Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

РОЗДІЛ II. ВИДИ УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ. ЛЕКСИЧНІ НОРМИ

Читайте также:
  1. IV. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ ТА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ
  2. IV. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ ТА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ.
  3. Автономная может происходить 1) как продуктивная инфекция, при которой образуется потомство 2) как абортивная инфекция – вирусного потомства потом не образуется.
  4. Б) коли складові частки чітко визначені і відомо, хто із співавторів створив ту чи іншу частину — роздільне співавторство.
  5. Бойові завдання і бойові порядок механізованих підрозділів у наступі.
  6. В цілому, вибір типу вогнегасника обумовлюється видом та розмірами осередків загорання, а норми їх накопичення установлюються згідно Правил пожежної безпеки.
  7. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами
  8. Взаємозв'язки структури (банку) з іншими організаційними підрозділами
  9. Види, рівні та стилі спілкування.
  10. Вимоги до усного ділового спілкування та його культура.

 

2.1 Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм і правил.

Спільна діяльність суб'єкта з групою є тим важливим чинником, який нерідко визначає ефективність взаємодії, а отже, й культуру спілкування. Тому, бажаючи досягти позитивного результату у співробітництві з іншими, важливо продумати насамперед питання його організації. Спільна діяльність у соціальній психології — це організована система активності індивідів, що цілеспрямовано взаємодіють з метою створення об'єктів матеріальної та духовної культури. Така діяльність неможлива без контактів між людьми і обміну інформацією, думками, оцінками, почуттями тощо. Її важливою рисою є спільна мета та передбачення результату, що відповідав би загальним інтересам і сприяв реалізаії потреб кожного з індивідів, які починають взаємодіяти.

Наші досліження свідчать, що не кожна діада і не кожна група готові до спільної діяльності, до діалогу. Ця готовність має три компонента — мотиваційний, змістовний та операційний. По-перше, у людей може не виникнути бажання спільно працювати, думати або, скажімо, творити щось матеріальне чи духовне. По-друге, вони не знають, як разом працювати і спілкуватися, використовуючи діалог: обидва хочуть виконувати одну й ту саму частину роботи, кожен хоче, щоб діяльність відбувалася саме за його програмою, відповідно до його бачення ситуації т.ін. І по-трете, їхні знання, що потрібні в конкретній ситуації, помітно різняться як якісно, так і кількісно. Тому до спільної діяльності треба готуватись. І якщо група має лідера, то він має це враховувати. Готовність до спільної діяльності в різних групах різна. Одні можуть бути готовими мотиваційно і не готовими операційно. Інші мають операційну й змістовну готовність, але не хочуть об'єднуватись у групу для досягнення спільної мети, хочуть працювати індивідуаль ио або в іншій групі. Тому в кожному окремому випадку треба вирішувати, чи готові члени групи до спільної діяльності, й відповідно до цього добирати методи робота. У менеджменті, наприклад, вважається, якщо група погано справляється зі спільною роботою, то в цьому винен керівник, бо він не підготував її до цього, не зміг спрямувати дії кожного і всіх разом.

Взагалі спільна діяльність лідера і всієї групи — необхідна умова для встановлення взаєморозуміння, формування згуртованості групи та розвитку її членів. Це найвищий рівень взаємодії. Але бажано, щоб цьому передувало встановлення взаємодії в підгрупах, спочатку нк умовно спільної діяльності її членів. Саме тоді вони оволодівають необхідними діями газмістом, зокрема продуктивним діалогом. Цс наче стартова сходинка для підйому до спільної діяльності лідера з усією групою.

Для того шоб спільна діяльність дала позитивні результати, лідер має враховувати особливості поведінки людей у групі та стичні проблеми, які при цьому виникають. Без цього навряд чи спілкування буде результативним і відповідатиме належному рівню культури.

У країнах, де керівники фірм прагнуть підняти рівень культури ділового спілкування, розробляють кодехси честі або норми поведінки працівників. Наприклад, до керівників висуваються такі вимоги:

"ставитися до підлеглих з повагою \ "уважно вислуховувати підлеглих, особливо їхні пропозиції, "не обговорювати дій інших людей","не просити підлеглих робити вам особисті послуги", "не позичати іроші у підлеглих" і т. ін. Спілкування підлеглого з керівником також визначається певними правилами: "до керівника треба ставитися з повагою, у міру демонструючи свою готовність до взаємодії та виконання доручень", "не слід поводитись з керівником занадто запопад-

ливо", "критичне зауваження керівника може мати сенс, а тому варто подумати, де і в чому припущено помилку", "звертаючись до керівника, доцільно вживати ту форму, якою користується більшість співробітників". Спілкування з колегами відповідно до встановлених правил регламентується, наприклад, так: "бути доброзичливим, ввічливим, привітним", "слухаючи уважно співрозмовника, доцільно показувати йому (позою або мімікою) позитивну реакцію на нього", "не обговорювати на роботі свої домашні та особисті проблеми", "не розмовляти голосно, щоб не заважати іншим", і т. ін.

У групах, де норми та правила спілкування розроблено й прийнято всіма членами, поведінка кожного шкідлива нерідко сприяє змінам у діях і почуттях інших, тобто має індивідуальний вплив.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав