Читайте также:
|
Цей напрям модернізації змісту базової освіти часто тлумачиться як фундаменталізація змісту базових знань і є, значною мірою, спорідненим із процесом їх стандартизації. Сутність його полягає у поглибленні та поширенні інваріантної частини програм, обов'язкових для засвоєння абсолютною більшістю учнів базової школи. Сучасна базова школа в західних розвинених країнах має, здебільшого, уніфіковану структуру. Основні навчальні предмети є обов'язковими для всіх школярів і вивчаються в однаковому обсязі або з незначними розбіжностями. В середньому інваріантний компонент навчальних програм складає сьогодні 75-80% від загального їх змісту [9, 74].
Проблема фундаменталізації базової світи полягає, насамперед, у визначенні мінімально-необхідної кількості і якості знань, які забезпечують готовність учнів продовжити освіту як у старшій середній школі, так і упродовж усього життя, обрати професію, стати повноправними, активними і творчими учасниками суспільства, спроможними до самореалізації. Відомий російський вчений Б.Л.Вульфсон зазначає з цього приводу, що широко розповсюджена формула «культурна людина не може не знати» має сенс лише тоді, коли її докладний зміст вписано в конкретний історичний і соціальний контекст [8, 145]. Враховуючи складність цих завдань, фахівці-педагоги перебувають у постійному пошуку надійних критеріїв добору та вдосконалення змісту базових шкільних знань.
Винайдення таких критеріїв є необхідним, перш за все, для того, Щоб убезпечити шкільну освіту від другорядних, нежиттєздатних і навіть авантюрних проектів формування базових знань, створення навчальних планів і підручників. Адже часто трапляється так, що фахівці з окремих базових дисциплін наполягають на невиправдано перебільшеній увазі саме до їх предметів на шкоду іншим, не менш важливим блокам знань. Сучасне посилення, наприклад, природничо-математичних навчальних курсів у західноєвропейських країнах відбувається переважно за рахунок скорочення варіативної складової базових програм, однак нерідко страждають і обов'язкові предмети - естетичного і трудового спрямування [7].
Ось чому проблема добору змісту знань виявляється однією з найактуальніших і найскладніших у справі модернізації шкільних програм. Педагоги західних країн прагнуть вирішувати її на шляхах віднаходження раціонального поєднання принципу науковості та практичної зорієнтованості змісту базових знань. Часто така педагогічна стратегія зазнає критики і тлумачиться як прагматична або утилітарна.
Проте схильність занадто ідеалізувати освітні цілі та академізувати зміст шкільних програм, яка, наприклад, зберігається й досі не тільки в Україні, а й у Росії, є достатньо сумнівною. Так само, як і конструювати зміст базової освіти, спираючись на такі абстрактні його визначення, які дають деякі російські науковці: «Під змістом базової освіти ми будемо розуміти такий зміст, який є необхідним для школярів з позиції загальнолюдських цінностей і які дають учням уявлення про світ, суспільство, мистецтво, про права і місце людини в цьому світі, а також знання та уміння, які необхідні учням для орієнтації в ньому, для розуміння основ релігійних вчень, які формують у школяра необхідні різноманітні способи діяльності і ціннісні орієнтації» [15, ЗО]. Відповідь на найголовніше для педагогіки питання: «Яким є світ, до життя у якому ми готуємо школярів»? - не береться, як бачимо, за основу у цьому визначенні, а відтак може тлумачитись абсолютно довільно. Російський вчений І.Я. Лернер зазначає з цього приводу, що засадовим критерієм формування змісту базової освіти є культуровідповідність. Однак відразу ж постає закономірне питання; «Який обсяг і характер мають загальнокультурні знання і якими є можливості (індивідуальні, групові) школярів щодо їх засвоєння»? [22, 190].
Беручи до уваги ці обставини, можна дійти висновку, що моде-рнізаційні процеси в галузі фундаменталізації змісту базової освіти повинні здійснюватись з огляду на такі важливі критерії, як:
врахування практичної і наукової актуальності цих знань, їх значущості для спільноти загалом і для кожного окремого індивіда зокрема, можливості адаптації цих знань до практично здійснюваного навчального процесу у конкретній шкільній системі. Ці вимоги однаковою мірою стосуються як освіти у західноєвропейських країнах, так і вітчизняної.
У західноєвропейських країнах сучасні процеси модернізації базових знань у напрямі їх фундаметалізації є особливо помітними в галузі реформування природничих предметів та математики. Це пов'язано із прискоренням НТР і з інтенсифікацією промислового виробництва та суспільних процесів загалом. Останні освітні реформи, які здійснювалися у країнах Західної Європи, закріпили за природничими дисциплінами статус інваріантної складової базових шкільних програм. У Великій Британії, наприклад, це було здійснено порівняно недавно - у 1988 році. Сучасна модернізація базової освіти у європейських країнах позначена тенденцією скорочення інтегрованих природничих навчальних курсів і виділення фізики, хімії, біології у якості самостійних предметів у базовій школі. Таким чином, знову надається перевага випробуваному упродовж віків дисциплінарному принципові добору, селекції та викладання знань.
У цьому контексті посилюється теоретична складова систематичного навчального матеріалу зазначених дисциплін: вводяться додаткові поняття, ідеї, закони. Разом з тим, необхідність дотримання принципу практичної спрямованості шкільного навчання зобов'язує авторів сучасних навчальних програм пов'язувати їх зміст з реальним життям, програмувати виконання учнями лабораторних робіт, практикумів, науково-дослідних проектів, розв'язання практичних задач тощо. В Голландії, наприклад, посилюється прикладний компонент викладання біології і хімії, там учнів намагаються озброювати знаннями шляхів та методів використання досягнень цих наук у життєвій практиці [26, 84].
В ході останньої за часом реформи французької базової освіти було взято курс на поглиблене викладання біології та розширення програм з фізики шляхом їх доповнення математичними та астрономічними знаннями. Математику визначено як основну і обов'язкову дисципліну, яка повинна мати прикладний характер і бути інструментом для отримання нових знань і технічної діяльності учнів [25, 104]. Такий підхід співпадає з загальноєвропейськими поглядами на викладання цього предмета, про що вже частково йшлося. Зазначимо також, що у європейських країнах спостерігається також і збільшення кількості годин математики в базових навчальних планах. Сьогодні це в середньому 4-5 годин на тиждень. До країн, які тільки-но запроваджують аналогічні нормативи, належать, наприклад, Німеччина, Італія, Голландія, Англія. Лідером у цій справі є Франція, де середня кількість тижневих годин математики у базовій школі сягає шести у розкладі [29, 75].
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 72 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |