Читайте также:
|
Категорія "соціологія права" в якості самостійного наукового напрямку була введена в науковий обіг відносно недавно – в 1962 р. на V Міжнародному соціологічному конгресі.
Питання про природу, предметі, об'єкті і місце соціології права серед інших соціальних і юридичних наук залишається досі відкритим. Щодо цього у літературі існують різні точки зору.
Підсумовуючи, можна віділиті наступні групи підходів до проблеми статусу соціології права:
1) соціологія права є допоміжною дисципліною в рамках правознавства (Карл Ллевеллін, Владімір Алєксандровічь Туманов, Владік Сумбатовічь Нерсесянц, Валєнтіна Вікторовна Лапаєва та ін);
2) соціологія права складає різновид загальної теорії права (Еміль Дюркгайм, Ніклас Луман, Аксель Хегерстрем, Владімір Міхайловічь Сирих та ін..);
3) соціологія права розглядається як галузь загальної соціології або як самостійна соціологічна дисципліна (Макс Вебер, Жорж Гурвич, Євген Ерліх, Жан Карбоньє ін.);
4) деякі автори відстоюють ідею про подвійну юридико-соціологічну природу соціології права. Так, В.В. Барчук вважає, що «становлення соціології права як галузі міждисциплінарних досліджень може відбуватися як на основі загальної соціології, так і на базі теорії права». Угорський соціолог Кальман Кульчар у книзі «Основи соціології права» також говорить про міждисциплінарне становище соціології права як науки, що розвивається на стику юриспруденції і соціології.
5) деякі автори розмежовують юридичну соціологію як науковий напрям в структурі юридичної науки та соціологію права як галузь соціології (С.В. Савчук). Юридична соціологія історично і методологічно виникла із загальної теорії права, в рамках якої тривалий час розвивалась як науковий напрям дослідження, поява якого була зумовлена широким впровадженням в правову науку і практику соціологічних методів. Юридична соціологія визначається як правова наука, що вивчає право як динамічний юридичний інститут у його соціальному прояві, в контексті соціальних зв’язків, з метою пізнання його внутрішніх, онтологічно-правових якостей та закономірностей. Увага акцентувалася на соціолого-юридичних аспектах пізнання загальних закономірностей права. На відміну від соціології права, об’єктом якої є суспільство як ціле, а право тут постає тільки окремим його елементом, об’єктом юридичної соціології є право як ціле, перш за все як самодостатній нормативний феномен, право у взаємозв’язках і взаємодії з іншими об’єктами (матеріальними та духовними), на які воно впливає і які чинять вплив на нього. Предметом юридичної соціології є специфічні закономірності мікросоціогенезу правових норм, соціодинаміка їх функціонування та безпосередні наслідки соціальної дії, як необхідна умова оптимізації правового регулювання. Гносеологічним обґрунтуванням специфіки методу юридичної соціології є соціолого-юридичний підхід до права як внутрішньої соціодинаміки його структурних елементів. Юридична соціологія є самостійною правовою наукою, на відміну від соціології права, яка є окремою галуззю загальної соціології. Виділяють три основні проблемні напрямки досліджень у сфері юридичної соціології: соціальна зумовленість права; соціальний механізм дії права; ефективність дії законодавства та правозастосовної діяльності.
Погляд на соціологію права як на галузь загальної соціології є одним із найпоширеніших в літературі.
Становлення і формування соціології права як науки є результатом досить тривалого історичного розвитку соціологічних знань, а також їх диференціації. Це насамперед зумовлено об’єктивними потребами юридичної науки, пов’язаними із вивченням права в реальній дійсності. Такі потреби юридичної науки формують попит на систему соціально-правових досліджень, які аналізують генезу і функціонування правовой системы, включая ее нормы и інститути.
Предмет соціології права досліджує саме соціальні чинники, пов'язані з правовими явищами, а також механізм і закономірності такого зв'язку. Такий підхід орієнтує конкретні дослідження на пошуки нових, неюридичних чинників, що впливають на право, на виявлення нових тенденцій, а відтак закономірностей у різних сферах суспільного буття.
Таким чином, метою соціологічних досліджень у праві виступає:
по-перше, аналіз зв'язку між правом, як соціальним феноменом і суспільною системою;
по-друге, виявлення соціальних функцій права і комплексних процесів реалізації юридичних норм у соціальній поведінці.
Предметом соціально-правових досліджень є суспільні відносини. Причому такі, які складаються як при формуванні правових норм (мається на увазі переклад соціальних відносин на мову юридичних норм), так і при трансформації правових приписів в соціальну поведінку індивіда і соціальних груп.
Конкретні соціологічні дослідження в праві орієнтовані, з одного боку, на аналіз соціальної обумовленості, а з іншого, – на соціальну дію, ефективність права та його інститутів; вплив моралі на суспільні відносини, на практику, а також і зворотний вплив соціальних чинників на право.
Правову науку насамперед цікавить правова форма певних соціальних відносин, зміст прав і обов'язків суб'єктів. А соціологія на будь-якому рівні з'ясовує соціальний генезис, соціальне місце і соціальні функції досліджуваного суспільного явища. Так, юрист, характеризуючи шлюбно-сімейні відносини, зверне переважну увагу на правовий статус подружжя, розгляне права та обов'язки дітей і батьків. У свою чергу соціолог досліджує фактичні взаємини членів родини: на симпатії і антипатії, взаємні почуття прихильності і їх реалізацію в поведінці людей, зв'язок сімейних відносин з мораллю, економікою і т. д.
Право досліджується на рівні субоб’єкта, як компонент соціальної системи, породжений соціальними потребами.
Отже, предметом соціології права є соціальні закономірності функціонування та зміни права, механізми взаємодії суспільства та права,форми виявлення, шляхи та механізми їх реалізації в поведінці особи, соціальних груп, організацій і всього суспільства,як необхідна умова забезпечення цілісності, існування та розвитку суспільства.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 147 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |