Читайте также:
|
УВАГА!
Ідеї Відродження сприяли руйнуванню феодально-релігійних уявлень і багато в чому об'єктивно відповідали потребам буржуазного суспільства, що народжувалося
Просвітництво - це широкий суспільний рух, який виник у другій половині XVIII ст. у Франції. Його мета полягала у критиці основ феодальної ідеології, релігійних забобонів, у боротьбі за віротерпимість, свободу наукової та філософської думки. До провідних просвітників відносяться Ш.-Л. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, К. А. Гельвеція та ін.
Ш. -//. Монтеск'є (1689-1753pp.) виділяв три форми правління: республіку, монархію, деспотизм. Кожну форму правління, на його думку, характеризує певний розмір території держави: монархії - невеликі, республіки - середнього розміру, імперії - величезні. Республіці притаманні недостатньо ієрархізований порядок, поміркованість, законність, участь усіх у реалізації вищої влади. Монархія вирізняється ієрархічністю, диференціацією громадян, проте тут також була й поміркованість та законність. Для деспотій характерна відчуженість громадян від шіади, беззаконня, страх перед сваволею правителя.
Ш.-Л. Монтеск'є відстоював необхідність поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову: одна влада має стримувати іншу, бо це є необхідна умова політичної свободи.
Справді, і в демократіях народ... робить, що хоче. Але політична свобода полягає не в тому, щоб робити те, що хочеться. У державі, тобто суспільстві, де існують закони, свобода може полягати лише в тому, щоб мати можливість робити те, чого слід хотіти... і не бути зобов'язаним робити те, чого не слід хотіти... Свобода є право робити все, що не заборонено законами.
Шарль Луї Монтеск 'є
Ж.-Ж. Руссо (1712-1778 pp.) вважав, що держава покликана виконувати загальну волю; його ідеалом є республіканська форма правління. Оскільки народ є єдиним сувереном, то немає необхідності ділити владу на законодавчу та виконавчу гілки. Найважливіші суспільні проблеми Ж.-Ж. Руссо пропонував розглядати на всенародних плебісцитах. Мислитель вважав шкідливим існування в державі різноманітних асоціативних утворень (партій, громадських організацій, церкви), бо вони ніби-то перешкоджають висловленню громадянами "головної загальної волі".
К. А. Гельвецій(17'15-1778 pp.) обгрунтував ідеї політичної свободи, рівності усіх перед законом, свободи слова, друку, думки, совісті. Виникнення держави та законів він пов'язував із існуванням суспільних інтересів. Держава повинна захищати інтереси більшості, "щастя народу". Його політичним ідеалом була федеративна республіка. Гельвецій першим висловив ідею про те, що індивідуальний інтерес є джерелом будь-якої діяльності. Йому належить авторство концепції виховання як засобу переходу до розумного, справедливого суспільного ладу.
Я називаю урядом, або верховним управлінням, законне виконання функцій виконавчої влади, а правителем або володарем орган або людину, якій надана ця влада... Народні депутати не є й не ліожуть бути представниками народу, тііьки його комісарами: вони нічого не можуть постановляти остаточно; будь - який закон, якого народ не ратифікував особисто, не дійсний; це навіть не закон...
Жан-Жак Руссо
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |