Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття валюти та валютних операцій

Читайте также:
  1. Quot;Поняття особистості визначає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значимі риси" (І. С.Кон).
  2. Аналіз руху грошових коштів у результаті операційної діяльності СТОВ «НІКА» за 2011-2013 рр.
  3. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  4. В поняття норми і «якості виробів» входять і модна новизна їх, і сучасність матеріалів, і рівень промислового виготовлення.
  5. В статті 55 Господарського кодексу України визначено поняття суб’єкта господарювання та їх класифікація
  6. Валютні ринки. Конвертація валюти та її форми.
  7. Визначення поняття «логістична система» і її основні підсистеми
  8. Відношення між поняттями
  9. Вступ. Загальне поняття про темперамент
  10. Господарський договір: поняття, істотні умови, порядок укладення, зміни та розірвання.

Лекція: Правові засади валютного регулювання та валютного контролю

1. Поняття валюти та валютних операцій.

2. Ліцензування валютних операцій комерційних банків.

3. Організація валютного регулювання.

4. Порядок переміщення національної і іноземної валюти через митний кордон України.

5. Правила здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти та банківських металів

6. Валютний контроль.

7. Порушення валютного законодавства і відповідальність за порушення.

 

Поняття валюти та валютних операцій

Валютний ринок належить до однієї з найважливіших складових грошового ринку держави і тому потребує проведення державного регулювання. За роки незалежності України та формування її валют­ного ринку було розроблено законодавчу та нормативно-правову базу, створено інституційні форми організації валютних відносин, створена національна валютна система тощо. Водночас динамізм валютних відносин, їх інтернаціоналізація потребують постійного вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповід­ність із сучасними економічними реаліями, що у кінцевому підсум­ку спрямовуються на підтримання стабільності національної грошо­вої одиниці України та підвищення авторитету країни на міжнарод­ному ринку.

Чинне законодавство визначає валюту України як грошові зна­ки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших фор­мах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кре­дитно-фінансових установах на території України.

Відповідно, іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у ви­гляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обі­гу та є законним платіжним засобом на території відповідної інозем­ної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з ньо­го, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обі­гу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахун­ках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Як інструмент обігу використовуються також платіжні докумен­ти та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (трат­ти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в національній чи іноземній валюті або банківських металах.

Банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платино­вої групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світо­вих стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Отже, до валютних цінностей можна віднести іноземну валюту, платіжні документи та фондові цінності в іноземній валюті, доро­гоцінні метали та дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних та побутових виробів.

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності1. Чинне законодавство відносить до валютних операцій такі:

—пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

—пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших
зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

—пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на те­риторію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за
її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій виступають центральний банк держави; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кре­дитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні опе­рації; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. Всі вони виступають агентами валютного ринку. Валютний ринок як економічна категорія відображає певну су­купність відносин, пов'язаних зі здійсненням операцій з купівлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів.

Здійснюючи державне регулювання відносин у сфері обігу валю­ти, органи державної влади втілюють валютну політику. Валютна політика — це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжна­родних економічних відносин відповідно до поточних та стратегіч­них цілей економічної політики країни. Вона спрямована на розв'я­зання головних завдань: забезпечення стабільності економічного зростання, стримування зростання безробіття та інфляції, підтрим­ка рівноваги платіжного балансу.

Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держав та її зовнішньо­економічним відносинам. Валютний курс, встановлення якого в пере­важній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінан­сово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:

• сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

• сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових
ринків;

• порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;

• порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

• перерозподіл національного продукту між окремими країнами;

• інтернаціоналізації господарських зв'язків тощо1.

Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в на­ціональній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визна­чається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівель­ної спроможності. При встановленні валютного курсу значну роль відіграє конвертованість валюти, за якою здійснюється операція, оскільки вона впливає на купівельну спроможність валюти.

Під конвертованістю валюти розуміють її здатність обмінювати­ся на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Розрізня­ють повну та часткову конвертованість. Головний критерій такого розмежування полягає у відсутності або наявності валютних обме­жень у законодавстві країн, що здійснюють емісію цих валют.

Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валю­ту встановлюються Національним банком відповідно до законодав­ства України про валютне регулювання. НБУ запровадив Класифі­катор іноземних валют залежно від рівня їх конвертованості, відпо­відно до якого валюти поділено на три групи: 1) вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші валюти; 2) валюти з обмеженою конвертованістю; 3) неконвертовані валюти, які не об­мінюються на інші валюти і курси яких НБУ не визначає.

Форми й методи проведення валютної політики залежать від кон­кретних умов розвитку економіки, стану платіжних балансів, міжна­родних відносин, а також внутрішньої та зовнішньої політики дер­жави1. До таких форм та методів валютної політики, як правило, відносять валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію та ре­вальвацію), регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, дисконтну та девізну політику, в тому числі валютні інтервенції. Валютні обмеження являють собою систему норматив­них правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валю­тою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний конт­роль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки).

Девальвація — зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється у законодавчому порядку.

Ревальва­ція, навпаки, полягає у збільшенні золотого змісту гро­шової одиниці або підвищенні її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється державою в офіційному порядку.

Валютна інтервен­ція — втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни або іноземної ва­люти. У тих випадках, коли країна заінтересована у підвищенні кур­су своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної та купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться проти­лежна мета — зниження курсу національної валюти, — здійснюєть­ся масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

В Україні в останні два роки АКБ «Фінанси і кредит», поряд із банка­ми «Аваль», Укрсоцбанк, Приватбанк, є найбільшим оператором на ринку постачання іноземної готівкової валюти. Адже 28 банків, які вже уклали з ним угоди на придбання євро, пов'язані з банком «Фінанси і кредит» лише звичайними договорами. Євро коштують при завезенні трохи дорожче, ніж долари. Якщо, приміром, з долара сплачують 0,05% від суми, то з євро — 0,07%, хоч євро долають удвічі меншу відстань, ніж долар: євро — з Франкфурта, а долар — з Нью-Йорка.

Аналізуючи положення теорії фінансового та господарського пра­ва, можна зробити висновок, що валютна система становить дер­жавно-правову форму організації міжнародних валютних (грошо­вих) відносин держав. Національна валютна система складається з таких елементів: 1) національна валюта; 2) умови обрання «мостів» валюти держави; 3) паритет національної валюти; 4) режим курсу національної валюти; 5) наявність або відсутність валютних обме­жень у країні; 6) національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни; 7) регламентація використання міжнародних кре­дитних коштів обігу; 8) режим національного валютного ринку і рин­ку золота; 9) державні органи, що обслуговують та регулюють ва­лютні відносини країни1.

Зокрема, Національний банк забезпечує управління золотовалют­ними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на за­гальний попит та пропозицію грошей в Україні. Економічну суть зо­лотовалютних резервів становить фонди коштів, що створюються для забезпечення стабільності власної грошової одиниці та платоспро­можності держави.

 




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

<== 1 ==> | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав