Читайте также:
|
Стрес (від анг. stress – напруження) – психічний та фізичний стан напруження, який виникає у відповідь на різноманітний екстремальний вплив. Сукупність зовнішніх впливів (стрес-факторів), які сприймаються особистістю як надмірні вимоги і створюють загрозу її самоповазі, самооцінці, викликають відповідну емоційну реакцію різної інтенсивності – негативне за своїм забарвленням суб’єктивне відчуття напруженості, стурбованості, похмурих передчуттів.
Концепцію стресу вперше запропонував Г. Сельє, який установив, що організм у відповідь на різноманітний інтенсивний вплив реагує адаптивно-захисними механізмами, сукупність яких він назвав адаптаційним синдромом. Г. Сельє виділив три стадії протікання стресового процесу (адаптаційного синдрому):
Стадія 1. Тривога (виникає постійно протягом життя). На цій стадії організм зіштовхується з різноманітними екстремальними факторами середовища й намагається пристосуватися до них. При цьому опір організму спочатку знижується («фаза шоку»), а потім вмикаються захисні механізми («фаза протитоку»).
Стадія 2. Резистентність (адаптація, опір). На цій стадії відбувається адаптація до нових умов за рахунок напруги функціонуючих систем організму. Спостерігається сильне фізіологічне збудження, стійке відображення дії стресора.
Стадія 3. Виснаження. Якщо стресор продовжує діяти тривалий час, відбувається виснаження ресурсів організму і зрив систем адаптації, знижується опір. Виявляється неспроможність дій захисних систем та зростання порушень узгодженості життєвих функцій.
У залежності від виду стресора та характеру його впливу виділяють різні види стресу, в загальній класифікації – стрес фізіологічний та стрес психологічний. Пізніше виділили стрес інформаційний та стрес емоційний.
Стресори – різні екстремальні впливи, які призводять до розвитку небажаного функціонального стану – стресу.
Види стресорів:
1) фізіологічні – надсильне фізичне навантаження, висока та низька температури, больові стимули, утруднення дихання та інше;
2) психологічні – фактори, які діють сигнальним значенням: загрозою, небезпекою, емоційним перенавантаженням тощо.
Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційного перенавантаження, коли суб’єкт не справляється із завданням, не встигає приймати правильні рішення в потрібному темпі при високій відповідальності за останнє рішення. Емоційний стрес виявляється в ситуаціях загрози. При цьому він може набувати різних форм – імпульсивної, гальмівної, генералізованої.
Поряд з терміном «психологічний стрес» у літературі також застосовуються терміни «емоційний стрес» та «психоемоційний стрес».
У залежності від впливу стресора стрес поділяють на негативний (дистрес) та позитивний (еустрес). Еустрес призводить до виникнення бажаного, тобто корисного ефекту (підвищення стійкості організму), а дистрес – до негативного ефекту (хвороба або навіть смерть). Однак позитивним вважається такий стрес, рівень емоційного напруження якого не є загрозливим. Так, вважається, що у великому спорті стрес полегшує виконання завдання, мобілізуючи резервні сили організму. Відомо, що оптимальне емоційне збудження сприяє ефективності діяльності, а надоптимальне – погіршує. Оскільки стрес – це форми реакцій організму на подразнюючі події, що порушують його рівновагу та випробовують його здатність впоратися з цим, під час сильного стресу необхідна активізація таких захисних резервів організму, які у звичайних ситуаціях людиною не використовуються.
Стрес-факторами, що впливають на виникнення стану стресу, виступають життєві ситуації, події, які можна систематизувати за інтенсивністю негативного впливу й за часом, необхідним на адаптацію.
Відповідно до цього розрізняють:
– повсякденні складнощі, неприємності, труднощі. Час на адаптацію до них складає від декількох хвилин до декількох годин;
– критичні життєві, травматичні події. Час на адаптацію – від декількох тижнів до декількох місяців;
– хронічні стресори – можуть тривати роками.
Діагностика стресу передбачає визначення людиною типу, ознак та рівня стресу.
Первинна оцінка стресу спрямована на визначення того, який це стрес – біологічний чи психологічний.
Ознаками психологічного стресу є:
а) відсутність реальної та наявної загрози життю та здоров’ю;
б) наявність явно виражених негативних емоцій (страху, тривоги, депресії, ревнощів, заздрості та ін.);
в) розмиті часові кордони предмета стресу (минуле, далеке майбутнє, невизначений час).
Ознаки, за якими людина може визначити, що вона перебуває в стресовому стані, діляться на чотири основні категорії: поведінкові, емоційні, фізичні, інтелектуальні (табл. 1).
Таблиця 1
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |