Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сили забезпечення національної безпеки України

Читайте также:
  1. Http://www.portal.rada.gov.ua/- офіційний сайт Верховної Ради України, містить всю вітчизняну нормативну базу, зі змінами та доповненнями.
  2. Http://www.portal.rada.gov.ua/- офіційний сайт Верховної Ради України, містить всю вітчизняну нормативну базу, зі змінами та доповненнями.
  3. III.Перспективи розвитку фінансового ринку України.
  4. IХ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ
  5. VII. Антропологічний склад народів України
  6. VII. Забезпечення
  7. Аварійно - рятувальні служби України.
  8. Автоматизація оброблення інформації у податковій системі України
  9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  10. Адвокатура України у радянський період.

У межах органів державного управління національною безпекою можна виділити окремо ті органи, забезпечення національної безпеки для яких є прямим обов'язком (органи спеціальної компетенції), і ті, які здійснюють дану функцію опосередковано (органи загальної компетен­ції). У свою чергу серед органів спеціальної компетенції виділимо ті, які мають спеціальну компетенцію, зокрема наділені правом застосу­вання сили.

Одразу ж зауважимо, що свого часу як у КНБ, так і у нинішньому За­коні України "Про основи національної безпеки України" вживається термін "воєнна організація держави". Згідно з КНБ воєнна організація держави включала в себе Збройні сили України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які мали забезпечити оборону України, захист її суверенітету, тери­торіальної цілісності і недоторканності її кордонів; протидію зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру; боротися з організованою злочинністю; забезпечувати захист населення в разі катастроф, стихій­них лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Водночас у нинішньому Законі України "Про основи національної безпеки України", окрім воєнної організації держави, серед суб'єктів за­безпечення національної безпеки окремо виділені правоохоронні ор­гани. Тому, відповідно до ст. 1 даного закону воєнна організація — су­купність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демокра­тичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спря­мована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, а правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Відповідно Воєнна організація забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру; а правоохоронні ор­гани ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють тероризму, забезпе­чують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів.

Цікавим є і те, що дані терміни також застосовується і в Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною ор­ганізацією і правоохоронними органами держави". Причому у ст. 1 да­ного закону воєнна організація визначається як охоплена єдиним керів­ництвом сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до Конституції і законів

України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем суспільства і відповідно до Конституції та законів України безпосе­редньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів держави від зовнішніх та внутрішніх загроз. Відповідно правоохоронні органи — державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правоза­стосовні або правоохоронні функції (виділено мною — Л.В.). Курсивом за даного випадку ми виділили ті розбіжності, які різнять визначення даних термінів від аналогічних у Законі України "Про основи національ­ної безпеки України".

Передусім зазначимо, що саме застосування даного терміну "воєнна організація" не вважається нами таким, що відповідає суті та призна­ченню цих органів. Зрозумілим є той факт, що даний термін міститься у Законах України "Про основи національної безпеки України" і України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною ор­ганізацією і правоохоронними органами держави", водночас є при­чини піддати сумніву його точність.

Семантичний аналіз даного терміну, визначення якого міститься у згаданих законах, дає можливість говорити про їх неідентичність. Так, при визначенні терміну "воєнна організація" у Законі України "Про де­мократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і право­охоронними органами держави" законодавець зазначає не на просту су­купність органів державної влади, а на охоплену єдиним керівництвом. Це ще раз підкреслює на важливість організації управління системою національною безпеки. Зрозумілим також є те, що законодавчо за­кріплено положення щодо відповідності органів державної влади і військових формувань не лише законам України, а й Конституції. Вод­ночас викликає великий подив зміна законодавцем об'єкта захисту: якщо в Законі України "Про основи національної безпеки України" йдеться про забезпечення національних інтересів України, тобто націо­нальних інтересів окремої особи, українського суспільства та держави Україна, то за визначення, яке міститься в Законі України "Про демо­кратичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохо­ронними органами держави", йдеться лише про вирішення завдань за­хисту інтересів держави. За даного випадку, спрямованість і діяльність воєнної організації взагалі спрямовується на захист лише держави, у той час як особа і суспільство лишаються на самоті із проблемами за­безпечення власної безпеки. З даним визначенням автор категорично не погоджується, оскільки воно не відповідає гуманістичним прагнен­ням народу України до побудови демократичної, соціально-правової держави.

Виходячи із суті Закону України "Про основи національної безпеки України", в ньому йдеться пpo ті органи, які забезпечуватимуть націо­нальну безпеку, отже вони не обмежуються лише воєнними формуван­нями Міністерства оборони України.

Як вже зазначалося вище, систему забезпечення національної безпеки на основі чинного законодавства і в межах єдиної державної політики утворюють сили її забезпечення, які здійснюють взаємодію між собою, інші органи державної влади, організації, суб'єкти забезпечення націо­нальної безпеки недержавної форми власності, які несуть у межах своєї компетенції усю повноту відповідальності за забезпечення національ­ної безпеки.

Застосування терміну "організація" передбачає наявність загального суб'єкта управління (управляючого параметра) і спільних для усіх суб'єктів правил функціонування. Зрозуміло, що за даних умов йдеться про існування відокремленої, певним чином самостійної організаційної структури. Це не є вірним насправді, адже сама система забезпечення національної безпеки утворюється заради забезпечення реалізації національних інтересів та забезпечення стійкого розвитку української держави. Тому застосування терміну "організація" до таких сил забез­печення як МВС, СБУ, УДОУ та інші є недоцільним.

Логіка уведення даного поняття очевидна: в усіх перерахованих підрозділах відбувається військова служба. У той же час, цим поняттям, на наш погляд, потрібно відображати не якість представлених органів, а репрезентувати та окреслювати їх спрямованість. Тобто йдеться про те, що за випадку використання даного критерію застосовується функціональний критерій, у той час як віднесення і створення сил національної безпеки відбувається на організаційній основі. Таким чи­ном, зміна акцентів при розробленні поняття, дозволить більшу увагу зосереджувати не на внутрішніх особливостях органів, а на їх прина­лежності та призначенні, можливості виконання важливих функцій щодо забезпечення саме національної безпеки.

Звичайно, що проблема розроблення та введення нового поняття, тим більше яке відбиває ключові позиції в системі забезпечення національ­ної безпеки є питанням складним. Водночас нами пропонується замість терміну "воєнна організація держави" вживати термін "сили забезпе­чення національної безпеки".

Аргументи на користь пропонованої позиції можна висунути наступні. По-перше, перераховані вище органи, міністерства та відом­ства метою свого функціонування мають забезпечення національної безпеки у тій чи іншій сфері суспільного буття, із зосередженням уваги на конкретних напрямах. Прикладом, Служба безпеки України — дер­жавний правоохоронний орган спеціального призначення, який забез­печує державну безпеку України. Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

По-друге, для реалізації покладених на них державою функцій дані органи мають право застосовувати силу, тобто саме силовий фактор визначає і відокремлює дані органи. І це є вагомим з огляду на ту обста­вину, що відокремлює, прикладом, МВС від судів, СБУ від Прокура­тури. Силовий фактор у даному випадку є визначальною ознакою для угрупування даних органів до єдиної системи. Саме він визначає ці ор­гани, надає можливість казати окремо про Президента України, Кабінет Міністрів України тощо, тобто про тих суб'єктів, які не наділені правом застосування сили.

По третє, в системі забезпечення національної безпеки України виділяють суб'єктів загальної і спеціальної компетенції, критерієм розподілу яких є можливість застосування сили. Органи внутрішніх справ належать до державних органів виконавчої влади спеціальної компетенції, діяльність яких, з урахуванням змісту та характерних особ­ливостей їх діяльності, максимально наближена до розв'язання про­блем, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і спрямована на практичне вирішення завдань по забезпеченню національних інте­ресів у сфері внутрішньої безпеки.

По-четверте, основними елементами Воєнної організації держави є: військові формування — Збройні сили України, внутрішні війська МВС, Державна прикордонна служба України; спеціалізовані військові фор­мування — війська Цивільної оборони, Військова служба правопорядку у Збройних силах України; державні правоохоронні органи — Служба безпеки України, органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України. Отже, Воєнна організація складається не лише з військових формувань різних міністерств і відомств, а й з правоохоронних органів, що ще раз доводить неточність застосування даного терміну. При чому, закон даний пробіл не усунув, тому що, хоча окремо і зазначив на пра­воохоронні органи, виокремив з їх кола СБУ. Але про це йтиметься нижче.

По-п'яте, при визначенні завдань та функцій воєнної організації за­значено, що вона протидіє лише загрозам; про небезпеки чомусь зовсім не згадується, тим більше зазначається на загрози лише воєнного харак­теру і лише зовнішні. Це є суттєвим обмеженням кола завдань, а також самого призначення даної системи, яка фактично перетворюється на філіал Збройних сил України. Це е невірним, і не лише через те, що си­стема забезпечення національної безпеки створюється для забезпе­чення реалізації національних інтересів в усіх сферах життєдіяльності, а не лише у воєнній і у внутрішній, а й через ігнорування сучасних тен­денцій глобалізації, формування інформаційного суспільства. Таким чином звуження сфери дії сил забезпечення національної безпеки лише до загроз воєнного характеру є невиправданим і не відповідає по­чатковій меті створення даної системи.

Таким чином, ураховуючи викладене, аргументувавши власну пози­цію, ми вважаємо доцільним застосування терміну "сили забезпечення національної безпеки", який доцільно використовувати при розгляді проблем націобезпекової проблематики.

Окрім зазначеного, на наш погляд, аналіз даної структури дозволяє зробити висновок, що вона є функціональною, а отже органи, що скла­дають сили забезпечення національної безпеки, можуть бути віднесені до них, виходячи з покладених на них державою функцій. У даному ас­пекті вважається доцільним розширити список перелічених у Законі України "Про основи національної безпеки України" суб'єктів даної ка­тегорії. А з урахуванням зміни геополітичної обстановки, а також внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування української держави, дещо змінити вектор основних функцій.

Більш того, вважаємо невиправданим і необґрунтованим окремо виділяти такі суб'єкти, як "воєнна організація держави" і "правоохо­ронні органи", через те, що специфіка виконуваних ними завдань є схожою. Так, прикладом, воєнна організація, діяльність якої спрямо­вана на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, не володіє монополією на забезпечення зовнішньої безпеки держави, тому що, наприклад, СБУ також здійснює відповідну діяльність по за­безпеченню зовнішньої безпеки через вжиття розвідувальних та інших заходів, хоча, згідно з даним законом, не належить до воєнної ор­ганізації. Водночас у складі Збройних сил України 7 березня 2002 року було утворено Військову службу правопорядку, яка є спеціальним пра­воохоронним формуванням у складі Збройних сил України. Отже, згідно із визначенням терміну "правоохоронні органи", яке міститься у ст. 1 Закону України "Про основи національної безпеки України", дана служба належить до правоохоронних органів. Таким чином. Збройні сили України також виступають за даного визначення правоохоронним органом, хоча, згідно з визначенням терміну "воєнна організація дер­жави", вони належить саме до воєнної організації держави. Сказане наочно свідчить про відсутність у авторів закону будь-яких критеріїв від­несення тих чи інших сил ЗНБ чи то до воєнної організації держави, чи то до правоохоронних органів.

Отже, диференціація сил забезпечення національної безпеки на "воєнну організацію" та "правоохоронні органи" є недоцільною. Натомість пропонується вживати термін "сили забезпечення націо­нальної безпеки", який найбільш вдало відбиває сутність даних органів, оскільки за даного випадку саме силовий фактор є визначальною озна­кою для їх угрупування до єдиної системи.

Таким чином пропонується наступне: сили забезпечення національ­ної безпеки включають в себе Службу безпеки України, Збройні сили України, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Державну прикордонну службу України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах за­хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державну митну службу України, Управління державної охорони України, Дер­жавну податкову службу України, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які:

• забезпечують національну безпеку України, захист її державного су­веренітету, територіальної цілісності і недоторканності державних кор­донів;

• здійснюють безпосередній управлінський вплив на зовнішні і внутрішні загрози та небезпеки, а також сприяють у формуванні пере­думов для здійснення ефективного управління ними;

• здійснюють боротьбу зі злочинністю, пріоритетними напрямами якої є: боротьба з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, терориз­мом та іншими формами екстремізму, контрабандою, кіберзлочин­ністю, відмиванням надходжень, одержаних злочинним шляхом;

• забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небез­печних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Таким чином, розглянемо більш детально основні функції деяких складових елементів сил забезпечення національної безпеки: Міністер­ство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Державна митна служба України, Міністерство оборони України, Управління державної охорони, війська цивільної оборони




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 86 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав