Читайте также:
|
Важливою рисою сучасної світової економіки є поглиблення інтеграційних процесів, що зумовлює необхідність застосування якісно нових підходів до розвитку економіки, які повинні бути спрямовані на формування спільного європейського ринку і проведення спільної для європейських країн економічної та фінансової політики.
Інтеграційні процеси охоплюють різні сфери міжнародної економічної та фінансової діяльності і, перш за все, банківський сектор. Дослідження нових умов діяльності банківської системи є важливим як для аналізу економічної інтеграції, так і для повнішого виявлення змін у банківській сфері під впливом глобальних економічних процесів.
У 1994 році Україна, першою з пострадянських держав, підписала з ЄС Угоду про партнерство та співробітництво (УПС). Цим документом передбачалось започаткувати партнерство між Європейським Союзом та Україною, яке б сприяло розвитку торгівлі, інвестицій, гармонійних економічних відносин, взаємовигідному економічному, соціальному, фінансовому, цивільному, науково-технічному та культурному співробітництву. У 1998 та 2000 роках указами Президента України було затверджено Стратегію та, відповідно, - Програму інтеграції України в Євросоюз.
В економічній літературі інтеграцію, здебільшого, визначають як „створення єдиної спільноти із кількох незалежних елементів (контрагентів, учасників) або приєднання одного учасника до вже існуючої спільноти” [126].
Відповідно до твердження М. K. Льюіса i K.T. Девіса, сутність цього явища передбачає розміщення комерційних банків у різних регіонах світу та управління ними представниками різних національностей [110, с. 166]. Таким чином, міжнародна інтеграція банківської установи передбачає розширення його діяльності за межі національних кордонів з метою надання банківських послуг більшому колу клієнтів і збільшення на цій основі власних доходів. Відповідно, рівень інтеграції кожного окремого банку до світової фінансової системи визначається тим асортиментом послуг, який надає цей банк на міжнародному рівні. Адже, певні види послуг можуть здійснювати невеликі банки, які виходять на світові фінансові ринки виключно для обслуговування своїх клієнтів, що не пов’язано зі значними витратами. Але існують і послуги, які можуть надавати тільки транснаціональні банки, що мають розгалужену мережу підрозділів і налагоджені багатосторонні відносини з учасниками міжнародного фінансового ринку [77, с. 12].
Інтеграційні процеси в банківській сфері можна розглядати на двох рівнях: макро- та мікрорівнях. На мікрорівні проходить співпраця, відбувається злиття банківських установ різних країн. На макрорівні інтеграція розвивається між державами в формі координації банківської політики країн-членів ЄС. При цьому, обидва рівні банківської інтеграції взаємодіють між собою.
Інтеграція як процес, вимагає від України швидкого проведення економічних реформ. Основними напрямами економічної політики Уряду України мають бути:
1. Створення ефективної ринкової економіки, зокрема:
- забезпечення макроекономічної стабільності;
- проведення структурних реформ;
- вступ до Світової організації торгівлі;
- створення передумов для організації зони вільної торгівлі;
- формування ринкового підприємницького середовища;
- створення сприятливого інвестиційного клімату;
- розвиток конкуренції.
2. Забезпечення подолання конкурентного тиску, зокрема:
- зосередження інвестиційних ресурсів та конкурентоспроможних технологій насамперед у тих сферах національної економіки, де створено умови для отримання порівняльних переваг на зовнішньому ринку;
- зниження матеріально- та енергозатратності виробництва;
- поліпшення експортної складової економіки та її диверсифікація;
- підвищення кваліфікаційного рівня працівників.
Для наближення до Маастрихтських критеріїв перед Національним банком України постають наступні завдання:
- максимальне зближення законодавства України з чинним законодавством ЄС у фінансово-банківській сфері;
- досягнення макроекономічної стабілізації, низького рівня інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки, стабільного курсу національної грошової одиниці, поступового переходу до інфляційного таргетування, врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці;
- проведення ліберальної валютної політики, спрямованої на розвиток валютного ринку та конкурентного середовища з метою зменшення витрат на фінансове посередництво;
- накопичення обсягу валютних резервів, необхідних для утримання курсу національної валюти у визначених межах та підтримки її купівельної спроможності на рівні, який дає можливість збалансовувати інтереси суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- посилення ролі банківської системи як фінансового посередника, зниження кредитних ризиків для банківських установ;
- стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему, підвищення рівня довіри населення до банківської системи;
- підтримка подальшого розвитку фондового та страхового ринків.
У сфері монетарної політики пріоритетними завданнями Національного банку України мають бути:
· перехід до інфляційного таргетування як передумови економічної стабільності;
· збільшення обсягів кредитних ресурсів для кредитування реального сектора економіки за рахунок власних ресурсів комерційних банків та через механізм рефінансування;
· здійснення заходів, спрямованих на забезпечення проведення процесу дедоларизації економіки шляхом підвищення привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в іноземній валюті;
· залучення в обіг іноземної валюти, що знаходиться на зберіганні у населення, розроблення механізму повернення капіталів резидентів, що незаконно зберігаються за кордоном;
· створення сприятливих умов для припливу капіталів та всіх видів інвестицій нерезидентів у економіку України.
· Проводячи грошово-кредитну політику, Національний банк України повинен володіти достатнім асортиментом ефективних інструментів її провадження, зокрема через:
· 1) наближення облікової ставки, ставки рефінансування до ринкових показників;
· 2) прозорість при здійсненні рефінансування банків;
· 3) узгодження дій Уряду та Національного банку України при проведенні грошово-кредитної політики.
· Національний банк України має зосередитись на виконанні головної функції – проведенні грошово-кредитної політики, будучи незалежним, прозорим та підзвітним суспільству державним органом.
Процесу інтеграції України сприятимуть такі заходи в банківській сфері:
1) Вивчення досвіду застосування інструментів монетарного регулювання центрального банку.
2) Максимальне зближення законодавства України до діючого законодавства ЄС.
3) Поступове зниження норм обов’язкового резервування і приведення їх у відповідність з вимогами ЄС.
4) Удосконалення системи реєстрації банків та порядку видачі ліцензій на здійснення банківських операцій.
5) Впровадження показників діяльності банків відповідно до Базельських принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю.
6) Забезпечення прозорості банківських операцій.
7) Забезпечення захисту прав інвесторів, подальшого розвитку ефективного фондового та страхового ринків.
8) Збільшення обсягів валютних резервів, перегляд структури щодо збільшення їх частки в євро.
9) Подальша лібералізація валютного ринку.
10) Розширення транскордонних переказів у євро.
11) Співпраця Національного банку України з керівними органами ЄС в сфері банківського регулювання та нагляду.
З метою зближення з європейськими країнами Україні необхідно поступово зменшувати різницю в рівнях економічного розвитку та рівнях життя населення. Потрібно також розширювати економічні відносини з країнами ЄС в торгівельній сфері, брати активну участь в спільних проектах, прагнути наближення до визначених критеріїв конвергенції.
Основними наслідками інтеграції, що найбільшим чином впливають на функціонування та розвиток банківських систем є наступні:
- концентрація банківського капіталу, транскордонні процеси злиття і поглинання, що призводять до виникнення невеликої кількості глобальних банків, що здатні контролювати значні обсяги фінансових ресурсів та впливати на функціонування національних банківських систем;
- втрата контролю над фінансовими процесами на рівні урядів окремих держав та одночасне підвищення ролі міжнародних фінансових установ, що займаються наглядом та регулюванням фінансових відносин;
- активізація поширення фінансових криз пов’язана з посиленням взаємодії та взаємозалежності національних економік. В таких умовах фінансові потрясіння одних країн призводять до зародження кризових явищ в інших;
- значне зростання обсягів міжнародного банківського кредитування. Міжнародний кредит у сучасних умовах обслуговує широке коло світогосподарських зв'язків: міжнародну торгівлю, інвестиційні процеси, регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн тощо. Згідно з постулатами неокласичної теорії рушійними силами переливів позикового капіталу між кордонами є: диверсифікація фінансових портфелів і можливість розподілу ризиків для кредиторів; підвищення граничного продукту капіталу та ефективний розподіл позикових капіталів у міждержавному вимірі; вирівнювання споживання у часі, як для кредиторів, так і позичальників. Доведено, що міжнародний кредит шляхом диверсифікації бази кредиторів та інвесторів зумовлює зниження вартості позикового капіталу у світовому масштабі [18, с. 144];
Ø розмивання границь між різними видами фінансового посередництва та поступовий розвиток інтегрованої банківської діяльності, яка поєднує традиційну банківську справу, інвестиційну діяльність та страхування. Адже сучасні глобалізаційні процеси висувають перед банківськими установами нові вимоги до асортименту та якості їх послуг.
Таким чином, розгортання процесів інтеграції на сучасному етапі пов’язане з прискоренням руху міжнародних фінансових потоків у часі і просторі, збільшенням обсягів всіх видів міжнародних трансакцій, зростанням кількості потужних транснаціональних банків, які у своїй діяльності виходять за межі національних банківських систем, а також розвитком сучасних інформаційних технологій. Поступова ліквідація бар’єрів щодо здійснення міжнародних операцій та входження іноземного капіталу в національні банківські системи, лібералізація руху капіталу, а також пом’якшення антимонопольного законодавства щодо створення банківських холдингів призводять до тісної взаємодії банківських систем окремих країн. Інтеграційні процеси є об’єктивними характеристиками сучасного розвитку світової економіки, що визначальним чином впливають на її розвиток та розвиток окремих банківських систем.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 147 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |