Читайте также:
|
|
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об’єднаних Націй. МВФ був створений на Бреттон-Вудській конференції у 1944 р. та розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Місце розташування — Вашингтон.
Згідно із Статутом МВФ, основними напрямами його діяльності є сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду, здійснення системи заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.
МВФ надає кредити в межах певної політики та механізмів фінансування. При оформленні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками певні політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови та стабілізації економіки. Такий порядок називається «принципом обумовленості».
Правила, які регулюють доступ до загальних ресурсів МВФ, однаковою мірою стосуються всіх країн-членів. Першою умовою є реальна потреба у фінансуванні платіжного балансу. З цією метою МВФ оцінює стан трьох елементів: платіжного балансу країни, зовнішніх валютних резервів та динаміки її резервних позицій. Другою умовою є визначення термінів доступу до фінансування. Третьою — надання фінансових ресурсів за певних вимог МВФ, які повинні сприяти зменшенню дефіциту платіжного балансу, стимулюванню економічного зростання та забезпеченню фінансової стабільності. Четверта умова — поетапність надання фінансової допомоги, що дає можливість МВФ оцінювати ефективність її використання.
Фонд здійснює фінансову діяльність шляхом укладення угод щодо обміну грошових активів (держава-член отримує необхідну для неї іноземну валюту в обмін на власну) та виконання операцій щодо інших видів використання або отримання Фондом грошових активів. Угоди й операції реалізуються через департамент загальних рахунків, департамент СПЗ та через рахунки, якими управляє Фонд.
Рахунок загальних ресурсів складається зі звичайних надходжень (внески країн-членів) і запозичень. У департаменті загальних рахунків є й інші рахунки: рахунок спеціальних виплат (доходи від продажу золота тощо), проміжний рахунок запозичених ресурсів, інвестиційні рахунки.
Через департамент спеціальних прав запозичення здійснюється розподіл і використання СПЗ державами-членами.
Механізми фінансування. У своїй діяльності МВФ використовує звичайні механізми фінансування, механізми розширеного фінансування, механізми пільгового фінансування та ряд інших. Вони відрізняються один від одного джерелами фінансування та вартістю кредитів.
Звичайні механізми фінансування базуються на використанні загальних ресурсів Фонду (внесків держав-членів та запозичених коштів). До них належать: механізм резервної частки, механізм кредитної частки (траншів), механізм «стенд-бай», механізм розширеного фінансування.
Механізм резервної частки полягає у тому, що держава-член може негайно отримати з Фонду потрібну їй валюту в межах своєї резервної частки, яка становить 25% квоти. (Для України при вступі до Фонду було встановлено резервну частку в розмірі 22,7% від квоти.)
Резервна частка — це перевищення величини квоти держави-члена над сумою її національної валюти, що перебуває у розпорядженні Фонду. При цьому «запити щодо купівлі валюти у межах резервної частки не підлягають відмові». Єдиною умовою такого запозичення є потреба держави-члена у фінансуванні дефіциту платіжного балансу. Оскільки такі запозичення не вважаються використанням кредитів Фонду, вони не обкладаються зборами і не потребують погашення. З огляду на специфіку цього механізму держави-члени зацікавлені у збереженні резервної частки на випадок крайньої потреби.
Механізм отримання кредиту з рахунку загальних ресурсів МВФ полягає у тому, що держава-член «купує» потрібну їй валюту інших держав-членів або СПЗ за власну валюту. Протягом певного, визначеного фондом терміну держава-член зобов’язана викупити свою валюту, тобто погасити заборгованість за валюту інших держав-членів або СПЗ. За користування ресурсами Фонду вона сплачує одноразовий комісійний збір і проценти, які базуються на ринкових ставках.
Механізм кредитних часток (траншів) дає змогу державі-члену отримати кредит, який за обсягом дорівнює розміру н квоти. МВФ надає його чотирма частками (траншами). Кредитування у рамках цього механізму обумовлюється по-різному і поділяється на етапи залежно від того, надаються кредити в рамках першої частки (25% від квоти) чи наступних — верхніх кредитних часток.
Механізм стенд-бай передбачає право держав-членів на отримання коштів МВФ у певних розмірах упродовж встановленого терміну. Запозичення в рамках цього механізму здійснюється поетапно (щоквартального) на основі досягнення державою обумовлених цілей. Строк дії домовленостей про кредити стенд-бай — 12-18 місяців, але може продовжуватися до 36 місяців. Кредити належить погасити протягом 3,25-5 років після кожного запозичення.
Механізм розширеного фінансування створений у 1974 році. Ним передбачається надання фінансової допомоги державам-членам для усунення диспропорцій у платіжному балансі, які викликані здебільшого структурними проблемами і вирішення яких потребує тривалішого часу. Цей механізм дає змогу отримувати кредити більшого обсягу і на довший строк, ніж за домовленостями про кредити стенд-бай.
Держава, яка звертається із запитом щодо кредитів у рамках даного механізму, має викласти свої цілі і висвітлити заходи щодо їх реалізації на період дії домовленості. Щорічно держава-поста-чальник повинна надавати Фондові документи із детальним роз’ясненням курсу і заходів економічної політики на наступний рік. Кредити в рамках механізму розширеного фінансування погашають у строк від 4,5 до 10 років із часу їх отримання.
У грудні 1997 року Виконавча рада створила додатковий резервний механізм. Його призначення — надання допомоги державам-членам у разі надзвичайних труднощів із платіжним балансом, пов’язаних із необхідністю термінового фінансування «внаслідок раптової і руйнівної втрати довіри на ринках, що спричиняє тиск на рахунок капіталу та резерви держав-членів». Фінансування за цим механізмом є формою надання додаткових ресурсів за механізмом стенд-бай або розширеного фінансування. Запозичення погашають протягом 1-1,5 року.
До механізму пільгового фінансування МВФ належить механізм розширеного фінансування структурної перебудови, створений у 1987 році. У 1994 році він був вдосконалений, а також подовжено термін його дії. Це основний механізм, за допомогою якого Фонд надає фінансову підтримку (у вигляді пільгових позик та грантів) країнам-членам із низьким рівнем доходів та хронічним дефіцитом платіжного балансу. Мета — підтримка середньострокових програм структурної перебудови. Державам, які прагнуть скористатися зазначеними механізмами, необхідно за сприянням персоналу МВФ та Світового банку розробити основи економічної політики та трирічний період дії програми структурної перебудови. Цей документ щороку оновлюється.
Фонд застосовує також ряд інших механізмів, які допомагають державам-членам вирішувати специфічні проблеми. Серед них — механізм екстреного фінансування, підтримка фондів валютної стабілізації, екстрена допомога країнам, які мають труднощі з фінансуванням платіжного балансу внаслідок несподіваних стихійних або конфліктних ситуацій.
У 1993 році почав діяти механізм фінансування системних перетворень. Він запроваджувався як тимчасовий з метою надання державам-членам фінансової підтримки для врегулювання проблем платіжного балансу, пов’язаних із переходом від торгівлі, основаної на неринкових цінах, до багатосторонньої торгівлі на ринкових засадах. Реципієнтами за цим механізмом фінансування могли стати колишні соціалістичні країни та держави з аналогічними труднощами щодо платіжного балансу.
Порядок вступу України до МВФ: рік вступу – 1992 р.; квота – 0,7%; сума вступного внеску – 991,3 млн. СПЗ; умови сплати вступного внеску: вільноконвертована валюта – 22,7%, національна валюта – 77,3%; регулятивний механізм впливу України на політику МВФ – 250 голосів як країна-член МВФ + 1 голос на кожні 100 тис. СДР квоти.
СПЗ – спеціальні права запозичення у МВФ – штучно створені міжнародні резервні засоби для регулювання платіжних балансів, поповнення офіційних резервів та розрахунків з МВФ. Випуск СПЗ розпочато з 01.01.1970 р. у вигляді спеціального запису на рахунках країн-членів МВФ. З 01.01.1999 р. СДР розраховується на базі питомої ваги «кошика валют»: 39% долар США; 32% - євро; 18% єна; 11% фунт стерлінгів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 138 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |