Читайте также:
|
5.2.а. Культура історично розвивається тільки в міру органічного засвоєння досягнень культурної спадщини. Тільки кроманьйонець і троглодит27 починав розвиток свій і всього людства з порожнього місця. Середньовіччя, як ми вже знаємо, почало свій культурний розвиток із знищення історично старшого, ніж Середньовіччя, пласта культури - культури античності. У духовному відношенні Середньовіччя до кінця 14 століття остаточно себе вичерпало. Воно до цього часу завершило свой історичний та культурний розвиток. А після себе Середньовіччя залишало, практично, тільки свою власну, у вищій мірі схоластизовану теологією культуру - культуру християнську. Ось чому наступна за Середньовіччям культура в пошуках нової опори свого подальшого розвитку змушена була переступити через християнство.
5.2.б. Доцільно буде не тільки сказати, але і підкреслити, що на відміну від християнства іслам (мусульманство) сприйняв і майже повністю зберіг у собі і в арабській культурі культуру античності. В ісламі антична культура знайшла своє природне продовження і розвиток. Саме в цьому криється причина того, що араби з збіговиська кочових племен протягом буквально декількох десятиліть створили могутню і найбільш високорозвинену і культурну в той час країну. Датою виникнення ісламу вважається 622 рік, а в 644 році араби вже володіли окрім Аравійського півострова ще й Сирією, Палестиною, Єгиптом і Персією. Аж до 13 століття виключно арабська культура за всіма параметрами перевершувала культуру християнізованих народів, була зразком для останніх. Як не дивно може здатися, але культура античності повернулася до народів Європи завдяки... арабам.
Повернувшись з чотирьох хрестових походів (1096-1204) хрестоносці принесли в Європу нову для неї культуру. У арабів лицарі навчилися правилами аристократичного поведінки ("куртуазності"); в наслідування арабам почали більш ретельно стежити за своїм тілом: ходити в лазні, користуватися косметикою; розважатися читанням, грою в шахи... А найголовніше - з Візантії і, в основному, з Арабського Сходу хрестоносці доставили до Європи книги Аристотеля, Платона, Евкліда, Піфагора, Есхіла та інших видатних діячів античної культури. Ці книги перекладалися на латину, вивчалися, пропагувалися. Саме таким чином, завдяки ісламу і хрестовим походам, в Європі (практично - серед покатоличеним народів) почала відроджуватися28 знищена колись християнством антична культура та ще з тим доважком, який приєднали до неї араби. Спираючись на античність, Відродження за потребою розвивалося як культура і філософія, яка протиставляє себе християнству. Відзначимо головні аспекти цього протиставлення.
5.3. Особливості культури епохи Відродження.
5.3.а. Середньовіччя ставило в центр свого світогляду і всього духовного життя Бога, було, як кажуть, Теоцентричною; а Відродження замість Бога в центр поставило Людини, було, як кажуть, Антропоцентричною. Звідси епоху Відродження називають також епохою Гуманізму.
5.3.б. Духовна культура мас у період Середньовіччя формувалася усною проповіддю церковників. Панувала суцільна неписьменність. Переважна більшість священиків сприймали від своїх навчених ієрархів і богословів зміст релігійного вчення на слух, оскільки і самі були неписьменними. У 1445 році німецький винахідник Йоган Гутенберг (1399-1468) створив друкарський верстат, на якій віддрукував текст Біблії. Церква - і православна, і католицька - проклинала книгодрукування, спалювала видрукувані Біблії разом з її власниками. Середні віки не випадково були прозвані століттями темряви і мракобісся. Середньовічному безкультур'ю і неписьменності Відродження протиставило просвітництво. А тому Відродження називають ще епохою Просвітництва. Діячі Просвітництва, окрім Біблії, видають твори античних філософів, курси своїх лекцій, пишуть і поширюють на національних мовах свої твори.
5.3.в. Відродження прославилося розквітом Реалістичного мистецтва, яке прийшло на зміну іконопису, умовного та мистифікованого, мистецтва Середньовіччя. Відродження дало людству таких геніїв живопису, як Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікельанджелло, Ботічеллі; таких письменників, як Бокаччо, Франсуа Рабле, поета Петрарку та інших неперевершених художників.
5.3.г. І нарешті. Відродження було культурою Оптимізму на противагу середньовічній культурі - Песимізму.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |