Читайте также:
|
Емоції відіграють у житті людини надзвичайно важливу роль. Емоції це особливий клас психічних процесів й станів, пов’язаних із інстинктами, потребами, мотивами, котрі відображаються у формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху та ін.) значимості предметів, явищ, ситуацій, що впливають на індивіда в процесі його життєдіяльності.
Здатність дитини співпереживати, перейматися чужим горем – це високе почуття, яке ми називаємо «емпатія». Емпатія — надзвичайно складне, багатогранне поняття, яке означає: осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дає змогу зрозуміти чужі переживання (емпатія як механізм пізнання); дію індивіда, що допомагає йому особливим чином побудувати спілкування (емпатія як особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість індивіда, його здатність проникати в психічний стан іншої людини, із якою вступає в контакт (емпатія як характеристика особини, тобто емпатійність).
Встановлено, що здатність до прояву емпатії зростає за умови разючої подібності людей між собою, а й у набутті життєвого досвіду. Проведене нами дослідження рівня емпатії у дітей молодшого шкільного віку показало, що рівень сформованості емпатійних тенденцій у дітей, котрі навчаються у 4-х класах скоріше низький ніж високий. Це негативне явище спостерігається в школі, яку ми обрали для дослідження. Отож нами була розроблена програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку.
Основний зміст програми. Розвивальна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку будувалась із урахуванням досвіду, нагромадженого в загальнометодичних (В.С.Мухіної, Ч.А.Ізмайлова, Р.М.Рахматуліної, О.В.Хухлаєвої, М.І.Чістякової та ін.) й психологічних (А.І.Копитіна, Г.А.Бреслава, Г.Л.Лендера, Н.М.Погосової та ін.).
Загальна характеристика. Розвивальна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку будується на засадах розуміння, емпатії зі сторони експериментатора. Вона допомагає зняти емоційну напругу, виразити своє «Я».
Першим кроком у розвивальній програмі - формування у дітей молодшого шкільного віку вміння розпізнавати свої емоції, вміння ними керувати. Необхідною умовою розуміння дітьми молодшого шкільного віку своїх емоційних станів (радість, смуток, гнів, образу й т.д.), необхідно навчити їх розпізнавати, називати, порівнювати й бачити емоції не тільки в собі але й і у інших. Тобто в них слід виробити почуття емпатії.
Емпатія – вміння спільно радіти успіху, засмучуватись невдачі, відчувати підтримку, відчувати, що є група людей, близьких тобі за духом й діями. Ми припускаємо, що саме розроблені нами заняття створять умови, в яких кожна дитина може говорити за допомогою засобів мистецтва й художньої діяльності про найпотаємніше, про найважливіше. При цьому спеціальна підготовка, талант й художня цінність роботи значення не мають.
Важливим є безпосередньо процес творчості, а також особливості внутрішнього світу дитини. Незаперечним є той факт, що більшість дітей молодшого шкільного віку люблять малювати. Саме малюнок їм є не мистецтвом, а мовою. Дітям, не зважаючи на жодні обставини, легше не вербально виразити як внутрішні відчуття, так і ситуації. Тому вік від 5 до 10-11 років називають «золотим віком» дитячого малюнка. Навіть у старшому віці, не дивлячись на розвиток усного мовлення, процес малювання також допомагає саморозкриттю особистості. У структурі шкільного заняття є дві основні частини. Одна – невербальна, творча, неструктурована. Друга частина – вербальна, апперцептивна й формально більш структурована, кожна дитина інтерпретує намальований об’єкт, описує створені асоціації.
Метою створеної програми стало: розвиток емоційно-почуттєвої сфери дітей молодшого шкільного віку, ознайомлення їх із поняттям «емпатія» та її формами; навчити правильно діяти при виникненні ситуацій, котрі потребують підтримки, співчуття, допомоги; розвивати навички правильного поводження в таких ситуаціях.
Завдання програми:
· Дати поняття про розділення емоцій на позитивні й негативні.
· Допомогти дитині відреагувати на присутні негативні емоції (страх, огиду, гнів й т.п.), що перешкоджають розвитку емпатії у її повноцінному особистісному розвитку.
· Сприяти збагаченню емоційної сфери дитини.
· Здатність до творчої самореалізації.
· Збагачувати репертуар соціальних навичок.
· Допомогти усвідомити, що співпереживання, розуміння, гуманність є важливими компонентами людських взаємовідносин, й що їхні потрібно розвивати.
· Учити довіряти собі й іншим людям.
Організація зайняти (див. Додаток А)
Заняття проводилися в експериментальній групі, котра складалася із 25 осіб, котрі навчаються у 4-х класах, 1-2 рази на тиждень. Тривалість заняття від 20 до 60 хвилин, в залежності від бажання та працездатності дітей. Кабінет був вибраний таким чином, аби в ньому можна було б зробити три умовних кола: вільне від меблів місце, в якому можна легко пересуватись, танцювати; коло зі стільців (кількість стільців дорівнює числу присутніх); столи для роботи, розміщені також із широкого кола. Також у кабінеті повинна бути дошка.
Протягом всього циклу занять намальовані картини розвішуються так, щоб кімната вбирала атмосферу групи й відображала процес, що відбувався. Таким чином, кожен малюнок перебував у полі зору. Він випромінював свою атмосферу, й будь-хто із групи практично завжди міг звернутись до нього.
Правила проведення заняття:
· Головні умова ефективності заняття – непримусова доля в ній дітей.
· Вагомим чинником який впливає на прийняття чи неприйняття пропозицій інструктора, являється легкість, впевненість, із якою він їхнього подає. Дитина легко заряджається чужими емоціями, тому, щоб зацікавити її заняттями, слід самому ними захопитись.
· Заняття не повинні стомлювати, тому, якщо діти втомились, необхідно закінчити заняття. Кожне заняття повинне закінчуватись чимось радісним, веселим, позитивним.
· Симпатія й розуміння створюють атмосферу, в якій на першому плані якщо не змагання як таке, не критика й бажання бути кращим, а дитина, її відчуття, емоції.
Матеріали до зайняти.
· Вибір учнями матеріалу, котрим він користуватиметься на занятті, має дуже важливе значення. За певних умов, матеріал вказує галузь конфліктів й на рівень готовності до емоційного самовираження.
· Фарби у більшій мірі, ніж інші матеріали дозволяють емоціям, настроям й образам плавно переходити через руки (малювання пальцями) безпосередньо в матеріал й відображаються із мінімальним контролем.
· Акварель можна наносити по-різному: картини можуть бути яскравими й тьмяними, чіткими чи розмитими, важкими чи легкими.
· У воскових крейд дуже насичений колір. Вони набагато твердіші, ніж інші перераховані матеріали, й таким чином, відкривають лише частину можливостей психічної саморегуляції.
·Фломастери потребують під час малювання пильного контролю. Використання фломастерів викриє момент придушення страху перед багатством власних переживань та відчуттів. Якщо дитина, не дивлячись на запропонований кольоровий матеріал, вибере простий олівець., це свідчить про те, що щось, можливо, перешкоджає її емоційному вираженню. Зачорнені місця часто вказують на депресивні розлади чи глибоку депресію.
· Папір великого формату стимулює до широких, вільних дій, дозволяє відмовитись від контролю й обмежень, які потребує робота із малими форматами.
Для групових малюнків найчастіше використовується шпалерний папір. Крім цього потрібні додаткові матеріали: матеріал для колажу, ножиці, клей ПВА, посуд для води, велика коробка, м’яч.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 99 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |