Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 1.10. Право зовнішніх відносин

Читайте также:
  1. F) До прекращения дела обвиняемому должно быть разъяснено право возражать против такого основания.
  2. Gl] Тема 9.Законность и правопорядок. Мировой правопорядок
  3. I . Понятие и признаки правовых норм.
  4. I. Нормативно-правовые документы, регламентирующие деятельность учителя информатики
  5. I. Нормативные правовые акты
  6. I. Понятие, признаки и предпосылки правовых отношений.
  7. I. Понятие, признаки и предпосылки правовых отношений.
  8. I. Правовой обычай.
  9. I. Правомерное поведение личности.
  10. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.

Питання для самостійного вивчення

1. Дипломатичне право міжнародних організацій.

2. Консульське право.

3. Консульські привілеї та імунітети.

Питання 1. Дипломатичне право міжнародних органі­зацій

У структурі права зовнішніх зносин провідною підгалуззю є дипломатичне право, яке являє собою сукупність міжна­родно-правових норм, що визначають становище і діяльність дипломатичних представництв держав, акредитованих у країнах їхнього перебування.

Головним джерелом права в цій галузі є Віденська кон­венція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р.

Конвенція складається з преамбули і 53 статей, охоплює такі основні групи питань:

• дипломатичні відносини взагалі (ст. 2 - 21);

• дипломатичні привілеї та імунітети (ст. 22 - 41);

• взаємні обов'язки представництва та держави перебу­вання у період підтримання і в умовах припинення дипломатич­них відносин між ними (ст. 42 - 46);

• неприпустимість дискримінації (ст. 47);

• заключні постанови (ст. 48 - 53).

Конвенція підписана Україною і ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 березня 1964 р.

Згідно зі ст. 2 Віденської конвенції встановлення дипло­матичних відносин між державами і заснування постійних дип­ломатичних представництв здійснюється за взаємною згодою. Такі відносини створюють загальну політико-правову основу для розвитку двосторонньої співпраці між заінтересованими державами і впорядковують їхні відносини у всіх галузях.

Дипломатичне представництво - це постійний зарубіж­ний орган зовнішніх зносин держав-контрагентів, за посередниц­твом якого вони підтримують взаємні дипломатичні відносини.

Очолюється цей орган дипломатичним представником держави, що акредитує.

Нині держави обмінюються, як правило, представни­цтвами першого, вищого класу в дипломатії - посольствами.

Другий, нижчий клас - постійні комісії.

Посли очолюють посольства, посланці й повірені у спра­вах - різні дипломатичні місії.

Після того як сторони домовилися про рівень диплома­тичних представництв і клас осіб, які покликані їх очолювати, необхідно провести акредитування, тобто процес призначення і вступу на посаду посла, посланця або повіреного у справах.

Акредитація складається з кількох стадії:

• добір кандидатури посла;

• запит агреману;

• видання акта внутрішнього права, який оформляє при­значення;

• видача призначеному представникові вірчих грамот;

• попередня, по прибутті до країни перебування, аудієн­ція в її міністра закордонних справ і передання йому копій вір­чих грамот;

• вручення під час офіційної церемонії вірчих грамот главі держави перебування як завершення процесу акредитуван­ня і початок дипломатичної місії даного представника.

Вірчі грамоти - документ, який держава, що акредитує, видає своєму послу або посланцю для вручення главі держави перебування. Головний зміст - звернення до глави держави пе­ребування прохання прийняти дипломатичного представника, що акредитується.

Щодо припинення роботи не лише співробітників, а й по­сольств у цілому, то підставами для цього міжнародне право ви­знає такі ситуації:

1) коли дипломатичні відносини між даними державами розірвані або перервані;

2) коли між ними виник стан війни;

3) при припиненні існування однієї з держав як суб'єкта міжнародного права.

Розірвання дипломатичних відносин у власному розумін­ні слова - це стан, що виникає з ініціативи однієї із сторін, яка офіційно проголошує про це і відзиває персонал свого представ­ництва.

Незалежно від загальної кількості співробітників персо­нал диппредставництва поділяється на 3 категорії:

1 - дипломатичний персонал;

2 - адміністративно-технічний персонал;

3 - обслуговуючий персонал.

Сучасне дипломатичне право чітко визначає правове ста­новище, привілеї та імунітети кожної з цих трьох категорій

Питання 2. Консульське право

Консульське право - це сукупність міжнародно-правових норм, які регламентують становище і діяльність кон­сульських установ із захисту інтересів держав, які представля­ють, та їхніх громадян в офіційних відносинах з державами пе­ребування з питань, здебільшого, економічного, правового, гу­манітарного, культурного та іншого характеру.

Головне джерело права в цій галузі - Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. Україна є учасни­цею цієї Конвенції.

Але в консульському праві завжди вирішальну роль віді­гравали двосторонні консульські договори і конвенції.

Для встановлення консульських відносин досить міжна­родно-правового визнання де-факто. Тобто для цього не обо­в'язкові ні визнання де-юре, ні наявність дипломатичних відно­син, тому що консульства не пов'язані з питаннями "великої по­літики", їхнє головне завдання - вирішення практичних питань захисту прав та інтересів громадян вітчизняної для консульств держави, обслуговування потреб, насамперед економічного ха­рактеру.

Щодо самостійних окремих консульств, то тут існують чотири класи:

1) генеральні консульства;

2) консульства;

3) віце-консульства;

4) консульські агентства.

З погляду міжнародного права консулом вважається осо­ба, належним чином призначена компетентною владою держави, яку вона представляє, і визнана в цій якості державою перебу­вання.

Як правило, консул повинен отримати документ, який іменується консульським патентом. Допущення, або визнання, консула оформлюється звичайно шляхом видачі екзекватури, тобто дозволу держави перебування на виконання консульських функцій у даному районі (консульському окрузі).

Функції консулів широкі та різноманітні:

1. Паспортно-візові операції: консули мають право вида­вати, поновлювати паспорти співвітчизників або вносити до них зміни; видавати, поновлювати, погашати візи на в'їзд, виїзд і транзитний проїзд через територію держави, яку представляють, а також вносити зміни у видані візи.

2. Функції з питань громадянства: консули можуть при­ймати від осіб, які постійно мешкають у консульському окрузі, заяви з питань громадянства і направляти їх потім через МЗС своєї країни для подальшого розгляду (з приводу отримання та втрати громадянства).

3. Облік громадян держави, яку представляє консул.

4. Функції з питань реєстрації актів громадянського ста­ну.

5. Нотаріальні дії - становлять досить значну частину консульської роботи.

6. Консульська легалізація.

7. Функції консула щодо морських і річкових суден.

8. Правовий захист громадян держави, що її представляє консул.

9. Опіка і піклування над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами, які перебувають у його консульському окрузі.

10. Заходи щодо забезпечення спадщини, яка відкрилася у країні перебування.

Питання 3. Консульські привілеї та імунітети

Положення Конвенції 1963 р. у галузі привілеїв та імуні­тетів консульств передбачають таке:

1) приміщення консульських установ недоторкані, і міс­цева влада може входити до них лише за згоди глави консуль­ства. Однак у випадку пожежі або іншого стихійного лиха, яке вимагає негайних заходів щодо захисту, вважається, що така згода з боку консула отримана (ст. 31);

2) недоторканість архівів і документів консульства: пи­тання вирішується так само, як і щодо архівів посольств;

3) митні привілеї консульств ідентичні привілеям по­сольств у цій сфері.

Те саме стосується права консульства користуватися державним прапором та іншими символами суверенітету держа­ви, яку воно представляє.

Консульські посадові особи не піддягають ні арешту, ні попередньому ув'язненню, окрім як на основі постанов компе­тентної судової влади у випадках вчинення тяжких злочинів.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Що являє собою процес акредитації в міжнародних ди­пломатичних відносинах?

2. Як відбувається розірвання дипломатичних відносин?

3. Які основні функції консульств?




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав