Читайте также:
|
Хворі на АС, уперше виявлений або в періоді загострення захворювання, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на АС в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії можуть знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках. Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.
Діагностика
Римські критерії.
1.Біль у крижах—3 місяці, у спокої постійна.
2.Біль і скутість у грудній клітці.
3.Обмеження рухливості поперекового відділу хребта.
4.Обмеження екскурсії грудної клітки.
5.Ірит гострий або в анамнезі.
6.Двосторонній сакроілеїт при рентгенологічному дослідженні.
При наявності 2-бічного сакроілеїта й одного з клінічних критеріїв чи наявності 4 з 5 критеріїв.
Модифіковані Нью-Йоркські критерії.
1.Біль у крижах протягом 3 місяців, що зменшується при фізичних вправах; у спокої-постійна.
2.Обмеження рухливості поперекового відділу хребта в сагітальній та фронтальній площинах.
3.Зменшення екскурсії грудної клітки відносно норми, що відповідає вікові та статі.
4.Рентгенологічні дані:
двосторонній сакроілеїт II-IV стадії або односторонній сакроілеїт III-IV стадії.
Достовірний АС - при наявності однобічного сакроілеїта III-IV стадії чи двобічного сакроілеїта II-IV стадії й одного з клінічних критеріїв.
Лікування
1.НПЗП.
2.Сульфаніламідні препарати.
3.Глюкокортикостероїди системно та локально.
4.Лікування м'язового спазму.
5. Системна ензимотерапія.
6.Лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури.
7. Хірургічне лікування:
1 синовектомія - при неефективності консервативного лікування та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм;
2 ендопротезування суглобів, вертебротомія - при наявності деформації опорно-рухового апарату (ІІІ клініко-рентгенологічна стадія).
8.Санаторно-курортне лікування за показами.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
1. Нормалізація або зниження клініко-лабораторних параметрів активності захворювання.
2. Зменшення (уповільнення) рентгенологічного прогресування ураження опорно-рухового апарату.
Тема 9. Реактивні артрити.
Згідно із класифікації МКХ-10 хвороба Рейтера відноситься до реактивних артритів:
М 02 Реактивні артрити
М 02.3 Хвороба Рейтера
М 02.1 Післядизентерійна артропатія
М 02.9 Реактивна артропатія, неуточнена
Хвороба Рейтера – запальне захворювання суглобів, що розвивається у тісному хронологічному зв’язку з інфекцією сечостатевого чи кишкового тракту і проявляється класичною тріадою симптомів: уретрит, кон’юнктивіт, артрит, які розвиваються одночасно чи послідовно. Визначати даний симптомокомплекс як хворобу Рейтера прийнято на Міднародному ревматологічному Конгресі в Монако в 1964 році. Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим із реактивними артритами
Код МКХ 10: М02
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Реактивний артрит – гострий негнійний артрит, який розвивається після певних видів інфекції (урогенітальних, кишечних) та тісно пов'язаний з антигеном гістосумісності HLA-В27.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 107 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |