Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основна етична норма — збереження гідности людини неза­лежно від її статусу.

Президенти японських компаній вважють, що керівники по­винні засвоїти такі вимоги і стандарти поведінки:

• широта поглядів і глобальний підхід до проблем;

• перспективне передбачення та гнучкість;

• ініціативність та рішучість;

• завзятість у роботі та безперервне самовдосконалення.

На їхню думку, керівники повинні мати такі особисті риси:

— уміти чітко формулювати цілі та установки;

— уміти вислуховувати думки інших;

— бути неупередженими, безкорисливими, лояльними;

— мати здатність повністю використовувати можливості під­леглих;

— бути справедливим у ставленні до підлеглих;

— бути привабливими;

— уміти згуртовувати людей для роботи.

Американці, які вміють рахувати гроші, вважають, що краще знати хорошого, розумного менеджера і витратити певну суму, ніж витрачати вдесятеро більше через керівника, який не може спілкуватися з підлеглими.

Психологи радять керівникам:

# вітатися першим з підлеглими;

# не допускати грубощів;

# не принижувати людську гідність підлеглих;

# обіцяне робити вчасно;

# не ображати людей;

# уміти вибачатися;

# навчитися посміхатися;

# уміти слухати людей;

# не виявляти особистих симпатій;

# не провокувати виникнення конфліктних ситуацій;

# не впливати на підлеглих нищівною критикою;

# хвалити підлеглих (успіх окрилює);

# висловлюючи негативну оцінку, мову вести лише про ре­зультати діяльности, а не про особистість працівника;

# не обмежувати самостійність і свободу людей, довіряти їм і сприяти розвитку їхньої ініціативи.

13.5. МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА СЛУЖБОВЦЯ.

ЗРОСТАЮЧА увага до питань соціолінгвістики, зокрема до питань мовної комунікації, принципів моделювання комунікативного акту, функціонування мови в усіх сферах суспільної діяльности є однією з важливих особливостей сучасного й зарубіжного мовознавства. У колі цієї загальної проблематики досить важливим є також вивчення мовленнєвого етикету — правил мо­вленнєвої поведінки. Ці правила закріплені в системі стійких ви­словів, прийнятих даним колективом носіїв цієї мови на певному етапі розвитку суспільства в особливих ситуаціях спілкування.

Головна особливість спілкування як процесу — взаємодія. Процес спілкування охоплює соціальну взаємодію членів суспі­льства — їх спільну діяльність, інтеракцію і власне комунікацію. Упорядкованість досягається за допомогою правил і норм, що ре­гулюють характер спілкування залежно від його мети й засобів. Спілкуючись, індивіди повинні враховувати соціальні нор­ми, звичаї, традиції, що існують у даному суспільстві. Така необхідність нормативного регулювання спілкування продиктована потребою «забезпе­чення цілісности суспільства як системи, стійкости взаємо­пов'язаних видів соціальної діяльности».

Життя будь-якого суспільства неможливе без дотримання со­ціальних норм і звичаїв, які регулюють суспільну діяльність і як­найтісніше пов'язані з процесом формування особистости, її соці­алізацією.

Соціальні норми взаємин у суспільстві складалися поступово й природним шляхом. Корені їх у будь-якому етносі сягають си­вої давнини, беруть початок з того часу, коли людина вперше вступила в суспільні відносини.

Жодна суспільна формація не обходилася без норм людської поведінки і спілкування. На певному етапі історичного розвитку, приблизно за часів Людовика XIV (XVII століття) норми зовніш­ньої культури поведінки — правила пристойности, гарного тону — отримали загальну назву «етикет».

За визначенням авторів «Словника з етики», етикет — це «сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішні прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми звертань і привітань, поведінка в громадсь­ких місцях, манери і одяг)».