Лекція № 16

Дітей, які займаються у спеціальній медичній групі, у першу чергу необхідно навчити правильному диханню. Оскільки саме при раціональному диханні можна досягнути максимального ефекту від занять фізичними вправами.

Крім того, навчання раціональному диханню сприяє:

а) прискоренню усунення порушень функцій дихальної системи;

б) поліпшенню окислювально-відновлювальних процесів в організмі;

в) підвищенню адаптації до фізичних і розумових навантажень;

г) загальному оздоровленню й гармонійному розвитку дитячого організму.

Навчати правильному диханню потрібно в статичних положеннях і під час руху: при виконанні вправ, що сприяють розширенню грудної клітини (розведення та піднімання рук і т. ін.), робити вдих, з анатомічно вигідних положень, що сприяють стисканню грудної клітини (згинання тулуба, нахили і т. ін.), робити видих. При цьому стежити, щоб видих був повним. Після виконання таких вправ, як змішані виси, упори й т.д., обов'язково виконувати дихальні вправи (звертати увагу на повний і своєчасний видих).

При незначному м'язовому навантаженні вдих завжди варто робити через ніс, а видих - через рот. Вдих через рот виконують тільки при інтенсивних фізичних навантаженнях, тобто в тих випадках, коли потрібно швидко пропустити в легені велику кількість повітря.

Починати навчання раціональному диханню треба з перших уроків, використовуючи найпростіші вправи й завдання:

• вдих через ніс і видих через рот;

• вдих і видих через ніс;

• дихання при різних рухах руками;

• дихання під час присідань і напівприсідань;

• дихання при виконанні різних поворотів і нахилів тулуба;

• дихання під час ходьби в різному темпі з різними сполученнями кількості кроків і вдиху - видиху (наприклад: на З кроки - вдих, на 3 - видих; на 4 кроки - вдих, на 4 - видих; на 2 кроки - вдих, на 2 кроки - видихнув; на 3 кроки - вдих, на 4 - видих; на 2 кроки - вдих, на 3 кроки - видихнув і т.д.). Звертати увагу учнів на те, що чим активніший видих, тим глибший

вдих.

Дихальні вправи можна використовувати як засіб, що знижує навантаження. Співвідношення дихальних вправ і загальнорозвиваючих може бути наступним: 1:1, 1:2, 1:3, 1:4, 1:5. Якщо це співвідношення не позначене в плані уроку, то вчитель застосовує дихальні вправи залежно від стану учнів і характеру попередньої діяльності.

2. Формування правильної постави та її корекція.

Виконання цього завдання має не тільки, естетичне, але і фізіологічне значення. Правильна постава забезпечує нормальну діяльність опорно-рухового апарата, внутрішніх органів.

Нормальна постава характеризується шістьма ознаками:

1- розташування остистих відростків хребців на одній вертикальній лінії;

2- розташування надпліч, плечей на одному рівні;

3- розташування кутів обох лопаток на одному рівні;

4- рівних між собою трикутників талії, що утворюються боковою поверхнею тіла і вільно опущеними руками:

5- розташуванням сідничних складок на одному рівні;

6- правильними вигинами хребта в сагітальній плошці (глибина поперекового лордозу - до 5 см, лінійного до 2 см)[7].

Формування постави - процес тривалий, котрий здійснюється протягом усього періоду росту дитячого організму. Тому, крім систематичного виконання передбачених програмою спеціальне вправ для постави, учитель повинен протягом уроку звертати під час руху) на оптимальне положення голови, правильність роботи рук, тулуба, й ніг, заохочуючи збереження правильної пози й допомагаючи виправляти помилки.

3. Забезпечення індивідуального підходу до учнів, які займаються фізичними вправами

Це одна з основних вимог до занять у спеціальній медичній групі. Іноді (наприклад у малокомплектних школах) у такій групі можуть перебувати діти всіх 3-х вікових груп (молодшої, середньої старшої) з різними недугами, з різним ступенем їхнього прояву різною адаптацією до фізичних навантажень. Дуже важко підібрати вправи, які одночасно підходили б для учнів всіх вікових груп. Це завдання вирішує вчитель за рахунок найбільш раціональної побудови занять, гнучкої й диференційованої методики навчання, вибору оптимальних вихідних положень, ступеня напруги, амплітуди рухів, дозування навантаження, за рахунок ускладнення або спрощення вправ і т.д.

4. Забезпечення емоційності заняття

Один з важливих факторів реабілітації ослаблених дітей полягає в наступному: на уроках фізкультури вони повинні забути про свої недуги, відчути себе такими ж повноцінними як і здорові діти. Уроки з учнями спеціальних медичних груп повинні стати уроками бадьорості, м’язової радості, естетичної насолоди. Для дітей молодшої вікової групи доцільно широко використовувати на заняттях рухливі ігри, для старших - елементи танців. Не забувати й про те що гарна спортивна форма, манера поведінки вчителя - все це також створює у тих, хто займається, позитивний настрій.

Окрім спеціально організованих занять учням спеціальних _Медичних груп рекомендують й інші форми фізичної культури в режимі дня:

а) ранкова гігієнічна гімнастика (спеціальні комплекси вправ, розроблені вчителем фізкультури разом з лікарем);

б) гімнастика до уроків (можна виконувати загальні комплекси, але враховуючи індивідуальні обмеження);

в) рухливі ігри невеликої інтенсивності на перервах (враховуючи індивідуальні обмеження);

г) фізкультхвилинки під час загальноосвітніх уроків і фізкультпаузи під час виконання домашніх завдань (спеціальні комплекси вправ, розроблені вчителем фізкультури разом з лікарем);

д) піші прогулянки, катання на ковзанах і лижах, гра на свіжому повітрі, відвідування басейну (враховуючи індивідуальні обмеження):

з) процедури, що загартовують (повітряні ванни, душі, обливання) які рекомендовані лікарем і вчителем

Вимоги до знань, умінь та навичок учнів, які за станом здоров'я належать до спеціальних медичних груп

Учень, який займається у спеціальній медичній групі, повинен володіти:

1) теоретичними знаннями (загальної спрямованості спеціальної спрямованості);

2) практичними навичками (прийомів самоконтролю щ час занять фізичними вправами і у повсякденному житті, ведення щоденника самоконтролю);

3) технікою виконання рухових дій з навчального] матеріалу (відповідно до рекомендацій);

4) уміннями виконувати лікувально-оздоровчі (відповідно до лікарських показань).

Контрольні питання і завдання

1. Назвіть вимоги до вчителя фізичної культури, якийпроводить заняття з дітьми зі спеціальних медичних груп.

2. Які завдання занять з учнями спеціальної медичної групи необхідно забезпечити у першу чергу?

3. Чому сприяє навчання раціональному диханню?

4. У яких вихідних положеннях можна навчати правильному диханню?

5. Наведіть приклади вправ для навчання правильному диханню.

6. З якою метою (крім навчання правильному диханню) ще можна використовувати дихальні вправи?

7. Чому так важливо формувати правильну поставу?

8. Яким чином можна забезпечити індивідуальний підхід н<я занятті до учнів з різними захворюваннями?

9. Яку мету має забезпечення емоційності заняття?

10. Які форми фізичної культури в режимі дня рекомендують учням спеціальних медичних груп.

2. Структура та обов'язкові компоненти уроку

Основною формою занять з учнями спеціальних медичних груп є урок, який, як і загальноосвітній урок фізичної культури складається з трьох частин. Поряд з цим існують відмінності у змісті цих частин.

Дуже важливим є надання учням відповідних теоретична знань, які допоможуть школярам зрозуміти необхідність систематичних занять фізичними вправами для їх здоров'я ті засвоїти необхідний обсяг знань щодо:

а) свого захворювання,

б)конкретних протипоказань та обмежень рухової активності у повсякденному житті та під час занять фізичними вправами (у тому числі на загальноосвітніх уроках фізичної культури).

Одним з першочергових завдань щодо навчання учнів теоретичним знанням є:

1. Навчання складати розпорядок дня, в якому обов'язкові передбачити наявність усіх фізкультурно-оздоровчих заходів;

2. Навчання вносити корективи до своїх індивідуальні^ занять, не порушуючи основних його моментів.

Контроль за оволодінням відповідними руховими навичками та знаннями повинен здійснюватись постійно. Наприклад, після навчання вправам для профілактики простудних захворював необхідно провести контрольне випробування, яке б включало теорію та практичне виконання різних вправ, але не з метою оцінювання, а для корегування в разі необхідності процесу навчання та для того, щоб показати учням ті результати, яких вони досягли за період навчання, щоб заохотити та підтримати учнів.

Необхідно оцінювати наступні показники:

- знання з теми, їх широту та глибину,

- знання того, з якою метою виконується та чи інша вправа,

- вміння виконувати вправи різної спрямованості,

- вміння організовувати та проводити самостійні заняття.

Обов'язковими компонентами уроку з учнями спеціальних медичних груп є:

- лікувально-оздоровчі комплекси, які складаються із пеціальнооздоровчих вправ (не менш ніж 30% часу уроку);

- релаксаційні вправи та аутотренінг - не менш ніж 15% часу року;

- дихальні вправи (до 20% уроку);

- вправи для профілактики порушень постави (до 20% уроку);

- спеціальнооздоровчі вправи з урахуванням додаткового (супутнього) захворювання (не менш ніж 15% уроку), оскільки:

• кожне захворювання, хоча й вражає конкретний орган або систему, все ж впливає на весь організм, оскільки він — єдине ціле у забезпеченні життєдіяльності. Системи або органи, які не зазнали впливу безпосередньо захворювання, потерпають від зниження активності функціонування (гіпокінезії), що призводить до їх детренування, тобто зниження працездатності.

• під час складання лікувально-оздоровчих комплексів необхідно чітко та обґрунтовано підбирати вправи, що призначені для компенсації недоліків у стані здоров’я його корекції, а також вправи профілактично-оздоровчої спрямованості, що дозволяють залучати до роботи органу та системи, які не зачеплені захворюванням.

При плануванні та проведенні занять з учнями відхиленнями у стані здоров'я учителям необхідно пам’ятати: