Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікація методів навчання укр.мови.

Читайте также:
  1. Puc. 2. Класифікація ринків за призначенням і структурою
  2. V. Методи навчання
  3. Вибір методів дослідження
  4. Видатки бюджету, їх сутність і класифікація.
  5. Види навчання. Особливості проблемного, розвивального, модульно-розвивального навчання.
  6. Види норм витрат праці, їх класифікація та визначення.
  7. Види пам’яті та їхня класифікація
  8. Визначення і класифікація виробничих шкідливостей
  9. Визначення та класифікація адміністративних методів.
  10. Вплив інформаційних технологій на індивідуалізацію навчання

1. Інформаційно-рецептивний. Призначення: передача і прийом готової інформації.

Прийоми інформаційного методу: пояснення, повідомлення, постановка інформаційного питання, інструктаж, читання готової інформації.

Прийоми рецептивного методу: слухання, заучування вправ, відповіді на питання, читання, переказування, пояснення правописних правил.

2. Інформаційно-питальний. Призначення: відтворити засвоєну інформацію, використання в репродуктивній бесіді.

3. Спонукально-репродуктивний. Призначений для формування умінь і навичок через відтворення раніше повідомлених знань (спонукальна дія вчителя+репродуктивна дія учня). Прийоми спон.-реп. методу: спонукання учнів до репродуктивного повідомлення, репродуктивної бесіди.

Репродуктивна бесіда – це бесіда, яка створюється постановкою системи інформаційних питань і відповідями на них. Передбачає відтворення лінгвістичної інформації з метою закріплення, запам’ятовування, формування практичних умінь і навичок.

Репродуктивні вправи – диктант, розпізнавальні вправи, перетворювальні вправи, заміна одних мовних конструкцій іншими.

4. Метод проблемного викладу. Полягає в тому, що педагог ставить проблему і сам або з допомогою учнів розв’язує її, тим самим вчитель дає зразок як формулювати проблему, як зробити висновки.

Два способи подання цієї інформації:

- дедуктивний(учні крок за кроком разом з учителем розв’язують проблему);

- індуктивний(вчитель дає мовний матеріал і спонукає учнів до аналізу факту, учні формулюють висновки, аргументують, вчитель лише коригує).

Модель методу п.в.:

постановка проблемного питання, показ розв’язання проблеми, аналіз мовних фактів, формування і обговорення висновків.

5. Стимулюючо-пошуковий метод. Cтимулює учнів до самостійного навчання. Вчитель організовує евристичну бесіду(система питань зв’язаних між собою, що даюьб можливість розв’язати поставлену перед учнями проблему), створює проблемну ситуацію, а діти мають розв’язати цю ситуацію.

 

32.

Сутність пояснювально-ілюстративного методу полягає в тому, що вчитель повідомляє готову інформацію різними засобами, а учні сприймають, усвідомлюють і фіксують у пам'яті цю інформацію. Повідомлення інформації вчитель здійснює за допомогою усного слова (розповідь, лекція, пояснення), друкованого слова (підручник, посібники), наочних засобів (картини, схеми, кіно- й діафільми, натуральні об'єкти в класі і під час екскурсій практичного показу способів діяльності (показ досвіду роботи на станку, зразків відмінювання, способів розв'язування задач, доведення теорем, способів складання планів, анотації і т.д.). Учні виконують ту діяльність, яка необхідна для першого рівня засвоєння знань, слухають, дивляться, пробують на дотик, маніпулюють предметами і знаннями, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною і запам'ятовують.

прийоми

— знання учням пропонують в "готовому" вигляді;

— учитель не лише повідомляє знання, а й пояснює їх;

— учні усвідомлено засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують. Критерієм засвоєння є правильне відтворення (репродукція) знань;

— необхідна міцність засвоєння забезпечується шляхом багаторазового повторення знань.

Цей метод передбачає організуючу, збуджуючу діяльність учня. Для підвищення ефективності репродуктивного методу дидакти й методисти спільно з психологами розробили систему вправ, а також програмовані матеріали, що забезпечують зворотний зв'язок і самоконтроль. Помітне місце займає удосконалення способів інструктажу учнів.

Певну роль при реалізації цього методу може відігравати алгоритмізація. Учням задається алгоритм, тобто правила і порядок дій, в результаті виконання учень навчається розпізнавати об'єкт (явище), з'ясовує його наявність і одночасно здійснює певний порядок дій. Використання алгоритмів у навчанні є однією з форм пред'явлення учням орієнтирів для здійснення чітко визначеної діяльності. Це один з прийомів пояснювально-ілюстративного методу. Використання учнями відомого їм алгоритму за завданням учителя характеризує прийом репродуктивного методу.

35. Метод проблемного викладу. Полягає в тому, що педагог ставить проблему і сам або з допомогою учнів розв’язує її, тим самим вчитель дає зразок як формулювати проблему, як зробити висновки.

Два способи подання цієї інформації:

- дедуктивний(учні крок за кроком разом з учителем розв’язують проблему);

- індуктивний(вчитель дає мовний матеріал і спонукає учнів до аналізу факту, учні формулюють висновки, аргументують, вчитель лише коригує).

Модель методу п.в.:

постановка проблемного питання, показ розв’язання проблеми, аналіз мовних фактів, формування і обговорення висновків.

31.Дидактичні прийоми: 1) викладання: повідомлення, розповідь, пояснення, інструктаж, постановка питання, показ зразка, завдання, перевірка і оцінка знань, постановка проблеми, висування гіпотези; 2) навчання: слухання, спостереження, читання, переказ, письмо, порівняння, систематизація, пояснення, заучування, формулювання питань, виконання вправ, конструювання, розв'язання проблем

навчання, потрібно враховувати причини-фактори, які охоплюють основні У методі навчання як способі упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителя й учня, спрямованої на розв'язання завдань освіти, відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Метод навчання має об'єктивну і суб'єктивну складові. Проблему системи методів навчання можна розв'язати шляхом створення єдиної або кількох класифікацій, які б адекватно відображали завдання і зміст цілісного процесу навчання. Обираючи метод компоненти навчання: завдання, зміст, форми і засоби, а також відповідні умови.

У дидактичній літературі іноді розрізняють методи

викладання, що стосуються діяльності вчителя, і методи учіння, що забезпечують перебіг навчальної діяльності учнів. Методи навчання характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів і потребують активності їх обох.

Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіду можна використати і для засвоєння нових знань, і для повторення, і для перевірки, проте в різних випадках цей метод матиме свої особливості реалізації. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність їхньої пізнавальної діяльності, можливість застосовувати знання на практиці.

Кожний метод навчання має виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, а й стимулювальну та корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам'яті, емоційно-почуттєвої сфери).

Будь-який навчальний предмет, крім загальних методів навчання, має свої методи, зумовлені специфікою його змісту. Наприклад, у викладанні української мови застосовують спеціальні методи: читання і письмо, словникова робота, граматичний розбір та ін.; у географії важливе місце належить роботі з картами; у природознавстві - спостереження, досліди тощо. Дидактика вивчає методи, які мають найбільш загальне значення і можуть бути застосовані при вивченні різних навчальних предметів.

У структурі методів виокремлюють прийоми, тому кожний метод можна представити як сукупність методичних прийомів.

Кожен метод навчання має об'єктивну і суб'єктивну складові. Об'єктивна частина методу визначається вимогами законів і закономірностей, принципів і правил навчання, а також цілями, завданнями, змістом, формами навчальної діяльності. Суб'єктивна частина методу зумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю, особливостями учнів, конкретними умовами перебігу навчання. Проблема співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в методі розв'язана не повністю: е прихильники думки про те, що метод - об'єктивне явище, проте деякі дослідники вважають його результатом творчої праці педагога, індивідуальним надбанням. Безперечно те, що об'єктивність дає змогу дидактам розробляти теорію методів, рекомендувати педагогам шляхи їх ефективної реалізації. Водночас саме методи є сферою прояву високої педагогічної майстерності і творчості.

25..Дидактичні принципи та вимоги до змісту навчання мови (науковість, систематичність, послідовність, зв'язок теорії з практикою, доступність, перспективність, проблемність).

Принцип доступності включає в себе обов’язкове врахування вікових можливостей учня і його рівня підготовки. П.д. – це відбір змісту, відбір методів, дотримання правил у навчанні.

Принцип проблемності – забезпечує розвивальне навчання:

-систематично створювати проблемні ситуації;

-навчити дітей обґрунтуванню суджень.

В середньому і слабкому класі проблемну ситуацію створює вчитель і сам розв’язує, а учні вчаться. А в сильному класі – все роблять самі учні. Це забезпечує інтелектуальний розвиток.

Принцип систематичності базується на вже отриманих знаннях з початкової школи.

Зв'язок теорії з практикою. Є основним принципом. Дитина має отримувати знання і вміти їх використовувати на практиці.

Принцип науковості. Принцип вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки; наближався до розкриття сучасних досягнень і перспектив розвитку в майбутньому. В основі принципу науковості лежить ряд важливих положень: світ можна пізнавати; людські знання, перевірені практикою, дають об'єктивну картину розвитку світу; наука в житті людини відіграє важливу роль, що зумовлює спрямованість шкільної освіти на засвоєння наукових знань; науковість навчання забезпечується передусім змістом шкільної освіти, строгим дотриманням принципів його формування.

Принцип послідовності. Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань.
Реалізації принципу систематичності і послідовності сприяють сучасні програми з загальноосвітніх предметів, у яких передбачено розкриття внутрішньопредметних та міжпред-метних зв'язків і формування системних знань про реальний світ.
Тільки система... дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій таке безладдя, шо сам господар нічого не знайде. (К.Д. Ушинський)




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 238 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав