Читайте также:
|
Соціальний закон – це вираження суттєвої, всезагального і необхідного зв’язку соціальних явищ і процесів, перш за все, зв’язків соціальної діяльності людей чи їх власних соціальних дій.
Ознаки соціальних законів:
· закон може діяти лише при наявності певних суворо домовлених умов;
· за цих умов закон діє завжди і всюди без будь-яких винятків;
· умови, за яких діє закон,реалізуються не повністю, а частково.
Види соціальних законів:
За часом дії: закони безперервної дії (норми права, моральні норми) та закони тенденції;
За масштабом реалізації: загальні закони діють у всіх соціальних системах (закон товарно-грошових відносин) та специфічні (їх дія обмежується однією чи кількома суспільними системами, наприклад, закон пов’язаних із переходом від одного суспільства до іншого).
За характером способом вияву: закони соціальної статики (відображають тенденцію до збереження стабільності соціальної системи), закони соціальної динаміки (відображають чинники, форми, напрями розвитку соціальної системи).
Як інші науки, соціологія має власну систему категорій. Під категоріями, зазвичай розуміють найбільш загальні поняття, які відображають суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву її законів і закономірностей, які нею визначаються.
Понятійно-категоріальний апарат соціології включає в себе:
Загальнонаукові категорії у соціологічному контексті (суспільство, соціальна система, індивід);
Безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми);
Категорії дисциплін суміжних із соціологією (економічна соціологія, соціологія політики, соціологія права).
В соціологічну практику останніх років увійшло виділення двох груп категорій соціології:
Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням основних підсистем та елементів (особистість, соціалізація, соціальна група, соціальна спільнота, соціальний клас, соціальна діяльність, соціальний контроль);
Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його розвиток, зміну (соціальний процес, соціальна зміна, соціальна трансформація, соціальний рух, соціальна мобільність, соціальний розвиток).
До категорій соціології належать також соціальна адаптація, соціальна диференціація, соціальне відтворення, соціальна солідарність, соціальна девіація або відхилення, соціальна рівновага тощо.
Центральне місце в теорії методології соціології займають методи, які називаються методи «класичної наукової стратегії» (О. Конт, Е. Дюркгайм) і «розуміючої соціології» (Г. Зіммель, М. Вебер).
Основні принципи класичного наукового методу:
1) соціальні явища (їх виникнення, функціонування, розвиток і відмирання) підпорядковуються закономірностям, які є спільними для всієї дійсності;
2) тому соціологія, її методи повинні будуватися за зразком природничих наук;
3) метод соціології повинен бути таким же строгим як і в юридичних науках;
4) важливим критерієм науковості є об’єктивність знання (об’єктивне знання не повинно містити суб’єктивних вражень і висновків дослідника).
Соціальну дійсність потрібно описувати незалежно від нашого з вами ставлення. Соціологія повинна бути вільною від ціннісних суджень і ідеології. Об’єкт дослідження чітко відмежований від дослідника, є для нього зовнішнім соціальним фактом і описується нейтральною безсторонньою мовою.
Основні принципи розуміючої соціології:
1) необхідно усунути із наукового світогляду всі уявлення щодо об’єктивного знання;
2) соціологія не повинна претендувати на щось більше, ніж з’ясування причин тих чи інших явищ, що відбулися, і утримуватися від наукових прогнозів.
3) Соціолог повинен знати, що в основі інтелектуальної діяльності лежить постійне співвіднесення різноманітних емпіричних даних, подій, фактів із загальнолюдськими цінностями (останнє на думку Вебера ставить серйозну перепону на шляху індивідуального свавілля в науці).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 431 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |