Читайте также:
|
Хворі на РА, уперше виявлений чи в період загострення, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на РА в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії мають знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.
Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.
Діагностика
1. Ранкова скутість протягом 1 години*.
2. Артрит 3 і більше суглобових зон*.
Набряк м'яких тканин і випіт, виявлені в трьох і більше суглобових зонах: праві і ліві проксимальні міжфалангові, п’ястно-фалангові, променевозап’ястні, ліктьові, колінні, гомілковостопні, плюснефалангові суглоби.
3. Артрит суглобів кисті*.
Припухлість променевозап’ястних, п’ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів.
4. Симетричний артрит*.
Одночасне залучення в патологічний процес тих самих суглобових зон по обидва боки тіла (білатеральне ураження проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових або плюснефалангових суглобів припустимо без абсолютної симетрії).
5. Ревматоїдні вузлики.
Підшкірні вузлики на виступаючих ділянках кісток, разгинальних поверхнях або біля суглобів, виявлені лікарем.
6. Ревматоїдний фактор у сироватці крові.
Виявлення аномальної кількості ревматоїдного фактора в сироватці крові будь-яким методом, при якому позитивний результат у контрольній групі здорових людей < 5%.
7. Рентгенологічні зміни.
Типові для РА зміни на рентгенограмі кисті і зап'ястя в передньо-задній проекції: ерозії, чіткий остеопороз кісток ураженого суглоба і безпосередньо прилягаючих до нього кісток (зміни характерні для остеоартроза не враховуються).
*Критерії 1—4 повинні спостерігатися не менше 6 тижнів.
При наявності 4 або більше з 7 вище перерахованих критеріїв можна поставити діагноз РА.
Чутливість становить 91,2%, специфічність - 89,3%.
Примітка * відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1987 року.
Лікування
1. НПЗП.
2. Базова терапія.
а) препарати золота;
б) антиметаболіти;
в)салазо-сульфаніламідні препарати;
г) циклоспорини;
д) амінохінолонові препарати.
3. Біологічні агенти.
4. Глюкокортикостероїди:
· при неадекватному контролі активності НПЗП;
· в якості „міст-терапії” на період очікування ефекту базових препаратів;
· постійний прийом при неефективності базової терапії;
· пульс-терапія (у тому числі комбінована) у випадку тяжкого перебігу РА, наявності виражених системних проявів.
5. Препарати системної ензимотерапії.
6. Еферентні методи: плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція.
7. Локальна терапія: внутрішньо-суглобове введення пролонгованих ГКС при персистуючому моно/олігоартриті, аплікація мазевих, гелевих форм на основі НПЗП, фізіотерапевтичні методи.
* Схеми застосування НПЗП при РА:
А. Монотерапія:
- активність запального процесу I ступеня;
- переважно неімунні механізми запалення;
- повільно прогресуючий перебіг ревматоїдного процесу;
- відсутність системних проявів хвороби.
Б. Комбінована терапія НПЗП:
- Амінохінолінові препарати;
- Кортикостероїди;
- Імуностимулятори та імунодепресанти;
- Антибіотики;
- Коректори метаболізму кісткової та хрящової тканини;
- Препарати системної ензимотерапії;
- Простагландини.
Ортопедичне лікування РА.
1. При І стадії:
1 профілактичні шинки та ортези у функціональному положенні суглоба на ніч;
2 при неефективному консервативному лікуванні та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм—хірургіча синовектомія.
2. При ІІ стадії:
1 редресації під наркозом уражених суглобів з метою усунення контрактур;
2 синовкапсулектомія;
3 артропластика;
4 тотальне ендопротезування.
3. При ІІІ стадії:
· артропластика;
· артродез (у функціонально вигідному положенні);
· тотальне ендопротезування.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування*
1. Ранкова скутість не перевищує 15 хв.
2. Відсутня слабкість.
3. Відсутній біль у суглобах.
4. Відсутній біль у суглобах при пальпації або рухах.
5. Немає припухлості м'яких тканин навколо суглобів або сухожильних піхв.
6. ШОЕ (за Уестергреном) менше 30 мм/год у жінок або 20 мм/год у чоловіків.
При наявності 5 і більше критеріїв говорять про клінічну ремісію РА.
При наявності симптомів:
· активного васкуліта;
· перикардита;
· плеврита;
· міозита;
а також неза’ясованої втрати ваги і лихоманки, питання про клінічну ремісію РА не розглядати.
Примітка * відповідають ACR критеріям клінічної ремісії РА.
Тема 4. Системні хвороби сполучної тканини ( Системний червоний вовчак .)
1.Актуальність теми.
Системні захворювання сполучної тканини (зокрема, системний червоний вовчак) є поширеною патологією, що представляє значні труднощі діагностики, визначення підходів до терапії і прогнозу течії. У відповідність з сучасними уявленнями Системний червоний вовчак (СЧВ) визначається як хронічне рецидивуюче захворювання сполучної тканини, що розвивається переважно у молодих жінок на фоні генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних механізмів, що супроводжуэться неконтрольованою продукцією антитіл до власних клітин і їх компонентів з розвитком аутоіммунного і имунокомплексного хронічного запалення, а клінічна картина найчастіше виявляється дерматитом, артритом і полісерозитом.
У останнє десятиліття повсюдно наголошується тенденція до зростання захворюваності СЧВ, при цьому зростання|зріст| захворюваності відбувається|походить| за рахунок розширення вікового діапазону дебюту хвороби: все частіше він зміщується до 14-15 років, а також долає|переборює| 40-річний рубіж, особливо у чоловіків, питома вага яких серед хворих ВКВ вже досягла 15%.
Передбачається|припускається|, що своєчасна їх діагностика, диференціальна діагностика і адекватна терапія здатні|здібні| продовжити життя хворих, поліпшити якість життя і у ряді випадків запобігти розвитку несприятливих ускладнень і результатів|виходів|.
Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим із системним червоним вовчком
Код МКХ 10: М32.0
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Системний червоний вовчок (СЧВ) – це системне захворювання сполучної тканини, що розвивається на основі генетично обумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що призводить до утворення безлічі антитіл до власних клітин і їх компонентів та виникненню імунокомплексного запалення, наслідком якого є ураження багатьох органів і систем.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 113 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |