Читайте также:
|
Для психотерапії особливого значення набувають чотири даності: неминучість смерті кожного з нас і тих, кого ми любимо; свобода зробити наше життя таким, якого ми хочемо; наша екзистенційна самотність і на кінець відсутність будь-якого безумовного й очевидного смислу життя [14]. Зі всіх життєвих фактів найбільш очевидним та інтуїтивно зрозумілим є факт смерті. Ми ще в дитинстві дізнаємось, що смерть є неминучою. В основі людини лежить закладений конфлікт між бажанням продовжувати жити і усвідомленням неминучості смерті.
Пристосовуючись до реальності смерті, люди придумують нові способи її заперечення чи уникнення. У ранньому дитинстві це відбувається за допомогою батьківської турботи, релігійних і світських міфів; пізніше люди персоніфікують смерть, перетворюючи її у скелет з косою, монстра тощо. Дорослішаючи, діти пом’якшують тривогу смерті, насміхаючись над нею, кидаючи їй виклик своєю нерозсудливістю, знижують власну чутливість, розказуючи про привидів і годинами дивлячись фільми жахів. У старшому віці люди схильні викидати з голови думки про смерть, перетворюючи її в позитив – перехід в інший світ, єднання з Богом, отримання вічного спокою тощо. Люди прагнуть безсмертя, створюючи безсмертні твори, продовжуючись у дітях або звертаючись до релігії, що утверджує безсмертя душі.
За багато років роботи з онкологічними хворими І.Ялом вивів два ефективних способи зменшення страху смерті і забезпечення відчуття безпеки: впевненість у власній незвичайності та віра в кінцеве спасіння. Незвичайність – це віра в свою неприступність, міцність і нетлінність, що перевищує звичайні закони людського буття. Віра у власну незвичайність забезпечує внутрішнє відчуття безпеки, проте у певний період життя кожного з нас може спіткати криза, внаслідок якої людина раптово відкриває свою звичайність й починає усвідомлювати, що її життя не буде постійним і безкінечним підйомом. Віра в кінцевий порятунок дозволяє людині відчувати, що якась зовнішня сила піклується про неї, не дасть оступитись, захворіти тощо. Ці дві системи поглядів утворюють діалектику двох діаметрально протилежних реакцій на людську ситуацію: людина або утверджує власну незалежність героїчним самоподоланням, або шукає безпеки, розчиняючись у вищій силі. Але існує ще древня традиція, яку застосовують у психотерапії, за якою виразне усвідомлення смерті наповнює нас мудрістю і збагачує наше життя.
Людина переживає міжособистісну ізоляцію або самотність, якщо в неї відсутні соціальні навички або риси характеру, потрібні для близького спілкування. Внутрішня ізоляція виникає при розщепленні особистості, наприклад, коли людина відокремлює свої емоції від спогадів про подію. Хоча людина прагне прожити життя з партнером або в колективі, перед смертю вона пізнає істину: ми народжуємось і помираємо самотніми. Саме на страх померти самотнім вказує багато смертельно хворих пацієнтів.
Вчені стверджують, що дуже важливо допомогти людині востаннє виразити свої почуття рідним і близьким, померти гідно, зустріти смерть відповідно до свого способу життя.
Рекомендації для тих, хто підтримує помираючу людину:
1. Будьте щирі у своїх власних думках, турботах і почуттях.
2. Сумніваючись, задавайте запитання:
Як ви? Як ви себе почуваєте? Ви можете ще щось сказати про це? Я не заважаю? Вам ще щось потрібно? Як ви собі даєте раду?
3. Відповідаючи людині, що перебуває в кризовій ситуації, обов’язково використовуйте звороти:
Я відчуваю… Я думаю… Я хотів би…
4. Не варто говорити:
Це не так… Все буде добре…
5. Не варто використовувати будь-які мовленнєві звороти, що заважатимуть людині виразити власні унікальні відчуття й потреби.
6. Звертайтесь до людини по можливості в теперішньому часі:
Як ви себе зараз почуваєте? Що вам зараз потрібно?
7. Вислухайте уважно помираючу людину. Це має потужний цілющий вплив якщо не на тіло, то на душу людини. Не варто нічого прикрашати. Не треба суперечити. Не варто брати на себе страждання помираючого – це його страждання. І йому необхідно пережити їх своєчасно і по-своєму.
8. У критичних ситуаціях людям необхідно знати, що вони самі здатні приймати рішення. Іноді доцільно вказати їм на можливі альтернативи.
9. Пропонуйте будь-яку практичну допомогу, яку ви в змозі надати.
10. Якщо ситуація вимагає допомоги іншої людини, не стидайтесь запропонувати помираючому цю допомогу.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |