Читайте также:
|
Хворі на ВШГ, уперше виявлений чи в період загострення, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на ВШГ в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії мають знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.
Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.
Діагностика*
1.Г еморагічна висипка, яка палькується.
Геморагічна висипка, яка пальпується і не пов'язана з тромбоцитопенією.
2. Початок хвороби у віці до 20 років.
3. Ішемія кишечника.
Дифузні болі в животі, що посилюються після їжі, діарея геморагічного характеру.
4. Виявлення скупчень гранулоцитів у стінках артеріол та венул.
При наявності двох з чотирьох вищеперерахованих критеріїв можна поставити діагноз геморагічного васкуліта Шенлейн-Геноха.
Чутливість становить 87,1%, специфічність - 87,7%.
Примітка * відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1990 року.
Лікування
1. Прямі антикоагулянти (у поєднанні з антиагрегантами протягом 1-1,5 міс).
2.Антиагреганти (до півроку).
3.Переливання свіжозамороженої плазми.
4.Глюкокортикостероїди (при абдомінальному синдромі).
5 Імуносупресивні засоби (у поєднанні з антикоагулянтами й антиагрегантами і ГКС при нефротичному або змішаному варіанті гломерулонефрита).
6.НПЗП (при ураженні суглобів та шкіри).
7.Амінохінолонові препарати (при легких формах захворювання, при шкірно-суглобовому синдромі, латентному гломерулонефриті з помірною протеїнурією та гематурією).
8.Вітаміни та інші засоби, які зменшують проникність та ламкість капілярів.
9.Антибіотики (при наявності прямих показань, а також для санації хронічних вогнищ інфекції в період ремісії).
10.Екстракорпоральна терапія: плазмаферез.
11. Препарати системної ензимотерапії в комбінованих програмах лікування.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
Нормалізація клінічних симптомів геморагічного васкуліту, нормалізація або позитивна динаміка лабораторних показників (ШОЕ, лейкоцитів, протеїнів).
Тема 7. Остеоартроз.
Актуальність теми.
Остеоартроз (ОА) - хронічне прогресуюче дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, що характеризується дегенерацією суглобового хряща з|із| подальшими змінами субхондральной| кістки|кісті| і розвитком краєвих|крайових| остеофітів, а також явними або приховано протікаючим синовіітом|.
Жінки хворіють|боліють| ОА майже в 2 рази частіше за чоловіків. З|із| віком частота захворювання збільшується – у|біля| осіб|облич| старше 50 років вона складає 27%, а у віці старшого 60 років досягає 97%.
Унаслідок|внаслідок| дії різних етіологічних|етіологія| чинників|факторів| виникають порушення обміну і синтетичної активності хондроцитів, а також физико-хімічні|фізико-хімічні| пошкодження|ушкодження| матриксу суглобового хряща.
Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим із остеоартрозом (ОА)
Код МКХ 10: М15-М19
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Остеоартроз – хронічне прогресуюче незапальне захворювання суглобів невідомої етіології, яке характеризується дегенерацією хряща та структурними змінами субхондральної кістки, а також явним або прихованим помірно вираженим синовітом.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 104 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |