Читайте также:
|
|
Питання для самостійного вивчення
Питання 1. Механізм (зміст процесу) імплементації норм міжнародного права
Що таке імплементація норм міжнародного права, або реалізація норм міжнародного права?
Це процес, коли відповідні суб'єкти міжнародного права, яким адресована міжнародно-правова норма, діють згідно з її положеннями.
При цьому дії суб'єктів міжнародного права можуть бути двоякими.
По-перше, це безпосереднє впровадження міжнародно-правових і внутрішньодержавних норм у виконання норм міжнародно-правових.
По-друге, це створення як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях умов для ефективного впровадження нОрм міжнародного права.
Виходячи з цього, процес реєстрації міжнародно-правових норм може включати два види діяльності:
1. Безпосередня фактична діяльність з досягнення соціально значущих результатів.
2. Правове й організаційне забезпечення реалізації - пра-возабезпечуюче нормотворення, контроль, правозастосування. Природним і закономірним результатом такої діяльності стають правові акти (нормативні, індивідуального регулювання).
В остаточному підсумку ці два види діяльності певною мірою взаємопов'язані.
Реалізація одних норм (правозабезпечуючих) - необхідна умова реалізації інших (регулятивних). У результаті такої діяльності суб'єкти досягають певного стану, збереження, опанування предмета або явища.
Ще одним важливим елементом внутрішнього змісту процесу імплементації норм міжнародного права є його відповідність принципам міжнародного права.
Особливе значення для процесу імплементації норм міжнародного права мають принципи сумлінного виконання міжнародних зобов'язань. Цей принцип поширює свою дію на всі норми, незалежно від функцій, призначення і форми вираження.
Ще одним важливим і принциповим елементом змісту процесу імплементації норм міжнародного права, що поширюється на сферу внутрішньодержавних відносин, є обов'язковість узгодження національного законодавства та практики із зобов'язаннями з міжнародного права.
При реалізації цього елемента вдається уникнути колізійних ситуацій у правозастосуванні.
Реалізація (імплементація) норм міжнародного права є однією з важливих не тільки теоретичних, а й практичних проблем, що хвилювали і хвилюють не одне покоління як учасників міжнародних відносин, так і юристів-міжнародників.
Більшість норм міжнародного права реалізується у межах національної юрисдикції засобами внутрішнього права.
А саме виконання міжнародних зобов'язань дедалі більше залежить від узгодженості двох правових систем - міжнародної і національної.
Процес імплементації норм міжнародного права на національному рівні умовно поділяють за його внутрішнім змістом на дві складові:
• нормативний механізм (сукупність нормативних засобів);
• організаційно-правовий механізм (сукупність державно-владних інститутів).
1. Нормативний механізм - сукупність нормативних засобів, до яких належать конституційні положення, норми загального характеру та норми про функції і повноваження.
Конституційні положення, норми загального характеру фіксують основні гарантії сумлінного виконання державою міжнародних зобов'язань.
Норми про функції та повноваження - це норми про компетенцію органів і посадових осіб у зв'язку з виконанням міжнародних договорів.
2. Організаційно-правовий механізм імплементації норм міжнародного права на національному рівні являє собою комплекс тих чи інших органів держави, що беруть участь у здійсненні цих норм і проведених ними заходів, спрямованих на виконання міжнародних зобов'язань держави.
Організаційно-правовий механізм імплементації органічно пов'язаний із нормативним механізмом, фактична реалізація якого здійснюється шляхом реальної діяльності передбачених для цього різних за статусом, повноваженнями і характером органів держави.
Міжнародно-правовий механізм імплементації норм міжнародного права можна розглядати як сукупність двох складових: конвенційного механізму й організаційно-правового механізму.
У свою чергу, конвенційний механізм імплементації, який ще називають договірно-правовим механізмом, відповідно до природних етапів містить у собі такі структурні елементи, як правозабезпечувальне нормотворення, тлумачення, міжнародний контроль і правозастосування.
Правозабезпечувальне нормотворення у сучасній міжнародній системі здійснюється відповідно до п. 1(а) ст. 13 Статуту ООН, що діє з метою сприяння міжнародному співробітництву в політичній галузі і заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації.
Тлумачення - це наступний структурний елемент конвенційного механізму імплементації норм міжнародного права. Саме поняття "тлумачення" містить у собі те чи інше розуміння висвітлення чого-небудь, трактування, інтерпретацію.
Міжнародний контроль. Серед засобів сприяння імплементації норм міжнародного права дедалі помітнішу роль відіграє міжнародний контроль.
Міжнародний контроль здійснюється на практиці двома методами:
а) збором інформації;
б) оцінкою інформації.
224 1.8.21(51) Міжнародне право
Правозастосування як структурний елемент механізму імплементації норм міжнародного права являє собою основану на нормах міжнародного права діяльність суб'єктів міжнародного права (індивідуальну або колективну) щодо забезпечення реалізації норм стосовно конкретних ситуацій.
Питання 2. Інкорпорація як спосіб систематизації міжнародного права
У сучасному міжнародному праві під інкорпорацією розуміють спосіб систематизації чинного міжнародного права шляхом об'єднання у збірнику правових актів у хронологічному, алфавітному або іншому порядку.
Виникнення ідеї систематизації міжнародного права можна віднести до першої половини XIX ст. Інкорпорація як спосіб систематизації принципів і норм міжнародного права не втратила свого значення і донині. Прикладом цього є серія збірників міжнародно-правових документів "Україна в міжнародно-правових відносинах".
Питання 3. Поняття кодифікації та прогресивний розвиток міжнародного права. Основні напрями кодифікації
Разом із інкорпорацією розвивалася кодифікація міжнародного права.
Кодифікація сучасного міжнародного права являє собою систематизацію й удосконалення принципів і норм загального міжнародного права, здійснюваних шляхом:
а) встановлення точного змісту та чіткого формулювання вже чинних принципів і норм міжнародного права;
б) зміни або перегляду застарілих норм;
в) розробки нових принципів і норм з урахуванням науково-технічного прогресу й актуальних потреб міжнародних відносин;
г) закріплення у погодженому вигляді всіх цих принципів і норм у єдиному міжнародно-правовому акті.
*$> Таким чином, треба підкреслити, що у праві під кодифікацією розуміють офіційну систематизацію чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права з метою заповнення прогалин, заміни застарілих норм, уникнення суперечностей.
На відміну від інкорпорації, коли норми тільки збирають в один збірник, кодифікація є засобом здійснення правотворчої роботи.
У системі міжнародного права є значна кількість застарілих, суперечливих, нечітко сформульованих норм. З метою підвищення ефективності реалізації норм міжнародного права кодифікація покликана вирішити недоречності в нормативному масиві.
Це робиться як шляхом перегляду та уточнення чинних норм міжнародного права, так і через скасування, відмову від застарілих.
Досить часто кодифікація проводиться за рахунок перетворення норм міжнародного звичаю на договірні (наприклад, у сфері права міжнародних договорів, дипломатичного, консульського, міжнародного морського права тощо). Але це не обов'язково. Можлива кодифікація звичаєвих норм без трансформації в міжнародні договірні.
У ході кодифікації суб'єкт міжнародного права має таке завдання: чітко, ясно та послідовно сформулювати ті нормативні настанови, які раніше викликали неоднозначне тлумачення. Так, у процесі кодифікації права міжнародних договорів було вирішено проблеми застереження, дотримання вимог національного законодавства в укладанні міжнародних договорів, дію угод стосовно третіх держав, припинення дії договору та інші питання, що мали неоднозначне тлумачення.
Кодифікація норм міжнародного права допомагає зближенню регіональних особливостей міжнародно-правового регулювання (наприклад, у сфері прав людини), виробленню спільних стандартів для національних правових систем, становленню однакової чи наближеної до однакової міжнародно-правової позиції суб'єктів міжнародного права.
У ході кодифікації розробляються нові норми міжнародного права, необхідні для врегулювання важливих сфер міжнародного співробітництва (наприклад, щодо освоєння космічного простору і небесних тіл, глибоководних районів морського дна, вирішення соціальних проблем тощо). Віддаючи перевагу цьому напрямові кодифікації, науковці часто наголошують на тому, що основним його призначенням є прогресивний розвиток міжнародного права. Але останнє полягає не тільки в прийнятті нових норм, а й у широкому комплексі кодифікаційних дій про які йшлося вище.
О Кодифікація може бути офіційною (яку здійснюють держави та міждержавні організації) і неофіційною (здійснюють окремі особи, громадські організації, об'єднання, неурядові організації тощо).
Нині шляхом офіційної кодифікації проведено систематизацію міжнародного морського права, дипломатичного права, консульського права, права представництва при міжнародних організаціях, права міжнародних договорів, міжнародного космічного права, міжнародного повітряного права, міжнародного захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права, права міжнародних організацій та інших інститутів і галузей сучасного міжнародного права.
Певна річ, це не означає, що в результаті кодифікації всі питання зазначених галузей та інститутів вирішено. Але основні засади для подальшого співробітництва в цих напрямах суб'єктів міжнародного права закладено.
Важливе значення для прогресивного розвитку сучасного міжнародного права має неофіційна кодифікація. Так, всесвітньо відома громадська організація - Міжнародний комітет Червоного Хреста - підготувала проекти в галузі міжнародного гуманітарного права, які держави прийняли за основу Женевських конвенцій 1949 р. і Додаткових протоколів І і П 1977 р.
Серед форм неофіційної кодифікації вирізняється наукова, або доктринальна кодифікація, яку здійснюють окремі вчені і науково-дослідні установи. Існує й така думка, що нині будь-яка кодифікація є доктринальною, бо здійснюється за участю науковців. Це правильно, але лише частково. На жаль, сучасне міжнародне право ще не досягло такого рівня, коли думка вчених є превалючою в ухваленні рішень кодифікаційного характеру.
У наш час Комісія міжнародного права відповідно до ст. 15 її Статуту керується такими критеріями актуальності кодифікаційного процесу, як:
• наявність певних положень, встановлених великою державною практикою, прецедентами і доктриною;
• актуальність певних положень для міжнародного співробітництва;
• існування політико-правових розбіжностей між державами;
• розбіжності в підходах до тлумачення й оцінки сутності сформованих норм міжнародного права.
На основі зазначених критеріїв кодифікація здійснюється: по-перше, у напрямі встановлення змісту та чіткого формування вже здавна чинних принципів і норм міжнародного права, а також зміни і перегляду застарілих норм; по-друге, у напрямі розробки нових принципів і норм з урахуванням науково-технічного прогресу.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 182 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |