Читайте также:
|
Запобігання або зниження ризику на фондовому ринку забезпечується використанням ф’ючерсних контрактів та опціонів.
Страхування або хеджування полягає у нейтралізації несприятливих змін ціни того чи іншого активу для інвестора, чи виробника, споживача. Хеджування дозволяє запобігти втратам, але в той же час позбавляє підприємство можливості скористатися сприятливим розвитком кон’юнктури. Хеджування може бути повним чи неповним (частковим).
Повне – цілком виключає ризик втрат, часткове хеджування здійснює страхування тільки у визначених межах. Існує хеджування продажем і купівлею ф’ючерсного контракту.
Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування купівлею – від її підвищення. Розглянемо приклад повного хеджування (хеджування продажем).
На практиці повне хеджування можливе рідко, оскільки терміни завершення ф’ючерсного контракту і здійснення спотової угоди можуть не збігатися. У результаті не буде повного збігу ф’ючерсної та спотової цін, і хеджер може одержати як деякий виграш, так і понести збитки, хоча за величиною вони будуть менші, ніж у випадку відмовлення від страхування. Тому хеджер повинен прагнути звести до мінімуму час між закінченням хеджа і закінченням терміну ф’ючерсного контракту.
Для хеджування варто вибирати ф’ючерсний контракт, що минає після здійснення спотової угоди.
Хеджування за допомогою найближчого ф’ючерсного контракту називають спот-хеджуванням. Відкривши позицію за ф’ючерсним контрактом, хеджер повинен оплачувати негативну варіаційну маржу (різниця між цінами, курсами, ставками котируванням валют, одержувана при проведенні банківських операцій купівлі-продажу), якщо кон’юнктура на ф’ючерсному ринку буде розвиватися для нього не в сприятливу сторону. Чим більше часу залишається до терміну закінчення контракту, тим більш можливі коливання ф’ючерсної ціни і відповідно негативна маржа. Щоб зменшити витрати фінансування запобігання ризику втрат, доцільно хеджувати ризик шляхом послідовного укладання ряду короткострокових ф’ючерсних контрактів.
Якщо на ринку відсутні контракти за даним активом, то купуються контракти за подібними активами. Така техніка називається крос–хеджуванням.
Страхування контрактом з тим же активом називається прямим хеджуванням.
Простими ф’ючерсними стратегіями є купівля або продаж контракту. Наприклад, при формуванні портфеля з процентних інструментів інвестор може купити ф’ючерсний контракт.
Якщо процентні ставки в майбутньому зростуть, інвестор продає контракт на довгострокову облігацію і купує контракт на короткострокову облігацію, тобто продає спред. При рості процентних ставок вартість першого контракту зменшиться більше, ніж другого, і інвестор дістане прибуток. Якщо його прогнози виявляться невірними, він понесе збиток, однак він буде меншим, ніж у випадку відкриття тільки короткої позиції за контрактом на довгострокову облігацію.
Для хеджування своєї позиції за допомогою опційних контрактів інвестор повинен визначити необхідне число контрактів.
Воно розраховується за наступною формулою:
КОК = КА / К,
де –КОК – кількість опційних контрактів;
КА – кількість одиниць активу;
К – кількість одиниць в опційному контракті.
У залежності від зміни ціни базисного активу змінюється і ціна опціону. Тому інвестор може грати на різниці цін контрактів.
Якщо він думає, що премія опціону зменшиться, то продасть опціон, щоб викупити його пізніше за більш низькою ціною. У випадку невірного прогнозу інвестор понесе збитки, тому що йому доведеться або закрити опціонну позицію за більш високою ціною, або ж виконати свої зобов’язання за контрактом. Тому в ряді випадків виникає необхідність хеджувати опційну позицію. Це можна зробити за допомогою так званого дельта-хеджування.
Показник дельта являє собою відношення зміни ціни опціону до зміни ціни базового активу. Дельта показує, якою мірою зміниться ціна опціону при зміні ціни активу.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 92 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |