Читайте также:
|
Загальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі загальних прав і обов'язків, суб'єкти яких свідомо не визначені.
Конкретні абсолютні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначена одна сторона – носій суб'єктивного права, а всі інші є стосовно неї зобов'язаними.
Конкретні відносні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначені обидві сторони: і носій суб'єктивного права, і носій юридичного обов'язку.
Регулятивні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі регулятивних правових норм, суб'єкти яких реалізують свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Охоронні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі охоронних правових норм і спрямовані на захист суб'єктивних прав і реалізацію юридичної відповідальності.
Матеріальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі матеріальних правових норм і спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Процесуальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі процесуальних правових норм і забезпечують упорядкований розвиток матеріальних правовідносин.
Об'єкт правовідносин – те, на що воно спрямовано (предмети реального світу, особисті немайнові блага, поведінка суб'єктів, результат цієї поведінки).
Суб'єкти правовідносин – учасники, наділені правосуб'єктністю.
Правосуб'єктність – юридична властивість (якість) суб'єкта, обумовлена наявністю правоздатності та дієздатності.
Правоздатність – здатність особи мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Дієздатність – здатність особи своїми діями здобувати для себе права і обов'язки.
Зміст правовідносин – (у матеріальному сенсі) реальна поведінка суб'єктів, (у юридичному сенсі) сукупність кореспондуючих суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Суб'єктивне право – міра дозволеної поведінки уповноваженої особи, яка забезпечена виконанням юридичного обов'язку.
Юридичний обов'язок – міра належної поведінки зобов'язаної особи, яка забезпечується примусовою силою держави.
Правовий статус – юридичне положення суб'єкта права (правовідносин), обумовлене його правосуб'єктністю та основними правами і обов'язками.
Правомочність – елемент, складова частина суб'єктивного права; сукупність правомочностей виражає міру дозволеної поведінки в цілому.
Юридичні події – це обставини, настання яких повністю (абсолютні) або частково (відносні) не залежить від волі та свідомості людини.
Юридичні дії – це реальні життєві обставини, що представляють собою результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей і інших суб'єктів права в сфері відносин, що становлять предмет правового регулювання.
Правомірні дії –це дії, що відповідають вимогам діючих правових норм.
Юридичні акти – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на досягнення конкретного правового результату.
Юридичні вчинки – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на здійснення самої дії.
Неправомірні дії – це дії, що не відповідають нормам права.
Юридичні стани - це відносно стабільні та триваючі в часі наслідки подій та дій, що викликають настання правових наслідків (споріднення, шлюбі та ін.).
Прості юридичні факти – це юридичні факти, що представляють собою реальну життєву обставину,з якою норма права пов'язує настання певних юридичних наслідків.
Фактичний склад – це сукупність юридичних фактів, з якими норми права зв'язують настання певних юридичних наслідків.
Правоутворюючі юридичні факти – це обставини, що викликають виникнення правовідносин.
Правозмінюючі юридичні факти – це обставини, що викликають зміну правовідносин.
Правоприпиняючі юридичні факти – це обставини, в результаті яких припиняються правовідносини.
Позитивні юридичні факти – це юридичні факти, опосередковані правомірною поведінкою суб'єктів.
Негативні юридичні факти – це юридичні факти, опосередковані неправомірною поведінкою суб'єктів.
Оформлені юридичні факти – це юридичні факти, зафіксовані у встановленому законом порядку.
Неоформлені (латентні, приховані) юридичні факти – це юридичні факти, які не зафіксовані внаслідок прихованого характеру або не потребують фіксації.
Визначені юридичні факти – це юридичні факти, які чітко зафіксовані у нормах права та не потребують додаткової конкретизації у процесі правозастосування.
Відносно-визначені юридичні факти – це юридичні факти, які зафіксовані в нормах права та потребують додаткової конкретизації в процесі правозастосування.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |