Читайте также:
|
Як уже відзначалося, здійсненню інвестиційних проектів передують дослідження, метою яких є оцінка доцільності інвестування. Доінвестиційні дослідження проекту можна розподілити за декількома стадіями.
I. Експрес-оцінка інвестиційних можливостей проекту за загальними даними інвестиційного проекту.
II. Попередні техніко-економічні дослідження проекту - оцінка задуму і вивчення додаткових даних.
III. Техніко-економічне обгрунтування проекту - обгрунтування його здійсненності й ефективності на підставі всіх доступних даних і чинників.
IV. Висновок по оцінці проекту й ухвалення рішення про інвестування.
На практиці такий порядок доінвестиційних досліджень не завжди дотримується - рішення про інвестування може бути прийнято не тільки після закінчення робіт із чергової стадії, але й у процесі роботи над будь-якою з них.
Експрес-оцінку можливостей інвестування проекту проводять із метою попереднього виявлення реальності його здійснення і рентабельності. Дослідження можливостей має досить загальний характер і засновується головним чином на узагальнених оцінках. Дані по витратах звичайно беруть із проектів-аналогів, а не на основі конкретних матеріалів постачальників, споживачів і т.д. У залежності від характеру досліджуваних умов досліджують або загальні можливості, або можливості! для конкретного проекту, або і те й інше разом.
Дослідження загальних можливостей - це аналіз даних пр о район реалізації проекту: його географічному й економічному положенні, характері зайнятості і прибутках на душу населення, про використовувані та потенційні чинники виробництва, про природні ресурси, можливості і вартість їх використання, про інфраструктуру, особливо про системи транспортну й енергопостачання, головних статтях експорту й імпорту даного району, попиті на передбачувану до випуску продукцію, а також про потужності будівельних організацій, необхідних для здійснення проекту, і додаткових витратах, пов'язаних із реалізацією проекту в даному районі.
Дослідження можливостей конкретних проектів – це виявлення загальних можливостей інвестування й аналіз загальних даних інвестиційного проекту: про попит на конкретну продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках, сировинних матеріалах, місцерозташуванні будівельної площадки, орієнтованої потужності і характері технологічних процесів виробництва, потреби в кадрах, термінах здійснення проекту, інвестиційних і виробничих витратах, джерелах фінансування, комерційної рентабельності проекту і національної економічної вигоди від його здійснення й ін.
По діючим підприємствам аналізують, крім того, дані про номенклатуру виробленої продукції, рівні її сертифікації й обсягах випуску, а також позитивні і негативні чинники діяльності підприємства в цілому, рівень технології і характеристику наявного устаткування.
За результатами дослідження можливостей інвестування складають висновок.
Проте рішення про інвестування проектів приймають, як правило, після техніко-економічного обгрунтування, яке являє собою тривалий і дорогий процес. Тому перед виділенням засобів на таке дослідження для оцінки задуму проекту проводять попереднє техніко-економічне дослідження, аналізоване як проміжна стадія між дослідженням можливостей проекту і його техніко-економічним обгрунтуванням, крім того розходження між ними полягає головним чином у ступені подробиці отриманої інформації.
На стадії попереднього техніко-економічного дослідження вивчаються можливі економічні альтернативи: ринку і потужності підприємства (дослідження попиту і ринку, продажів і маркетингу, виробничої програми і потужності підприємства); матеріальних витрат; місця розміщення підприємства і будівельного майданчика; технічних аспектів проекту (технології й устаткування, складу об'єктів цивільного будівництва); накладних витрат (загальнозаводських, адміністративних і комерційних); кадрів (робітників, ІТП і службовців); термінів здійснення проекту, фінансового аспекту (інвестиційних витрат, джерел фінансування проекту, витрат виробництва і комерційної прибутковості).
При цьому виконавець дослідження крім проробки наявних загальних даних інвестиційного проекту разом із замовником вишукує і аналізує іншу додаткову інформацію, що підтверджує ефективність проекту.
За результатами попереднього техніко-економічного дослідження робляться висновки про те, що:
* інвестування є настільки перспективним, що рішення про нього може бути прийняте на основі інформації, отриманої на стадії попереднього техніко-економічного обгрунтування; всі аспекти проекту мають важливе значення з погляду його виконання і визначають необхідність детального вивчення шляхом проведення функціональних або допоміжних досліджень, наприклад огляду ринків, проведення лабораторних і дослідно-виробничих іспитів;
* даної інформації достатньо, щоб вважати проект життєздатним;,
* концепція проекту виправдує необхідність проведення детального аналізу і розробки техніко-економічного обгрунтування.
Техніко-економічне обгрунтування проекту служить основою ухвалення рішення про інвестування цього проекту.
Таке дослідження повинно сприяти розробці проекту визначеної виробничої потужності в конкретному районі з використанням конкретного виду або видів технологій в залежності від місцевих умов при встановлених розмірах інвестицій, розрахованих витрат виробництва і прибутків від продажу, спроможних забезпечити окупність вкладеного капіталу у запланований термін.
У результаті багатократного процесу дослідження з оберненими і перехресними зв'язками, що охоплює можливі альтернативні рішення виробничих програм, вибору місця розміщення виробничих площадок, технології, варіанти витрат на промислове і цивільне будівництво, технологію й організаційні заходи, повинні знизитися обсяг інвестицій і витрати виробництва.
Якщо отримані дані свідчать про недостатню рентабельність проекту, варто зробити коригування його параметрів. Якщо ж при повторному аналізі, даний проект знову виявиться нерентабельним, то цей висновок і буде кінцевим результатом досліджень. Ці дослідження включають аналіз:
* загальних умов здійснення проекту і його вихідних даних;
* ринку збуту продукції і раціональної потужності підприємства;
* чинників виробництва (приблизні потреби в сировині, матеріалах, енергії і умовах їх забезпечення);
* місця розміщення будівельного майданчика, вартості земельної ділянки і впливу створюваного виробництва на оточуюче середовище;
* проектно-будівельної і конструкторської документації, основних параметрів проекту, технології й устаткування, складу об'єктів промислово-цивільного будівництва;
* організації управління підприємством;
* накладних витрат;
* потреби в кадрах і витрат на трудові ресурси;
* програми здійснення проекту, включаючи кошторисні витрати, терміни і графіки будівництва.
У техніко-економічному дослідженні розраховують загальні інвестиційні витрати, визначають передбачувану структуру капіталу, джерела фінансування і відсотки на кредити, а також обчислюють виробничі витрати.
На основі цих даних визначають період окупності витрат, оцінюють комерційну прибутковість і економічну ефективність проекту.
Остаточні оцінки розміру необхідних інвестицій і витрат виробництва, а також наступні розрахунки фінансової доцільності й економічної вигідності робляться в тому випадку, коли масштаб проекту чітко визначений і уточнена вартість усіх необхідних компонентів. Проробки проекту фіксуються в кресленнях, схемах і розрахунках, що надалі служать у якості допоміжного матеріалу для подальшої роботи над проектом.
Після аналізу в техніко-економічному обгрунтуванні різноманітних альтернатив складають остаточні висновки, які узагальнюються в бізнес-плані, що охоплює всі найважливіші аспекти дослідження.
Зразкова структура пояснювальної записки за підсумками техніко-економічного дослідження інвестиційного проекту складається з таких розділів.
1. Загальна характеристика підприємства, що намічає здійснення інвестиційного проекту.
1.1. Активи. Основний капітал.
1.2. Місце розташування підприємства. Характеристика територіальної інфраструктури й економіки регіону. Стисла історична довідка розвитку. Підпорядкованість і ступінь самостійності. Наявність дочірніх підприємств, філій, власних збутових підрозділів.
1.3. Номенклатура, рівень сертифікації, обсяги випуску, рентабельність виробленої продукції.
1.4. Науково-технічний потенціал підприємства. Витрати на НДДКР. Кількість патентів промислових зразків, що належать підприємству.
1.5. Оцінка позитивних і негативних чинників в діяльності підприємства.
2. Характеристика основного виробництва.
2.1. Виробничі потужності підприємства, основних цехів, оцінка вузьких місць.
2.2. Характеристика основного технологічного устаткування і технології, їхня відповідність вимогам науково-технічного прогресу.
3. Характеристика допоміжного виробництва.
3.1. Основні показники діяльності допоміжного виробництва, можливості подальшого розвитку.
3.2. Інженерна інфраструктура підприємства. Ситуаційний план.
3.3. Дані про наявність земельного фонду під об'єктами. Енергетичне і транспортне забезпечення. Складське господарство.
4. Характеристика сировинної бази.
4.1. Постачальники. Система забезпечення, перспективна оцінка. Організація постачань продукції.
4.2. Чинне законодавство і регулювання, що стосується обов'язкових постачань.
5.Охорона навколишнього середовища.
5.1.Відповідність нормативним вимогам.
5.2. Необхідність розвитку, реконструкції природоохоронних об'єктів.
6. Характеристика організації управління.
6.1. Структура управління. Керівний персонал (характеристика).
6.2 Оснащеність органів управління. Накладні витрати.
7. Характеристика трудових ресурсів: фаховий і кваліфікаційний склад. Віковий склад, стаж роботи на підприємстві по професії, освіта. Підвищення кваліфікації кадрів. Профспілки.
8. Характеристика фінансового забезпечення.
8.1. Основні результати фінансово-економічної діяльності за попередні роки.
8.2. Структура собівартості загального обсягу виробництва. Оцінка сучасного фінансового стану
8.3. Проектна модель фінансового забезпечення.
9. Досвід зовнішньоекономічної діяльності: експортні постачання і їх частка в загальному обсязі випуску продукції.
10. Характеристика інвестиційного проекту.
10.1. Зміст інвестиційного проекту. Параметри проекту. Характеристика технології, устаткування, цивільних та інших споруджень.
10.2. Економічна і промислова значимість проекту.
10.3. Розмір інвестицій по роках, у тому числі: власних (із них у ВКВ), позикових (із них у ВКВ).
10.4. Загальний обсяг інвестицій: на придбання земельної ділянки і підготування будівельного майданчика, будівельно-монтажні роботи, технологію й устаткування, капітальні витрати по підготуванню виробництва, в оборотний капітал, на пайову участь.
10.5. Державна податкова і кредитна політика в даній сфері діяльності.
10.б. Етапи реалізації проекту. Розрахунок прибутку.
10.7. Розрахунок повернення необхідних для реалізації проекту засобів при заданій процентній ставці за кредит.;
10.8. Передбачувані потенційні інвестори. Підрядники і постачальники, їх можливості.
10.9. Організаційно-правова форма реалізації проекту.
10.10. Національно-економічна оцінка проекту.
11.Оцінка ринку збуту продукції, що намічається до випуску.
11.1. Основні споживачі продукції й оцінка перспективи попиту. Частка на ринку. Експортні можливості.
11.2. Вартість продукції. Продажні ціни і прогнозна оцінка їх динаміки.
11.3. Умови і механізм розрахунків.
12. Можливість емісії акцій.
Підсумковий висновок по оцінці проекту повинен містити основні висновки, основні недоліки проекту, оцінку ймовірності його здійснення й ефективності.
У якості замовників доінвестиційних досліджувань можуть виступати: урядові інститути; що займаються залученням інвестицій у створення вітчизняних, іноземних або змішаних підприємств; громадські організації; банки промислового розвитку; приватні компанії і підприємства, які прямо зацікавлені в даному інвестуванні.
Доінвестиційні дослідження можуть здійснюватися різними організаціями: урядовими установами, що займаються питаннями промислового розвитку; промисловими підприємствами; консультативними фірмами; генеральними підрядниками і постачальниками устаткування.
Роботу з проведення техніко-економічного дослідження доцільно доручати групі експертів, до складу якої повинні входити фахівці з основних аспектів проблем, що торкаються в проекті:
* фахівці з промислової економіки (бажано в якості керівника групи);
* фахівці з аналізу ринку;
* технологи, що займаються питаннями відповідної галузі промисловості;
* інженери-механіки, фахівці з устаткування;
* інженери-будівельники;
* експерти по управлінню промисловістю й аналізу господарської діяльності.
До складу групи на короткостроковій основі можуть включатися юристи, експерти по спеціальних питаннях і ін.
Важливу роль у проведенні дослідження грає інвестор. В багатьох випадках здійснення проекту починається інвестором, що часто є особою, що проводила дослідження можливостей, і тому його можна вважати одним з головних джерел інформації про загальні умови здійснення проекту. Під час підготовки дослідження інвестору належить рішення багатьох питань (наприклад, по маркетингу і виробничих програмах, вибору альтернативних варіантів).
Доінвестиційні дослідження охоплюють період від місяця (для проведення відносно простого дослідження можливостей) до одного або двох років (для проведення докладного техніко-економічного дослідження складного проекту).
Суворих норм, що установлюють вартість передінвестиційних досліджень, не існує. Вартість проектів і досліджень залежить від таких чинників, як масштаби і варіантність проектів, детальність доінвестеційного дослідження, досвід консультантів і експертів, витрати на збір і оцінку необхідних матеріалів.
Проте в цілому існує визначена тенденція погоджувати вартість досліджень із загальними інвестиційними витратами.
Витрати на проведення доінвестиційних досліджень у відсотках від загальної вартості проекту приблизно складають:
* дослідження можливостей - 0,2-1,0 %;
* попереднє техніко-економічне дослідження - 0,25-1,5 %;
* техніко-економічне дослідження - від 1,3-3,0% для дрібних підприємств і до 0,2-1,0 % для значних підприємств, що використовують складну технологію.
Приведені питомі значення показників вартості досліджень, прийняті у світовій практиці, для наших умов необхідно збільшувати на 25-75% через відсутність необхідної інформаційної бази, недостатньої автоматизації проектних робіт і інших чинників непевності і ризику.
Точність даних доінвестеційних досліджень за кошторисом витрат на реалізацію проекту і виробничі витрати збільшується в міру переходу досліджень проекту від однієї стадії до іншої.
Зразковий ступінь точності складає:
для дослідження можливостей - 30 %;
попереднього техніко-економічного дослідження - 20 %;
техніко-економічних досліджень - 10 %.
Зазначені дані носять емпіричний характер і залежать від складності проекту, а також від досвіду експертів і використаних методів визначення витрат.
Таким чином, структура й обсяг доінвестиційних досліджень залежить від множини чинників, що визначають вартість проекту, його оточення і можливість здійснення в задані терміни.
Проектне фінансування передбачає обслуговування боргових зобов'язань самим інвестиційним проектом. При цьому суб'єкти, що фінансують, аналізують об'єкт інвестування з позицій вигідності, тобто можливості досягнення такого рівня прибутку, що забезпечить вкладникам не тільки повернення вкладених засобів, але й одержання визначеного прибутку.
Проектне фінансування на відміну від розглянутих у п.2.2 засобів фінансування прямо не залежить від держави або корпорацій як джерел фінансування, оскільки воно здійснюється на основі урахування і управління ризиками, розподілу ризиків між учасниками проекту й аналізу витрат і одержуваних прибутків.
Проектне фінансування називають також фінансуванням із регресом. Регрес - це вимога про відшкодування наданої в позику суми.
Особливостями проектного фінансування в порівнянні з традиційними формами є:
* необхідність одержання більш достовірної оцінки платоспроможності і надійності позичальника;
* доцільність аналізу інвестиційного проекту з позицій життєздатності, ефективності, реалізованості, забезпеченості ризиків;
* необхідність прогнозування результатів реалізації інвестиційних проектів.
Розрізняють три форми проектного фінансування: з повним регресом на позичальника; без права регресу на позичальника; з обмеженим регресом иа позичальника.
Фінансування з повним регресом на позичальника - це фінансування при наявності визначених гарантій або вимог визначеної форми обмежень відповідальності кредиторів проекту. Ризики проекту в основному покладені на позичальника, зато при цьому «ціна» позики відносно невисока і дозволяє швидко одержати фінансові засоби для реалізації проекту. Така форма фінансування використовується в основному для малоприбуткових або некомерційних проектів, спрямованих на розвиток соціально-культурної сфери, а також для видачі експортного кредиту.
Фінансування без права регресу на позичальника, - така форма фінансування, при якій кредитор не має ніяких гарантій від позичальника і приймає на себе всі ризики, пов'язані з реалізацією проекту. Вартість такого фінансування достатньо висока для позичальника, оскільки кредитор прагне одержати відповідну компенсацію за високий ступінь ризику. Отже, фінансуються тільки проекти, що мають високу віддачу вкладеного капіталу за рахунок реалізації конкурентноспроможної продукції, а виходить, що використовують прогресивні технології, що мають добре розвинуті ринки збуту, а також надійні договірні відношення з постачальниками матеріально-технічних ресурсів.
При фінансуванні з обмеженим правом регресії на кожного учасника проекту покладається ризик, що залежить від нього. Таким чином, всі учасники приймають на себе конкретні комерційні зобов'язання і зацікавлені в. їхньому виконанні, оскільки прибуток залежить від їхньої ефективної діяльності.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |