Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Управління укладенням, веденням, страхових угод і здійсненням страхових виплат

Договір страхування життя складається з чотирьох частин: 1. Заглавна частина (адреса страховика, його назва, контактні телефони тощо). 2. Преамбула договору – де говориться, що сторони укладають договір конкретного типу за даними заяви клієнта. 3. Загальні умови – які визначають ризики страхування, тип наданих гарантій, взаємні зобов’язання сторін. 4. Шедула – індивідуальна частина полісу, яка має 7 підрозділів.

1 – Номер полісу;

2 – Інформація про клієнта;

3 – Страхова сума;

4 - Страхові випадки;

5 – Страхова премія;

6 – Дата початку і закінчення дії договору;

7 – Спеціальні доповнення [21].

Значна увага при укладенні договорів страхування життя повинна приділятися зрозумілості і чіткості викладеної в договорі інформації. Усі умови договору повинні бути зрозумілі для клієнтів і не мати подвійного тлумачення.

Процедура укладення договору страхування життя представляє собою алгоритм послідовних дій, які здійснюються страховиком і страхувальником.

1 – Підготовка договору

2 – Акцепт (прийняття) договору страховиком

3 – Укладення договору і видача страхового полісу

4 – Виконання договору (внесення змін до договору, оплата страхових премій, управління математичними резервами, проведення фінансових операцій страхувальника під страховий договір тощо).

5 – Закінчення дії договору.

Закінчення дії договору страхування життя передбачає здійснення страховиком страхової виплати. Одним з важливих моментів при здійсненні страхових виплат по договорам страхування життя є перевірка обставин смерті застрахованої особи, оскільки саме у цьому випадку можливі найбільші факти шахрайства. Підозру у страховиків викликають тіла загиблих, які неможливо обізнати або випадки коли:

1) застрахована особа часто змінює місце проживання;

2) помирає у молодому віці;

3) помирає сплативши усього декілька перших внесків;

4) має невідповідний доход узятим на себе зобов’язанням по здійсненню страхових внесків.

В усіх вищенаведених випадках страхова компанія має право і зобов’язана провести детальне розслідування обставин смерті застрахованої особи з залученням відповідних фахівців за власний рахунок.

Розслідування включає:

1) отримання представниками страховика детальної інформації про причини і обставини смерті застрахованої особи (лікарняні довідки, довідки від органів внутрішніх справ, пожежників тощо);

2) отримання інформації про спадкоємців застрахованої особи (особливо підозрілою може виглядати ситуація, коли застрахована особа не мала заповіту і прямих нащадків, а на отримання страхової суми претендують дальні родичі);

3) отримання тіла, залишків фрагментів тіла, залишків автомобілів після аварії тощо для проведення незалежної страхової експертизи.