Читайте также:
|
|
Згідно зі ст.6 Кримінально-виконавчого кодексу України, необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив [6].
Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів. В органах і установах пенітенціарної системи проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності [8].
Процес корекції та ресоціалізації особистості засуджених, хоча і є надзвичайно складним, але може бути здійсненим за допомогою наступних психологічних методів:
1) переконання — реалізується, як правило, під час індивідуальних співбесід і поєднує цілі вивчення та впливу на особистість засудженого. За допомогою переконання роз'яснюється сутність і кінцева мета дій адміністрації; обґрунтовуються шляхи та засоби її досягнення; змінюються ціннісні орієнтації та погляди засуджених;
2) навіювання — передбачає прямий (безпосереднє звернення до засудженого) або непрямий (за допомогою фільмів, музики, художньої літератури), вербальний або невербальний, емоційно забарвлений вплив на психіку з метою формування певного психічного стану чи спонукання до певних дій. Навіювання здійснюється за рахунок послаблення свідомого контролю та завдяки безумовному авторитету людини, що впливає;
3) регулювання міжособистісних стосунків — здійснення системного та цілеспрямованого впливу на сферу міжособистісного спілкування засуджених, на стосунки, які формуються між ними і співробітниками установи, родиною з метою профілактики та вирішення конфліктів, формування доцільної структури групи засуджених тощо;
4) передачі інформації — спеціальний і цілеспрямований добір інформації позитивного чи негативного змісту, що надходить до засудженого (наприклад, про життя його родини) з метою поширення соціального досвіду, регулюючого впливу на психічний стан, підвищення трудової активності тощо;
5) «вибуху» — специфічний метод миттєвого впливу (наприклад, створення спеціальної ситуації завдяки попередній домовленості з іншими її учасниками, де б виявились його несвідомі прагнення чи можливості), який може раптово перевернути основні цінності та бажання людини. Метод передбачає тривалу попередню роботу вихователя по накопиченню певних передумов ефективності впливу, а також тривалу роботу після застосування «вибуху» для закріплення у засудженого почуттів, моделей поведінки, що виникли [7; 165-169].
Основні напрями професійній діяльності фахівця з соціальної роботи пенітенціарної установи, сприяючі ресоціалізації і соціальній адаптації засуджених, такі:
- організація і забезпечення соціального захисту категорій, що особливо мають потребу, засуджених, задоволення їх базових потреб;
- сприяння в забезпеченні прийнятних соціально-побутових умов попереднього висновку і від'їзду покарання, в здобутті допомоги профільних фахівців (психологів, медиків і так далі);
- допомога в пошуку соціально прийнятного середовища, точки соціального інтересу (сім'я, праця, освіта, релігія, мистецтво і так далі);
- виявлення соціально-позитивного потенціалу особи, допомога в соціальному розвитку: підвищення соціальної культури, зміна ціннісних орієнтацій, підвищення рівня соціального самоконтролю;
- формування (підтримка, розвиток і зміцнення) соціальне корисних зв'язків між засудженими і зовнішнім світом (сім'єю, іншими соціальними інститутами);
- організація заходів щодо підготовки до звільнення: відновлення трудових і професійних навиків, формування досвіду міжособистісних стосунків і спілкування, готовності задовольняти свої потреби некримінальним способом;
- надання допомоги в рішенні питань трудового пристрою, житлово-побутових і інших соціальних проблем що звільняються і звільнених з виправної установи; сприяння у відновленні їх соціального статусу, здобутті законних пільг, соціально-правовій реабілітації;
- сприяння інтеграції діяльності виправної установи з різними державними, суспільними структурами, організаціями по наданню необхідній соціальній допомозі засудженим в пенітенціарний і пенітенціарний для поста періоди.
Професійне завдання пенітенціарного соціального працівника - створення сприятливого середовища, що передбачає захист інтересів і прав засудженого всіма встановленими законом способами, сприяючої виправленню і поверненню його в нормальне суспільство.
Таким чином, ресоціалізація зорієнтована на досягнення важливої мети – запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Саме тому процес виконання покарання в пенітенціарних закладах – це комплексна діяльність, що здійснюється системою передбачених законом засобів та методів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 190 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |