Читайте также:
|
У розвинених західноєвропейських країнах сьогодні налічується біля п'ятнадцяти мільйонів іммігрантів, і їх кількість постійно зростає. Ці люди не тільки хочуть отримати роботу, але й прагнуть стати повноправними членами європейського суспільства. На шкільну освіту покладається відповідальне завдання: забезпечити Дітям вихідців з різних культур і етнічних спільнот засвоєння обов'язкового мінімуму базових знань як основу конструктивної соціальної інтеграції. Вирішення цього завдання вимагає значних зусиль на рівні євроспільноти - організаційних, фінансових, політичних і, насамперед, безпосередньо освітянських. Тому останнім часом розвиток освіти на засадах багатокультурності виокремився в осібний напрям модернізації європейських освітніх систем і, зокрема, змісту базових знань. Засадовою метою багатокультурної освіти є залучення дітей мігрантів до нової для них культури за умови збереження їх етнокультурної самобутності. Бережливе, шанобливе ставлення до різних культур, діалог, взаємозбагачення та взаємопізнання різних народів і етносів як пріоритетні принципи багатокультурної освіти знаходять своє відображення у змісті шкільних знань. З цією метою до шкільних програм, зокрема і базових, включаються знання про сучасні і минулі цивілізації, про різноманітні геополітичні регіони світу і окремі країни, а також релігієзнавчі навчальні курси.
Першочергове значення надається вивченню дітьми іммігрантів іноземних мов. З цією метою створюються спеціальні класи, білінгвістичні секції, підготовчі курси, факультативи тощо. Особливого сприяння набувають локальні та регіональні освітні ініціативи щодо практичної реалізації багатокультурної освіти.
Французькі педагоги, наприклад, здійснюють багато культурну освіту з опертям на вивчення французької мови і з одночасним вивченням культур тих країн, представники яких є в учнівському колективі. Принцип подання інформації про ці країни - міждисциплінарний. Деякі проблеми - чеснот, цнотливості, здоров'я, харчування - можуть обговорюватися, наприклад, під час уявної подорожі по Середземному регіону та інших країнах світу. Порушуються також питання стосовно того. як міграція та нові умови навчання впливають на спосіб життя учнів, на їхній менталітет та звички. У процесі вивчення деяких навчальних тем (одяг, їжа, розваги, засоби гігієни) дітей вчать розуміти та поважати право кожного на інакшість, несхожість [60, 283].
Важливе значення у контексті багатокультурної освіти мають шкільні релігієзнавчі курси. Вони входять до базових шкільних програм у багатьох європейських країнах - Великобританії, Ірландії, Данії, Норвегії, Іспанії. У Німеччині «Релігія» і «Етика» постають як два альтернативних для вибору учнями шкільних предмета. Викладання релігійних навчальних курсів у сучасних західноєвропейських країнах покликане ознайомити учнів з різними віруваннями, світовими релігіями, діяльністю вселенських церков і, водночас, сприяти формуванню у молоді раціоналістичного світогляду, прищеплювати моральні чесноти, забезпечувати толерантність і плюралістичні сть думок у стосунках між людьми різної віри. Французький педагог О. Ребул зазначає з цього приводу, що будь-яка освіта, як релігійна, так і світська, має прагнути зміцнювати й возвеличувати в дітях «святі» почуття, не руйнуючи їх і не протиставляючи атеїстичній раціональності. Необхідно навчити дитину вирізняти з-поміж багатьох цінностей такі, які дійсно потребують пожертви як святість. Вчений застерігає від індоктринації віри в освіті і говорить про елемент блюзнірства як засіб розкріпачення самосвідомості щодо сприйняття досягнень прогресу, виховання поваги до людини як міри усіх речей [67, 221-240].
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |