Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Етична сторона спілкування.

Читайте также:
  1. Акционерное соглашение заключается в письменной форме путем составления одного документа, подписанного сторонами.
  2. В) зворотна сторона картки з основним записом
  3. Види, рівні та стилі спілкування.
  4. Вступает во взаимодействие с такими сторонами жизни, которые недоступны ему в реальной практике
  5. Генетична інженерія рослин.
  6. Грамматическая сторона речи
  7. Действия, направленные на то, чтобы противостоять сильным сторонам конкурента, или превзойти их.
  8. Другая сторона
  9. Если одна сторона прямого угла параллельна плоскости проекций, то его проекция на эту плоскость, в общем случае, также является прямым углом.
  10. Етична специфіка професійної комунікації юриста

1.1. Поняття про спілкування

СПІЛКУВАННЯ (Комунікація) — основна форма людського буття. Його відсутність чи недостатність може деформувати людську особистість. Спілкування є основою практично всіх наших дій, служить життєво важливій меті встановлення взаємозв'язків і співпраці.

Здібність до зносин завжди була однією з найважливі­ших людських рис. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх.

Більшість людей вважає, що вони вміють спілкуватися. Але практика свідчить, що ефективно це робити вміють далеко не всі, у тому числі й керівники, менеджери. До 90% робочого часу управлінці повинні витрачати саме на зносини. Адже звіти, проведення нарад, засідань, бесід, дискусій, переговорів — усе це різні форми ділового спілкування.

Опитування свідчать, що 73% американських, 60% англійсь­ких і 86% японських менеджерів невміння ефективно спілкувати­ся вважають основною перешкодою на шляху досягнення цілей, що стоять перед організацією.

Контактування нагадує своєрідну піраміду, яка складається із чотирьох граней. У його процесі можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними і водно­час пережити емоційний стан, що виникає в результаті цього.

Таким чином, порозуміння — це процес установлення й роз­витку контактів між людьми, що виникає як потреба у спільній діяльності та включає:

♦ сприймання, пізнання й розуміння партнерів по зносинах (перцептивна сторона спілкування);

♦ обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування);

♦ вироблення єдиної стратегії взаєморозуміння (інтерактивна сторона спілкування).

У загальному вигляді комунікація є формою життєдіяльности людей і необхідною умовою їх об'єднання (людина — соціальна істота) та розвитку окремої особистости. Соціальний зміст спіл­кування полягає в тому, що воно інтегрує соціальний досвід і культуру, що передається від покоління до покоління. Спіл­кування є також важливим фактором психологічного розвитку людини.

За своїми формами і видами спілкування досить різноманіт­не. Способи, сфера і динаміка контактування визначаються соці­альними функціями людей — учасників спілкування, соціаль­ним статусом, службовими обов'язками. Спілкування регулю­ється чинниками, пов'язаними з виробництвом, обміном і потребами, а також сформованими і прийнятими в суспільстві законами, правилами, нормами, соціальними інститутами тощо.

За використанням знакових системвиділяють такі види спілкування:

вербальне (словесне) спілкування, яке в свою чергу поділя­ється на усне та писемне мовлення;

невербадьне (безсловесне) спілкування.

За деякими даними, 60—80% інформації від співрозмовника ми отримуємо по невербальному каналу. Невербальні засоби спіл­кування досить різноманітні. До основних належать:

візуальні засоби спілкування (рухи м'язів обличчя, вираз об­личчя, очей; рухи рук, ніг — жести; рухи тіла; просторова дистан­ція; реакція шкіри: почервоніння, пітливість; поза, постава; зов­нішній вигляд — одяг, зачіска, косметика, аксесуари);

аудіальні засоби (паралінгвістичні: якість голосу, його діа­пазон, тональність, темп, ритм, висота звуку; екстралінгвістичні: мовні паузи, сміх, плач, зітхання, кашель, плескання);

тактильні засоби спілкування включають усе, що пов'язано з дотиками співрозмовників (потискання рук, обійми, поцілунки, поплескування по плечах тощо);

ольфакторні (лат. olfactusнюх) засоби спілкування, які включають приємні та неприємні запахи навколишнього світу, природні та штучні запа­хи людини.

На невербальні засоби впливає конкретна культура того чи іншого народу, тому дуже важко знайти спільні норми для всього людства.

За характером зв'язку спілкування поділяється на:

■ безпосереднє (контакт один на один);

■ опосередковане — за допомогою письмових чи технічних засобів, віддалених у часі чи в просторі учасників спілкування;

За кількістю учасників у спілкуванні розрізняють такі різ­новиди спілкування:

міжперсональне спілкування, тобто безпосередні контакти людей у групах чи парах, постійних за складом учасників;

масове спілкування, тобто багато безпосередніх контактів між незнайомими людьми, а також комунікація, опосередкована різними видами засобів масової інформації.

За включенням у процес спілкування соціальних складо­вихспілкування поділяють на::

■ міжособистісне спілкування (спілкування між конкретни­ми особистостями, які володіють індивідуальними якостями, що розкриваються в процесі спілкування і організації взаємних дій). Соціальні ролі мають при цьому допоміжне значення;

■ рольове спілкування (спілкування між комісіями визначе­них соціальних ролей, коли дії, поведінка учасника такого спі­лкування визначаються виконуваною соціальною роллю). У процесі такого спілкування людина відображається не тільки як індивідуальність, а як соціальна одиниця, що виконує ви­значені функції. Індивідуальність підпорядковується соціаль­ній ролі. Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.

Різновидом рольового спілкування є ділове спілкування, тобто спілкування між співрозмовниками (партнерами, опонентами), які мають відповідні соціальні позиції, визначені їх соціальними ролями і відповідними функціями, спрямоване на повне або част­кове вирішення конкретних проблем, організацію спільної діяль­ності, дій.

 

КУЛЬТУРА І СПІЛКУВАННЯ

 

ЛЮДИНА — продукт соціалізації і насамперед людина стає людиною завдяки спілкуванню. Людство знає чимало прикладів, коли дитина, потрапляючи в ранньому віці в середо­вище тварин, виживала, але не ставала людиною в повному ро­зумінні цього слова. Причина — відсутність можливости насліду­вати і, особливо, спілкуватися з людьми. Отже, спілкування має величезне значення, як для становлення людини, так і для її пода­льшого зростання в суспільстві.

Головна особливість спілкування — взаємодія. Процес спіл­кування охоплює соціальну взаємодію членів суспільства — їх спільну діяльність, інтеракцію і власне комунікацію. Упорядко­ваність досягається за допомогою правил і норм, які регулюють характер спілкування залежно від його мети і засобів. Спілкую­чись, люди повинні рахуватися із соціальними нормами, звичая­ми, традиціями, що існують у даному суспільстві, колективі.

Від того, як люди розмовляють між собою, залежить настрій, стан нервової системи, благополуччя і спокій у сім'ях, колекти­вах. Нарешті, від манери спілкування багато в чому залежить ус­піх у роботі.

Володіючи нормами культури контактування, людина зможе уникнути багатьох проблем, конфліктів, швидше досягне життє­вих цілей.

КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ... Про неї говорять в усі епохи. І кожна епоха розвитку людства виробляє свої норми, традиції, націона­льну своєрідність культури комунікації між людьми.

Культура спілкування є складовою частиною культури лю­дини. Для неї характерною є нормативність, яка визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конкрет­ній ситуації.

Культура людського спілкування — це частка загальної мора­льної культури особистости. Відсутність культури спілкування — свідчення бездуховности людини. Ще мудрий Езоп довів, що на­ше слово — це найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгі­рше, чим вона володіє.

Нині проблема культури порозуміння набуває великого зна­чення. Відбувається становлення України як самостійної держа­ви, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв'язки з різними країнами світу. З огляду на це, визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння контактувати, як на офіційному, діловому, так і на побутовому рівнях.

Нині важливо закласти основи культури спілкування в нашо­му суспільстві відповідно до часу, в якому живемо, до нашої іс­торії, до духовно-творчого потенціалу українського народу.

Традиції, звичаї українського народу високі і духовно багаті. Однак якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона почи­нає сприйматись як норма. Саме такі функції виконує низька культура спілкування між людьми в громадських місцях, у сім'ях. Грубість, від­сутність поваги й уваги до людини порушує принцип людяности як найбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає зага­льний негативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин.

Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то муси­мо прагнути до цивілізації, а першим виявом цього є культура спілкування.

Сім'я, навчально-виховні і культурно-освітні заклади повинні, формуючи особистість, розвивати в ній такі морально-психо­логічні риси характеру:

— людяність;

— уважність;

— чуйність;

— уміння бачити моральний бік своїх і чужих дій і вчинків;

— витримка;

— володіння собою;

— здатність стримувати негативні емоції;

— уміння слухати іншу людину;

— здатність передбачати можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків.

Уся система ставлення людини до інших людей реалізується в спілкуванні. Поняття спілкування є одним з центральних у систе­мі психологічного знання. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передавання суспільного досвіду.

Спілкуючись, люди можуть обмінюватися думками, до­свідом, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина фор­мується і самовизначається, виявляє свої індивідуальні особливо­сти. Результат спілкування — налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії.

Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування гру­пи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.

Культура спілкування у вузькому розумінні — це сума набу­тих людиною знань, умінь та навичок спілкуватися, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Культура контактування залежить і від особистости, її якостей. Чи може вважатися культурною людина, яка поводиться пихато, зарозуміло, не цікавиться думкою інших, говорить лише сама, не даючи змоги висловитися співбесідникам, презирливо ставиться до інших? Звичайно, ні. Культурна людина має бути спокійною, врівноваженою, знати що, де і як сказати.

Дослідники вважають, що спілкування — це своєрідний театр, де є п'єса певного змісту, актор, що виконує конкретну роль, і глядач, який сприймає цю п'єсу й цю роль. А потім глядач ви­ступає як актор і хоче, щоб його також сприйняли як особистість. До того ж глядач в обох випадках є активною стороною.

Щоб оволодіти культурою спілкування, фахівець повинен ма­ти елементарні знання з психології, етики спілкування, уміти за­стосовувати на практиці комунікативні установки.

 

ЩО Ж ТАКЕ УСТАНОВКА?

 

Установка — це стан готовности індивіда чи групи певним чином (позитивно чи негативно) реагувати на об'єкти (чи суб'єкти) та вплив. Різновидом соціальних установок є комуні­кативні установки. Вони дуже важливі для формування культу­ри спілкування, оскільки допомагають установити контакт між співрозмовниками, підготувати їх до позитивного сприймання інформації, перебороти байдуже чи негативне ставлення до тих чи інших ідей, людей, ситуацій1.

Установки під впливом спілкування з різними людьми вини­кають, змінюються і зникають.

Чи може під час спілкування один співрозмовник вплинути на комунікативні установки інших? Так, може, але він має виявити характер, позитивну чи негативну моральну спрямованість цих установок. Лише після цього можна формувати нові або закріп­лювати ті, що є, чи їх реконструювати.

У подібних ситуаціях учені радять поводитися так:

• якщо формуєш необхідну установку, будь першим;

• щоб закріпити цю установку, подавай її в новій формі або контексті;

• якщо хочеш реконструювати установку, не дій прямо, а по­чинай зі згоди.

Високий рівень культури спілкування, на думку вчених, створюють компоненти:

# комунікативні установки, які «включають» механізми спіл­кування;

# етичні норми спілкування, прийняті в даному суспільстві; психо-логія спілкування (категорії, закономірності, механізми сприймання й розуміння одне одного);

# уміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загально­людських цінностей.

Схематично культуру спілкування в широкому розумінні ці самі дослідники пропонують зобразити так:

 

КС = КУ + 3 + В,

 

де КУ — комунікативні установки; 3 — знання з етики та психології спілкування; В — вміння застосовувати ці знання на практиці.

Отже, культура спілкування — це цілісна система, яка склада­ється із взаємопов'язаних моральних та психологічних компоне­нтів, кожен з яких вносить своє у формування цілого.

Учені зазначають, що ця система реалізується в певних умо­вах, адже поведінка людини змінюється залежно від ситуації. Одні й ті самі риси характеру проявляються по-різному: людина буває чесною в одній ситуації та нечесною в іншій. Це залежить від зовнішнього оточення, його впливу на людину. Це оточення — люди з якими вона живе, вчиться, відпочиває, працює. Усіх їх людина віддзеркалює в психіці, на кожного емоційно відгукуєть­ся. Залежно від того, як найближче оточення задовольняє потреби людини, виявляється її реагування на близьких. Іноді ввічли­ва, доброзичлива та терпляча на роботі людина в домашньому оточенні є тираном. А трапляється і навпаки. Справжній рівень культури спілкування такої людини низький.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 253 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.026 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав