Приміром, перегляд якісних та кількісних параметрів шкільних програм з математики увійшов до числа проблем чи не найбільш дискутованих та актуальних в-контексті модернізації європейського змісту базової освіти у XX сторіччі. Цей педагогічний пошук не був позбавлений крайнощів. Деякі вчені наполягали на сутнісних аспектах модернізації математичних знань, пропонували повністю перенести структуру математичної науки у шкільний предмет, інші ж захоплювались формальною стороною математичного пізнання - наданням учням умінь логічно мислити.
У 60-70-х роках у Великобританії, Франції модерністи наполягли на скороченні розриву між досягненнями математичної науки і шкільними програмами і значною мірою ускладнили останні. Як наслідок, суттєвих труднощів стали зазнавати не тільки учні, а й вчителі в процесі вивчення та викладання цього предмета. Проти абсолютизації абстрактного мислення і недооцінки практичних аспектів математичних знань виступив, зокрема, і викладач Кембриджського університету Д.А. Куолдинг. Він поставив під сумнів необхідність наповнювати шкільні програми саме знаннями з фундаментальної математики, які залишаються не затребуваними в повсякденному житті випускників шкіл - пересічних громадян. Врешті решт ні надмірний академізм, ні формалізм не виправдали себе у педагогічній практиці. Скажімо, немає потреби примушувати дітей застосовувати складні логарифмічні обчислення, коли вони можуть скористатись калькулятором.
Починаючи з 80-90-х років, реалістичний підхід починає переважати у поглядах на конструювання базового математичного знання. Цей підхід полягає, насамперед, у прагненні максимально адаптувати математичні знання, які надаються учням, до умов та завдань діяльності реальної школи у реальному суспільстві. На початку 90-х років майже у всіх західних країнах було розроблено нові шкільні програми з математики. Європейські педагоги однаково відмовились як від надто модерністських, так і консервативних елементів математичного знання, які обтяжували шкільну математику, перетворювали її на відірваний від життя і від інших наук предмет. Сьогодні в Європі надається перевага більш загальним та універсальним блокам математичних знань, які можуть бути корисними учням в багатьох інших, не пов'язаних лише з точними науками, галузях практичної та пізнавальної діяльності.
У доповіді комісії з питань викладання математики у Великобританії, оприлюдненій у 1988 році, визначаються такі розділи цієї дисципліни, рекомендовані для вивчення у середній школі: число (алгебра); вимірювання, форми і простір (геометрія); обробка даних (статистика), теорія вірогідності, дискретна математика, математична логіка; алгоритми, елементи програмування. Автори доповіді зробили спробу визначити, які математичні навички та знання необхідні в побуті і повсякденній трудовій діяльності. Вони встановили, що усім без винятку потрібне вміння рахувати в умі, округлювати суми і робити припущення в процесі купівлі-продажу, внесення квартирної платні тощо. Будь-яка людина повинна вміти орієнтуватись у статистичних даних, розбиратись у графіках і таблицях. На думку членів комісії, навички користування калькуляторами і комп'ютерами, володіння знаннями пропорцій і відсотків, таблиці множення необхідні усім людям незалежно від роду їх фахової діяльності. Очевидно, що ці знання е базовими у математичній освіті. Особливий наголос автори доповіді зробили на проблемах практичного застосування математики у вирішенні теоретичних і практичних завдань [59].
Принцип віднайдення компромісу між традиційним знанням і новітніми концепціями та теоріями математичної науки є одним із засадових у процесі модернізації шкільних математичних програм, що триває нині у західноєвропейських країнах.
Приведення шкільних програм у відповідність до сучасних досягнень науки може здійснюватись, як уже зазначалось, не тільки шляхом покращання якісних та кількісних параметрів уже існуючих шкільних предметів, а й завдяки впровадженню нових навчальних курсів. Способи діяльності людини у перетворюваному нею світі продовжують ускладнюватись. А отже, виникає потреба сьогодні надавати учням знань, якими ще вчора володіли лише професіонали вищого ґатунку, науковці. Пригадаймо, наприклад, наскільки незначна частина людей належала до когорти «комп'ютерне грамотних», скажімо, у 50-х роках XX століття. Сьогодні важко назвати грамотним у повному сенсі цього слова європейця, який не вміє працювати з комп'ютером. При чому комп'ютерних геніїв у розумінні 50-х років не так уже й рідко зустрінеш в початковій або молодшій середній школі.
А іноземні мови? Раніше володіння кількома іноземними мовами було перевагою, своєрідною візитною карткою випускників елітних навчальних закладів. Сучасні інтеграційні процеси в Європі і у світі загалом перетворили ці знання на предмет першої необхідності для вихованців масової середньої школи. Отже, стрімкий поступ західноєвропейських держав очевидно і надалі обумовлюватиме впровадження нових навчальних предметів у шкільні програми, зокрема і базові. Уже сьогодні педагоги-фахівці у розвинених західних країнах схильні вважати обов'язковими для базової школи такі предмети: література, історія рідної країни, західна цивілізація, незахідна цивілізація; наука і світ природи; техніка; технологія; математика; іноземна мова; мистецтво; основи громадянознавства; здоров'я; праця [29, 73].
До відносно «молодих» навчальних дисциплін, які сьогодні перебувають на стадії активного впровадження та поширення на рівні базової європейської освіти, можна зарахувати такі: технологія, домашня економіка, друга іноземна мова, інформатика. Не зайве буде сказати і про зворотній процес цього напряму модернізації освіти - вилучення з програм застарілих блоків знань та навчальних предметів, що втратили свою наукову актуальність. Такої долі, зокрема, зазнають сьогодні в Європі давні мови - грецька і латина.
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 88 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |