Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методики соціальної роботи з ресоціалізації осіб, які перебувають в пенітенціарних установах

Згідно зі ст.6 Кримінально-виконавчого кодексу України, необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив [6].

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів. В органах і установах пенітенціарної системи проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності [8].

Процес корекції та ресоціалізації особистості засуджених, хоча і є надзвичайно складним, але може бути здійсненим за допомогою наступних психоло­гічних методів:

1) переконання — реалізується, як правило, під час індиві­дуальних співбесід і поєднує цілі вивчення та впливу на особистість засудженого. За допомогою переконання роз'яснюється сутність і кінцева мета дій адміністрації; обґрунтовуються шляхи та засоби її досягнення; змінюються ціннісні орієнтації та погляди засуджених;

2) навіювання — передбачає прямий (безпосереднє звер­нення до засудженого) або непрямий (за допомогою філь­мів, музики, художньої літератури), вербальний або невербальний, емоційно забарвлений вплив на психіку з метою формування певного психічного стану чи спонукання до певних дій. Навіювання здійснюється за рахунок послаб­лення свідомого контролю та завдяки безумовному авто­ритету людини, що впливає;

3) регулювання міжособистісних стосунків — здійснен­ня системного та цілеспрямованого впливу на сферу міжособистісного спілкування засуджених, на стосунки, які формуються між ними і співробітниками установи, роди­ною з метою профілактики та вирішення конфліктів, фор­мування доцільної структури групи засуджених тощо;

4) передачі інформації — спеціальний і цілеспрямований добір інформації позитивного чи негативного змісту, що надходить до засудженого (наприклад, про життя його ро­дини) з метою поширення соціального досвіду, регулюю­чого впливу на психічний стан, підвищення трудової ак­тивності тощо;

5) «вибуху» — специфічний метод миттєвого впливу (напри­клад, створення спеціальної ситуації завдяки попередній домовленості з іншими її учасниками, де б виявились його несвідомі прагнення чи можливості), який може раптово перевернути основні цінності та бажання людини. Метод передбачає тривалу попередню роботу вихователя по на­копиченню певних передумов ефективності впливу, а та­кож тривалу роботу після застосування «вибуху» для за­кріплення у засудженого почуттів, моделей поведінки, що виникли [7; 165-169].

Основні напрями професійній діяльності фахівця з соціальної роботи пенітенціарної установи, сприяючі ресоціалізації і соціальній адаптації засуджених, такі:

- організація і забезпечення соціального захисту категорій, що особливо мають потребу, засуджених, задоволення їх базових потреб;

- сприяння в забезпеченні прийнятних соціально-побутових умов попереднього висновку і від'їзду покарання, в здобутті допомоги профільних фахівців (психологів, медиків і так далі);

- допомога в пошуку соціально прийнятного середовища, точки соціального інтересу (сім'я, праця, освіта, релігія, мистецтво і так далі);

- виявлення соціально-позитивного потенціалу особи, допомога в соціальному розвитку: підвищення соціальної культури, зміна ціннісних орієнтацій, підвищення рівня соціального самоконтролю;

- формування (підтримка, розвиток і зміцнення) соціальне корисних зв'язків між засудженими і зовнішнім світом (сім'єю, іншими соціальними інститутами);

- організація заходів щодо підготовки до звільнення: відновлення трудових і професійних навиків, формування досвіду міжособистісних стосунків і спілкування, готовності задовольняти свої потреби некримінальним способом;

- надання допомоги в рішенні питань трудового пристрою, житлово-побутових і інших соціальних проблем що звільняються і звільнених з виправної установи; сприяння у відновленні їх соціального статусу, здобутті законних пільг, соціально-правовій реабілітації;

- сприяння інтеграції діяльності виправної установи з різними державними, суспільними структурами, організаціями по наданню необхідній соціальній допомозі засудженим в пенітенціарний і пенітенціарний для поста періоди.

Професійне завдання пенітенціарного соціального працівника - створення сприятливого середовища, що передбачає захист інтересів і прав засудженого всіма встановленими законом способами, сприяючої виправленню і поверненню його в нормальне суспільство.

Таким чином, ресоціалізація зорієнтована на досягнення важливої мети – запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Саме тому процес виконання покарання в пенітенціарних закладах – це комплексна діяльність, що здійснюється системою передбачених законом засобів та методів.