчення орфографії за допомогою системи вправ передбачає періодичну корекцію учнівської вправності, дає змогу створювати умови для формування орфографічних умінь і навичок на теоретичній основі, що є важливим стимулом піднесення грамотності учнів й розвитку писемного мовлення.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |