Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Читайте также:
  1. Амбулаторно - поліклінічна допомога
  2. Допомога по вагітності та пологах.
  3. Кожна людина повинна дбати про культуру свого мовлення.
  4. Науковий аналіз роботи та методична допомога вчителеві
  5. Одноразова допомога у випадку стійкої втрати професійної працездатності потерпілого. Щомісячна страхова виплата потерпілому.
  6. Перша допомога при ЧМТ.
  7. Порядок зберігання документів з роботи із сім'ями або особами, яким надається соціальна допомога в ході соціального супроводу
  8. Психологічна допомога помираючій людині та її родичам
  9. Стаття 49. Пенсійне забезпечення та грошова допомога державного службовця
  10. Стаціонарна допомога

Хворі на РА, уперше виявлений чи в період загострення, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на РА в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії мають знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.

Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.

 

Діагностика

1. Ранкова скутість протягом 1 години*.

2. Артрит 3 і більше суглобових зон*.

Набряк м'яких тканин і випіт, виявлені в трьох і більше суглобових зонах: праві і ліві проксимальні міжфалангові, п’ястно-фалангові, променевозап’ястні, ліктьові, колінні, гомілковостопні, плюснефалангові суглоби.

3. Артрит суглобів кисті*.

Припухлість променевозап’ястних, п’ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів.

4. Симетричний артрит*.

Одночасне залучення в патологічний процес тих самих суглобових зон по обидва боки тіла (білатеральне ураження проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових або плюснефалангових суглобів припустимо без абсолютної симетрії).

5. Ревматоїдні вузлики.

Підшкірні вузлики на виступаючих ділянках кісток, разгинальних поверхнях або біля суглобів, виявлені лікарем.

6. Ревматоїдний фактор у сироватці крові.

Виявлення аномальної кількості ревматоїдного фактора в сироватці крові будь-яким методом, при якому позитивний результат у контрольній групі здорових людей < 5%.

7. Рентгенологічні зміни.

Типові для РА зміни на рентгенограмі кисті і зап'ястя в передньо-задній проекції: ерозії, чіткий остеопороз кісток ураженого суглоба і безпосередньо прилягаючих до нього кісток (зміни характерні для остеоартроза не враховуються).

*Критерії 1—4 повинні спостерігатися не менше 6 тижнів.

При наявності 4 або більше з 7 вище перерахованих критеріїв можна поставити діагноз РА.

Чутливість становить 91,2%, специфічність - 89,3%.

 

Примітка * відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1987 року.

 

Лікування

1. НПЗП.

2. Базова терапія.

а) препарати золота;

б) антиметаболіти;

в)салазо-сульфаніламідні препарати;

г) циклоспорини;

д) амінохінолонові препарати.

3. Біологічні агенти.

4. Глюкокортикостероїди:

· при неадекватному контролі активності НПЗП;

· в якості „міст-терапії” на період очікування ефекту базових препаратів;

· постійний прийом при неефективності базової терапії;

· пульс-терапія (у тому числі комбінована) у випадку тяжкого перебігу РА, наявності виражених системних проявів.

5. Препарати системної ензимотерапії.

6. Еферентні методи: плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція.

7. Локальна терапія: внутрішньо-суглобове введення пролонгованих ГКС при персистуючому моно/олігоартриті, аплікація мазевих, гелевих форм на основі НПЗП, фізіотерапевтичні методи.

* Схеми застосування НПЗП при РА:

А. Монотерапія:
- активність запального процесу I ступеня;
- переважно неімунні механізми запалення;
- повільно прогресуючий перебіг ревматоїдного процесу;
- відсутність системних проявів хвороби.

Б. Комбінована терапія НПЗП:
- Амінохінолінові препарати;
- Кортикостероїди;
- Імуностимулятори та імунодепресанти;
- Антибіотики;
- Коректори метаболізму кісткової та хрящової тканини;
- Препарати системної ензимотерапії;
- Простагландини.

 

Ортопедичне лікування РА.

1. При І стадії:

1 профілактичні шинки та ортези у функціональному положенні суглоба на ніч;

2 при неефективному консервативному лікуванні та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм—хірургіча синовектомія.

2. При ІІ стадії:

1 редресації під наркозом уражених суглобів з метою усунення контрактур;

2 синовкапсулектомія;

3 артропластика;

4 тотальне ендопротезування.

3. При ІІІ стадії:

· артропластика;

· артродез (у функціонально вигідному положенні);

· тотальне ендопротезування.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування*

1. Ранкова скутість не перевищує 15 хв.

2. Відсутня слабкість.

3. Відсутній біль у суглобах.

4. Відсутній біль у суглобах при пальпації або рухах.

5. Немає припухлості м'яких тканин навколо суглобів або сухожильних піхв.

6. ШОЕ (за Уестергреном) менше 30 мм/год у жінок або 20 мм/год у чоловіків.

При наявності 5 і більше критеріїв говорять про клінічну ремісію РА.

При наявності симптомів:

· активного васкуліта;

· перикардита;

· плеврита;

· міозита;

а також неза’ясованої втрати ваги і лихоманки, питання про клінічну ремісію РА не розглядати.

 

Примітка * відповідають ACR критеріям клінічної ремісії РА.

 

Тема 4. Системні хвороби сполучної тканини ( Системний червоний вовчак .)

1.Актуальність теми.

Системні захворювання сполучної тканини (зокрема, системний червоний вовчак) є поширеною патологією, що представляє значні труднощі діагностики, визначення підходів до терапії і прогнозу течії. У відповідність з сучасними уявленнями Системний червоний вовчак (СЧВ) визначається як хронічне рецидивуюче захворювання сполучної тканини, що розвивається переважно у молодих жінок на фоні генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних механізмів, що супроводжуэться неконтрольованою продукцією антитіл до власних клітин і їх компонентів з розвитком аутоіммунного і имунокомплексного хронічного запалення, а клінічна картина найчастіше виявляється дерматитом, артритом і полісерозитом.

У останнє десятиліття повсюдно наголошується тенденція до зростання захворюваності СЧВ, при цьому зростання|зріст| захворюваності відбувається|походить| за рахунок розширення вікового діапазону дебюту хвороби: все частіше він зміщується до 14-15 років, а також долає|переборює| 40-річний рубіж, особливо у чоловіків, питома вага яких серед хворих ВКВ вже досягла 15%.

Передбачається|припускається|, що своєчасна їх діагностика, диференціальна діагностика і адекватна терапія здатні|здібні| продовжити життя хворих, поліпшити якість життя і у ряді випадків запобігти розвитку несприятливих ускладнень і результатів|виходів|.

Клінічний протокол

надання медичної допомоги хворим із системним червоним вовчком

 

Код МКХ 10: М32.0

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Системний червоний вовчок (СЧВ) – це системне захворювання сполучної тканини, що розвивається на основі генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що призводить до утворення безлічі антитіл до власних клітин і їх компонентів та виникненню імунокомплексного запалення, наслідком якого є ураження багатьох органів і систем.

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 113 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав