Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

У чому ж виявляється культура мовлення?

Читайте также:
  1. D) Отечественная культура в условиях тоталитарного общества.
  2. II. Правовая культура: понятие, функции и виды.
  3. III. Культура как процесс – фактор социальных изменений.
  4. XIV. Светские наука, культура, образование
  5. Адаптивная физическая культура- составнаячасть комплексной реабилитации инвалидов
  6. Адукацыя, навука і культура ў БССР у 1945-1985 гг.
  7. Адукацыя,навука і культура Беларусі 1990-2012
  8. Антропогеография (человечество, отношение человека к земле, культура, народ и государство).
  9. АРАБО-МУСУЛЬМАНСКАЯ КУЛЬТУРА
  10. Б) духовная культура
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

 

Насамперед, у таких аспектах, як нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Нормативність— це дотримання правил усного та писемно­го мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововжи­вання, будова речень, діалогу, тексту, дотримання загально­прийнятих стандартів. Наше завдання — розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови.

Український народ здавна відзначався культурою мовних сто­сунків. Так, турецький мандрівник Евлія Челебі після перебуван­ня в 1657 році в Україні писав, що українці — це стародавній на­род, а їхня мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська. До речі, його цікавили лайливі слова в різних мо­вах.

 

Так от, у цій «всеосяжній» українській мові йому вдалося знайти аж чотири лайливих вирази: «щезни, собако», «свиня», «чорт», «дідько».

Культура мовлення суспільства — це чи не найяскравіший показник стану його моральности, духовности, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина — тривожні симптоми духовного нездоров'я народу.

Нині культура й мова виявилися об'єднаними в царині духов­них вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що через низьку культуру мови виявля­ються виразні ознаки бездуховности.

 

Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську чи навпаки чо­мусь перестали сприйматись як пляма на службовому мундирі.

Мовна культура кожної людини і студентів зокрема має стати надійною опорою у вираженні незалежности думки, розвинености людських почуттів. Обов'язковою ознакою високої мовної куль­тури є володіння лексичним багатством рідної мови. Кожна куль­турна людина з вищою освітою має вчитися глибше пізнавати тонкощі рідної мови, сприймати гру відтінків рідного слова (учи­тися серцем сприймати красу слова). Адже українська мова може дивувати й захоплювати. Зверніть увагу на:

її синонімічне багатство (наприклад синоніми до слова «бити» — вдарити, відшмагати, вгріти, випарити, випороти, висі­кти, віддухопелити, врізати, впекти, всипати, вшкварити, гамсе­лити, гатити, гепнути, дзвякнути, дубасити, духопелити, затика­ти, заїхати, калатати, катувати, клепати, кокнути, кулачити, мазнути, місити, молотити, обамбурити, одшкварити, спороти, періщити, пороти, потрошити, свиснути, сікти, стукнути, тарах­нути, телепнути, товкти, тріснути, тюжити, ударити, усмалити, уперіщити, урізати, хвоськати, хльоскати, цьвохнути, частувати, чухрати, шмагати, шкварити, шмагнути, шмиргнути);

 

багатство фразеологічних зворотів та крилатих висловів (байдики бити; дивитися чортом; Богу душу віддати; брати за ба­рки; вивести на чисту воду; витрішки продавати; втерти носа; да­ти гарбуза; вашими устами та мед пити; валити з хворої голови на здорову; в гречку скакати; втопити в ложці води; сидіти на шиї). Але потрібно пам'ятати, що подібні вирази можна викорис­товувати в розмовно-побутовому мовленні і заборонено — в офі­ційному;

 

багатство українських прізвищ свідчать про спостережли­вість, гумор народу: Білозір, Ведибіда, Вернигора, Вирвихвіст, Вівчарик, Волоцюга, Гарник, Гречкосій, Гуляйвітер, Дармограй, Дзига, Забіяка, Закусило, Залицяйло, Їжакевич, Киця, Кривошия, Круть, Макодзьоб, Морикінь, Неїжборщ, Нетудихата, Салоїд, Терпеливець тощо);

багатство прислів'їв і приказок про всі сторони життя. Напр.: про шлюб і кохання: «Сухарі з водою, аби серце з тобою»; «До лю­бої небоги нема далекої дороги»; «Кому як мара, а кому як зоря»; «Я його так люблю, як сіль в оці, а коліку в боці»; «Вона за ним сохне, а він і не охне»; «Жінка чоловікові подруга, а не прислуга»; «Не за­глядайся на чужих жінок, бо свою згубиш» та ін.

лексичне багатство. Українська мова може звучати на най­різноманітніших регістрах: по-простацькому і найвишуканіше. Нею можна передавати найтонші настроєві гами, надається вона й до найповажнішого інтелектуального мислення й творення.

 

Мовлення спеціаліста — його візитна картка. Це стосується, як володіння українською мовою, так і іншими мовами. Не забувай­мо вислів: «Скільки людина знає мов, стільки разів вона люди­на». Володіння нормами будь-якої мови — це свідчення рівня освічености спеціаліста, його культури.

Якщо ж спеціаліст володітиме і культурою мовлення, то про нього казатимуть, що це людина розвинутого інтелекту і високої загальної культури.

Тому під час занять потрібно привчати себе слідкувати за тим, чи дотримуються виступаючі правил усного та писемного мов­лення (правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту). Це дотримання загальноприйня­тих стандартів. Потрібно розвивати здатність оптимального ви­бору мовних засобів відповідно до предмета розмови.

 

Порада: учіться слухати себе та інших з погляду нормативнос­ти. Будьте вдячними тому, хто виправляє ваші мовленнєві помил­ки. Свої ж зауваження, поради та рекомендації іншим робіть так­товно, делікатно.

Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок — порушення нервової та серце­во-судинної діяльности людини, її хвороба, а іноді й смерть.

Тому висока культура мовлення — не інтелігентська забаган­ка, а життєва необхідність для народу.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ КУЛЬТУРИ МОВИ:

 

1) змістовність (потрібно продумувати текст і основну думку вис-ловлювання; розкривати їх повно; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати ма­теріал, якого не вистачає);

2) правильність і чистота (дотримуватися норм літературної мови);

3) точність (добирати слова і будувати речення так, щоб най­точніше передати зміст висловлювання);

4)логічність і послідовність (говорити і писати послідовно, забез-печувати смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті; складати план виступу чи лекції; систематизувати дібраний мате­ріал; уникати логічних помилок);

5) багатство (використовувати різноманітні мовні засоби, уни­кати невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень);

6) доречність (ураховувати, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте при певних обставинах спілкування);

7) виразність і образність (добирати слова і будувати речен­ня так, щоб якнайкраще, якнайточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і вміти впливати на співрозмо­вника).

 

Звичайно, основною комунікативною якістю мовлення є пра­вильність — об'ємна і складна ділянка культури мовлення. Щоб говорити правильно, потрібно досконало володіти нормами літе­ратурної мови (норма — це загальноприйнятий звичай вимовля­ти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відпо­відно до стилю мовлення).

Правильне мовлення передбачає користування усіма мовними правилами, уміння будувати висло­влювання, що відповідає обраному типу і стилю.

Знання цієї системи, а ще більше — повсякденна їх реалізація, гармонія знань і внутрішнього світу людини, без перебільшень, є своєрідним барометром духовної зрілості нації.

Як досягти високої культури мовлення, виразності й багатства індивідуальної мови?

 

П О Р А Д И:

 

• виробіть стійкі навички мовленнєвого самоконтролю й само­аналізу;

• не говоріть квапливо — без пауз, «ковтаючи» слова;

• частіше «заглядайте у словник» (М. Рильський), правопис, посібники зі стилістики тощо;

• постійно збагачуйте свій інтелект, удосконалюйте мислення: немає думки — немає мови;

• професійно збагачуйте себе новими мовними засобами зі сфери професійного мовлення свого і близьких фахів;

• вивчайте мовлення майстрів слова;

• читайте хоч би періодично українську класичну й сучасну лі­тературу та публіцистику, пресу з тим, щоб мати «на слуху» рі­вень розвитку сучасної української літературної мови;

• постійно будьте уважними до своєї мови і мови найближчих осіб, колег, дбайте про автоматизм гарного мовлення;

• сприймайте мову як свою людинолюбну сутність, як карти­ну світу, як порадника й помічника в суспільному житті;

• оволодівайте жанрами, видами писемного мовлення, зокре­ма діло-вого мовлення;

• привчайте себе до системного запису власних думок та спо­стере-жень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;

• виробіть звичку читання «з олівцем у руках»;

• жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас.

 

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 3 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.022 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав