|
Читайте также: |
Нова програма з французької мови та літератури зберігає закладену в попередній програмі орієнтацію на досягнення триєдиної педагогічної мети: опанування мовою, культурою і методами комунікативної діяльності. Разом з тим, ці пріоритети набувають в новій програмі подальшої конкретизації і уточнення. Зокрема, посилюється наголос на необхідності формувати в учнів навички усного мовлення, а також уміння використовувати набуті знання в усному та письмовому спілкуванні. Поняття мовлення розуміється і тлумачиться французькими фахівцями досить широко і охоплює такі складники, як: розмовна, літературна мова, читання і письмо. Комплексний підхід до цих видів мовної практики дозволяє структурувати зміст цієї дисципліни за принципами єдності та поступальності.
Мінімально-необхідний обсяг знань з цього предмета визначено для кожного з 4-х років навчання у колежі. Однак, враховуючи той факт, що вивчення французької мови та літератури не вписується в жорсткі логічні та хронологічні рамки розкладу, вчителям надається певна свобода щодо визначення навчальних цілей на окремих етапах вивчення цієї дисципліни. Разом з тим, робиться застереження щодо невиправданих повторів і протиставлень окремих блоків знань у процесі досягнення загальних навчальних орієнтирів. З метою уникнення таких явищ, програма містить перелік обов'язкових знань і видів навчальної компетентності, яких учні мають набути на кінець кожного з навчальних років. На вчителів же покладається завдання розподілити обов'язковий мінімум навчального матеріалу за конкретними темами і рубриками, хронологізувати його, співвіднести з розкладом, адаптувати до практично здійснюваного навчального процесу.
Найзагальнішими орієнтирами, які необхідно досягнути в процесі реалізації нової програми з французької мови та літератури, є:
- розвиток громадянських якостей учнів - здатності до свідомої, самостійної і відповідальної суспільної діяльності, уміння вільно висловлювати власні погляди, розуміти співрозмовника, поважати його думку, засвоєння ціннісно-смислових основ буття, формування світогляду тощо;
- фундаменталізація знань, залучення та розвиток творчої уяви учнів у процесі їх засвоєння;
- естетизація знань, прищеплення мовного та літературного смаків.
На кожному з етапів загальні дидактичні цілі конкретизуються. з урахуванням необхідності досягнення учнями певних рівнів компетентності у таких, насамперед, різновидах навчальної діяльності, як розповідне та аргументаційне мовлення. І, хоча, ці види мовної підготовки тісно пов'язані між собою і позначені кумулятивним і взаємопроникливим характером, французькі педагоги наполягають на тому, що необхідно допомагати учням усвідомлювати і розрізняти їхню специфіку.
Згідно з програмою, у шостому класі колежу (1-й рік навчання) основна увага має приділятись ідентифікації розповідної та аргументаційної складових мовлення у процесі читання, усного та письмового відтворення текстів, формулювання та висловлювання власної думки учнів тощо. У 5-4 класах розвиток розповідного мовлення має здійснюватись переважно завдяки вправлянню учнів у таких формах мовної діяльності, як розповідь та опис. Натомість розвиток аргументаційного мовлення здійснюється здебільшого в процесі опанування учнями навичок пояснювальної розповіді. Учні третього, завершального класу колежу, мають засвоїти основні форми аргументації і максимально збагатити набуті попередньо навички розповідного мовлення.
Міжпредметчі зв'язки.
У контексті реалізації міжпредметних зв'язків на вчителів історії-географії покладається завдання розвивати розповідне мовлення учнів, а вчителі предметів природничо-математичного циклу мають сприяти розвиткові аргументаційного мовлення. У процесі вивчення іноземних мов рекомендується повсякчас, лишень випадає така нагода, здійснювати порівняння мовних структур, зокрема граматичних, з відповідниками рідної мови. У контексті розвитку міжпредметних зв'язків з французької мови та літератури з пластичними мистецтвами пропонується використання під час Уроків художніх творів - картин, зображень, малюнків. З метою кращого розуміння та інтерпретації учнями друкованих текстів рекомендується використання комп'ютерів, тобто застосування знань, набутих учнями в процесі вивчення шкільного предмета «Технологія»*
Знання та види компетентності.
Знання, яких учні набувають у процесі вивчення французької мови та літератури, повинні перебувати у нерозривній єдності з умінням застосовувати їх на практиці. З цієї точки зору, на думку Французьких фахівців, важливо розрізняти пасивний та активний види лінгвістичних знань. Важливо з'ясувати, який навчальний матеріал учень здатен лише сприйняти і усвідомити (пасивні знання), а які – відтворити. Скажімо, для учнів шостого класу (1-й рік колежу) учневі достатньо лише навчитись розрізняти і розуміти загалом нескладні зразки аргументованого мовлення. Тоді ж як учень третього класу колежу (4-й рік навчання) має широко практикувати розповідне та аргументаційне мовлення в усній та письмовій формах.
З кожним роком навчання у колежі учні мають досягати дедалі більшої вправності у читанні, письмі, усному мовленні. Передбачається, що у процесі виконання усних та письмових вправ, занять поезією та театральною діяльністю школярі збагачуватимуть і поглиблюватимуть мовні знання та навички.
З метою активізації знань з рідної мови, рекомендується також широке застосування таких видів навчальної діяльності, як:
- усне повідомлення;
- читання текстів з наростаючою складністю;
- переказування текстів;
- самостійне редагування текстів;
- написання творчих робіт.
Цілі та завдання.
Вивчення мови й літератури в колежі, на думку французів, не є метою в собі. Провідним орієнтиром має бути розвиток мовленнєвих здібностей учнів, уміння їх застосовувати в різноманітних комунікативних ситуаціях. Читання, письмо і усне мовлення є лише практичними засобами, інструментами у досягненні головних цілей та завдань.
Аналізуючи комунікативні ситуації, французькі фахівці розподіляють їх на різновиди у відповідності до:
- очікуваного та спричиненого ефекту - переконання, інформування, умовляння, зворушення та ін.;
- функціонального значення - розповідь, опис, пояснення, аргументація, твердження тощо;
- частоти вживання.
У процесі добору змісту програм з французької мови до уваги брались переважно частота вживання та функціональне призначення мовних конструкцій. Врахування критерію досягнутого ефекту, або спричиненого враження, є проблематичним з дидактичної точки зору, оскільки подібні мовні зразки можна ідентифікувати і зрозуміти лише у конкретному соціальному контексті. (Те, що є переконливим для однієї людини, не обов'язково буде таким самим для іншої). Прикладом неоднозначності мети висловлювання та спричиненого ефекту комунікативного повідомлення у французькій мові може бути заборона палити. Сформульована за допомогою наказової форми дієслова, ця мовна конструкція може бути сприйнята як наказ припинити палити, або ж як вияв турботи про здоров'я громадян, або ж і як попередження про штрафні санкції.
Літературні першоджерела.
Вивчення літературних творів тісно переплітається з вивченням мови, адже історичні та культурні особливості твору стають зрозумілими значною мірою саме завдяки розумінню мовного стилю та жанру його написання. Тому доцільно і необхідно вивчати змістову сутність літературних творів у тісному взаємозв'язку з їх формою.
У дидактичних порадах щодо вивчення французької літератури зазначається, що не варто спиратись лише на класичні літературні жанри. Важливо залучати тексти найрізноманітнішого характеру. Скажімо, лист може стати об'єктом для вивчення як зразок епістолярного стилю і, водночас, як буденне явище повсякденного життя. Отже, учні повинні опановувати літературні жанри у процесі ознайомлення з різностильовими текстами і творами як класичними, так і сучасними. Разом з тим, учнів необхідно навчати вирізняти класичні літературні твори з-поміж усієї множиш; існуючих.
Більшість програмних літературних творів призначається для самостійного прочитання учнями в позаурочний час. Завдяки цьому вони матимуть змогу ознайомитись із літературними першоджерелами в повному обсязі і сприйняти їх цілісно, а не фрагментарне.
Культурологічний підхід.
У культурологічних питаннях, зазначають автори програми, не варто вдаватись до дискусій та доведень. Важливіше надавати учням не стільки широкі, скільки чітко окреслені культурні орієнтири. У якості таких орієнтирів не бажано спиратись лише на попередньо набутий індивідуальний культурний та мовний досвід школярів, оскільки це посилить соціокультурну нерівність поміж Дітей - вихідців із різних соціальних станів.
Загальновизнана художня та культурна цінність обов'язкових Для прочитання школярами літературних творів мають бути визначальними у процесі їх добору. Рекомендовані твори можуть пропонуватись як за конкретним списком, так і за вказівкою на загальну Рубрику, яка охоплює низку однотипних творів, з-поміж яких учні Мають обирати один або декілька. З метою уникнення повторюваності у звертанні до конкретних літературних матеріалів, учитель має спланувати навчальну діяльність на перспективу і обирати такі із творів, які є найбільш значущими і необхідними в контексті досягнення кінцевих орієнтирів у вивченні французької літератури у колежі. Планування реалізації змісту програм з французької мови та літератури з урахуванням кінцевих перспектив надає можливості уникнути непорозумінь та ускладнень, пов'язаних, наприклад, зі зміною вчителя, або, у разі виникнення необхідності, вдаватись до повторення пройденого матеріалу, проведення занять з відстаючими учнями тощо.
Програмні знання з французької мови та літератури у французькому колежі підлягають загальній хронологізації та систематизації у відповідності до визначних культурно-історичних епох від Античності до наших днів. Враховуючи те, що давні тексти є достатньо складними для розуміння та опанування учнями, автори програми рекомендують проходити розділи програми «Культурні витоки», які вивчаються у всіх класах колежу, в оглядовому плані, розглядаючи при цьому окремі фрагменти, зразки оригінальних літературних пам'яток.
Читання.
Уміння читати французькі фахівці розглядають як важливий інструмент досягнення загальної пізнавальної компетентності учнів. Важливо, зазначають вони, щоб процес навчання читанню приносив емоційне задоволення учням і, водночас, забезпечував формування їхніх умінь та навичок в усній мові та письмі. З метою досягнення цих орієнтирів, вчитель має пропонувати учням найрізноманітніші тексти та твори для прочитання - документальні, класичні, бестселери тощо. У відповідності до жанру та складності твору, який вивчається, вчитель має обирати методи роботи з ним - прочитання з початку або з кінця, загальне ознайомлення зі змістом або ж із окремими фрагментами тощо. Компетентне прочитання текстів передбачає навички розпізнавання різновидів мовних стилів та уміння їх використовувати.
У процесі навчання автори програми рекомендують поєднувати швидке читання літературних творів, загальне число яких повинно сягати 36 (без урахування документальних текстів), з більш детальним прочитанням окремих фрагментів. Вони звертаються до вчителів французької мови та літератури з настановою реалістично і виважено підходити до добору літературних текстів та творів. враховувати їх обсяг та ступінь складності, аби уникнути перевантаження учнів.
'Значну увагу в процесі прочитання літературних творів та їх фрагментів потрібно надавати їх творчому сприйняттю та осмисленню учнями. Однак, розвиваючи в учнів уміння сприймати естетичні якості тексту, вчитель не повинен забувати і про необхідність формування та вдосконалення розмовних навичок школярів-Опанування учнями навичками швидкого, аналітичного і свідомого читання, перетворення їх на самостійних, компетентних читачів, прищеплення їм смаку до читання визначаються як пріоритетні кінцеві цілі навчання читанню у французькому колежі.
Оцінювання.
Діагностичне оцінювання.
На початку першого року навчання у колежі оцінювання знань з французької мови та літератури має па меті, насамперед, визначити індивідуальні навчальні досягнення учнів на початковому етапі колежової освіти і скоригувати навчальний процес у відповідності до отриманих результатів цього діагностичного оцінювання. На початку 5-, 4- і 3-го класів учитель проводить аналогічний контроль учнівських знань з метою опрацювання річних планів навчальної роботи, вибору найбільш оптимальних шляхів їх реалізації з урахуванням індивідуальних навчальних потреб учнів.
Поточне оцінювання.
У процесі навчання учитель не обмежується оцінюванням самих лише контрольних робіт та вправ. Він практикує різні форми поточного оцінювання, які стосуються читання, письма, усного мовлення. Враховуючи поточні оцінки учнів, учитель вносить корективи у викладацьку діяльність, адаптуючи ритм та навантаження навчальної роботи до потреб і можливостей учнів. Наприкінці кожного тематичного блоку програми успіхи учнів оцінюються за результатами підсумкової роботи, або серії робіт. Перевіряється, насамперед, відповідність засвоєних учнями знань навчальним Цілям, які передбачає той чи інший блок програми. Отримані результати слугують для планування та здійснення занять з учнями на наступних етапах навчання, з метою надолуження прогалин у знаннях, якщо такі трапляються. Оцінки, які виставляє вчитель, повинні комплексно враховувати навчальні досягнення учнів у читанні, письмі, усному мовленні.
При переході від однієї теми до іншої учням повинна надаватися інформація щодо досягнутих ними успіхів в опануванні програмними знаннями як у формі коментарів, так і виражена в балах. У Французьких колежах достатньо популярним і поширеним рєйтинговий метод оцінювання, тобто визначення місця кожного учня у класі у відповідності до кількості набраних балів. В процесі його застосування особливо важливо, на думку французьких фахівців, добирати у якості контрольних однотипні та еквівалентні за складністю завдання для учнів певної вікової когорти.
Критерії оцінювання.
У програмі зазначається, що невдачі в опануванні предметом вивчення мають розцінюватись не стільки як помилки, скільки як труднощі, які необхідно долати. Основним критерієм оцінювання успішності учнів є відповідність їхніх навчальних результатів окресленим програмою по кожній із навчальних тем дидактичним цілям.
У ході вивчення французької мови та літератури, як і інших предметів у колежі, враховуються показники, які не підлягають кількісній або цифровій інтерпретації та обробці. Стабільно слабка успішність учнів у класі з окремих дисциплін слугує оцінкою якості навчального процесу загалом і має сигналізувати про необхідність вдаватись до змін у навчальному ритмі, корекції навчального плану, пошуку нових методик навчання тощо.
Усне та письмове оцінювання передбачає ознайомлення учнів з конкретними вимогами стосовно кожного з видів навчальної діяльності - читання, письма, усного мовлення. Окрім того, детальних коментарів вимагають успіхи та невдачі учнів у навчанні, а також можливі шляхи покращання набутих знань. Заохочується і така форма контролю, як самостійне оцінювання учнями власних знань, або ж знань своїх однокласників.
Здійснюючи оцінювання успішності учнів з рідної мови та літератури, французькі вчителі прагнуть враховувати перспективи молоді щодо практичного застосування набутих знань та умінь у майбутньому. З огляду не це, збільшується увага, насамперед, до усних форм контролю засвоєння учнями програмних знань, зокрема, їх уміння висловлюватись, сприймати і розуміти мовлення на слух.
В рекомендаціях щодо оцінювання навчальних досягнень учнів у читанні наголошується на необхідності сприяти індивідуальній творчості учнів у роботі з друкованими текстами. Задля цього необхідно розрізняти вільне і аналітичне читання. Навіть практикуючи читання задля читання (тренування в техніці), за умови творчого підходу можливо сприяти прищепленню учням смаку до книги.
Вивчення французької як другої мови навчання та спілкування. Враховуючи інтенсивність зростання міграційних процесів у Європі загалом і у Франції зокрема, французькі фахівці розробили спеціальну програму вивчення французької як мови, якою здійснюватиметься навчання у французьких колежах дітей іншомовного походження. Провідною метою впровадження цього розділу програми є адаптація дітей-іммігрантів до навчального процесу у французьких школах та сприяння їх інтеграції у французьке суспільство. Дітям, які щойно розпочинають навчання у початковій школі, французька мова викладається з максимальним урахуванням їх потреб і здібностей. Учні, які до прибуття у францію вже навчались у школі, але навчання відбувалось іншою мовою, розподіляються по класах та навчальних групах у відповідності до виявленого ними рівня знань з французької мови.
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 122 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |