Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність, зміст, складові системи управління та пункти управління. 1. При використанні стратегії диференціації фірма:

1. При використанні стратегії диференціації фірма:

1) виробляє значні обсяги стандартизованого товару для ринку з однаковими потребами;

2) виробляє велику кількість модифікацій відомого марочного товару для ринку з різноманітними потребами;

3) зменшує кількість незалежних постачальників;

4) проводить придбання фірм в нових галузях для підтримки основного виду бізнесу.

2. Вкажіть на основні ризики для підприємства, що реалізує стратегію концентрації (вузької спеціалізації):

1) підприємство невзмозі визначити, що в продукції, послугах є цінним для покупців;

2) переповненість ринкової ниші конкурентами; зміни в попиті цільових покупців;

3) покупцям може не сподобатись перехід до випуску стандартиризованих дешевих товарів;

4) значне підвищення витрат на управління стратегією.

3. Необхідними умовами для застосування стратегії низьких витрат є:

1) ресурси підприємства дозволяють якісно обслуговувати споживачів тільки однієї ринкової ниші;

2) стандартизованість галузевої продукції, можливість покупців придбати її у різних продавців;

3) попит на продукцію різноманітний по структурі;

4) на галузевому ринку переважає нецінова конкуренція.

4. Значними ризиками для реалізації стратегії диференціації є такі:

1) збільшення незалежності підприємства від постачальників;

2) загроза імітації розробок фірми конкурентами;

3) тенденція до збереження застарілих технологій і виробничих потужностей;

4) збільшення капіталовкладень у власні дочірні структури, якщо вони навіть не є прибутковими.

5. Зниження витрат можна забезпечити за рахунок:

1) зосередження виробництва на обмеженому товарному асортименті;

2) диференціація продукції, сервісу, персоналу;

3) проведення активної маркетингової діяльності, реклами;

4) непрофільної диверсифікації.

РОЗДІЛ 5. УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ В БОЮ. БОЙОВА ГОТОВНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ І ЧАСТИН

Управління підрозділами в бою

Сутність, зміст, складові системи управління та пункти управління

Тверде та безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим проведенням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань; чіткою організацією й забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.

Суть управління полягає в цілеспрямованій діяльності командирів, штабів щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними під час виконання поставлених завдань.

Мета управління: забезпечити підтримання (підвищення) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності.

Задачі управління забезпечити:

- ефективне використання бойових можливостей підрозділів для швидкого досягнення мети бою з найменшими втратами в особовому складі, бойовій техніці і мінімальними затратами матеріальних засобів

- бистроту, скритність і раптовість нанесення ударів по противнику як вогневими засобами так і військами, а також уміле використання цих ударів в установлені строки, пори року, часу доби.

Управління військами включає:

- організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення їх боєздатності;

- безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки прийняття рішення постановку завдань підлеглим;

- організацію та виконання заходів щодо всебічного забезпечення (бойового, технічного, тилового) підрозділів;

- контроль та надання допомоги підлеглим щодо підготовки до бою;

- організацію виконання завдань під час бою.

Для вирішення задач управління створюється комплексна система управління, складові системи управління показано на рис. 5.1.1, яка включає: органи управління (до органів управління входять командир, штаб, начальники родів військ і служб); пункти управління (система пунктів управління показана на рис. 5.1.2), до них відносяться: командно-спостережні пункти – в ланці взвод, рота, батальйон; командні пункти управління (КПУ), запасні командні пункти (ЗКП), тилові пункти управління (ТПУ) – в ланці бригада і вище; вузли зв’язку, до них відносяться: стаціонарні, рухомі, мережі зв’язку; автоматизована система управління.

Командний пункт – це організований для роботи колектив посадових осіб, що зосереджені в одному місці і приймають участь в управлінні підрозділами (частинами) та забезпечений технічними засобами управління.

Автоматизована система управління (АСУ) включає командну систему доведення команд, сигналів, розпоряджень до підлеглих та підтвердження про їх отримання і виконання, систему передачі кольорової графічної інформації (для збору, обробки і відображення даних обстановки та доведення задач до підлеглих), інформаційно-розрахункову систему (для збору розрахункової інформації і вирішення інформаційних задач).

Систему збору і обробки даних обстановки – про противника, свої війська, сусідів, радіаційної, хімічної, бактеріологічної обстановки, місцевості і метеоумовах, стану району бойових дій, настрою населення в районі бойових дій. Включає автоматизовані системи, технічні засоби і відповідні колективи збору, обробки і аналізу даних обстановки.

Рис 5.1.1. Складові системи управління підрозділами

Система пунктів управління

Рис 5.1.2. Система пунктів управління