Читайте также:
|
1. За сектором ринку, де здійснюються факторингові операції, розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний) факторинг.
- внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни.
- у разі зовнішнього факторингу суб'єкти факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн.
2. Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути:
- конвенційним (відкритим)
- конфіденційним (закритим).
Якщо факторинг відкритий, дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не передбачає повідомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказуються постачальникові, який розраховується з фактором самостійно.
3. Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють:
- факторинг з правом регресу
- факторинг без права регресу.
У першому випадку постачальник бере на себе ризики за борговими вимогами, які придбав у нього фактор. Ідеться про те, що факторинг з правом регресу дає змогу фактору повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових коштів фактору. Факторинг без права регресу означає, що фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців.
4. За набором послуг, що включає факторинг, він може бути:
- з повним набором послуг
- частковим набором послуг.
Повне факторингове обслуговування передбачає надання постачальникові, крім суто факторингових послуг, також низки інших: аудиторських, юридичних, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо. Факторинг з частковим набором послуг передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника.
5. Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог розрізняють
- факторинг із перевідступленням усіх боргів або лише певної їх частки. Перевідступлення фактору постачальником боргів усіх своїх дебіторів дає змогу йому уникнути ведення подвійного обліку й управління кредитом за окремими борговими вимогами, що не були перевід-ступлені.
6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:
— факторинг з попередньою оплатою, що передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування постачальника;
— факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило, у день оплати документів боржниками. Оскільки зафіксований у договорі строк — це середня величина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші — пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.
За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Плата за факторингове обслуговування включає:
— комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;
— процент за кредит, наданий фактором постачальникові.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |