Метод третейського розгляду

- Співробітництво;

- Домінування;

- Пристосування.

Засоби вирішення конфлікту:

- усунення причин конфлікту;

- зміна вимог однієї з сторін;

- боротьба до перемоги однієї з сторін;

- консенсус – згода значної більшості учасників конфлікту;

65.Основні передумови виникнення економічної соціології як окремої галузі соціології

Економічна соціологія є однією з наймолодших галузей соціологічної науки, що заявила про себе наприкінці 50-х років XX ст. у США у зв'язку з пошуком шляхів ефективного управління людським фактором як найціннішим ресурсом виробництва в умовах науково-технічного прогресу, ускладнення економічних відносин, загострення соціальних проблем. Становлення і розвиток її стимулювали такі чинники:

— бурхливий розвиток науки і техніки, що створив умови впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, результатом яких стали підвищення технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, інтенсифікація виробництва, зміна ролі людини у системі «природа — суспільство» тощо. Це породило багато проблем (організаційних, управлінських тощо), які мали економічний і соціальний характер;

— посилення впливу соціальної сфери на функціонування і розвиток економіки;

— підвищення ролі людини у розвитку суспільства;

— підвищення рівня освіти і культури економічно активного населення, що позитивно позначилося на соціальній активності працівників;

— розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема досліджень промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і соціальної мобільності, соціології організацій, управління людським фактором, мотивації економічної поведінки, трудової мобільності тощо.

Отже, виникнення економічної соціології зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання про нові соціальні явища і процеси, накопичення специфічних наукових ідей, концепцій, факторів, вироблення нових підходів, методів дослідження соціально-економічної реальності.

66.Основні етапи становлення соціології

Перший етап (сер. - поч. 20-х pp. XX ст.), представлений роботами К. Маркса, Т. Веблена і М. Вебера, був етапом становлення економічної соціології. Вперше були поставлені і теоретично проаналізовані найважливіші проблеми "на стику" економіки й суспільства, розроблена альтернатива чистому "економізму" щодо розвитку економіки. На цьому етапі було здійснено теоретичну підготовку економічної соціології

Другий етап (поч. 20 - сер. 50-х pp. XX ст.) проходить під знаком бурхливого розвитку емпіричних соціологічних досліджень: 1) індустріальної (промислової) соціології; 2)соціології організацій; 3) теорії соціальної стратифікації і соціальної мобільності.

Третій етап (50-60-ті pp. XX ст.) пов'язують із домінуванням структурно-функціонального напряму теоретичної соціології (Г. Парсонc, Н. Смелзер, К. Девіс, Д. Мур та ін) і спробами зв'язати економіку з іншими підсистемами суспільного життя.На цьому етапі відбулась інституалізація економічної соціології як одного з напрямів соціологічної науки.

Четвертий етап (кін. 60 - кін. 70-х pp. XX ст.) оцінюється як кризовий, зумовлений критикою методології структурного функціоналізму.

П'ятий етап (із кін. 70-х до сьогодення). Визначається як етап "нової економічної соціології", яка, за Р. Сведбергом, набуває характеру "порівняльної макросоціології". На цьому етапі вона набуває характеру не стільки цілісної мононауки, як наукового руху, спрямованого на дослідження "стикових" економіко-соціальних проблем, притаманних розвинутим капіталістичним країнам.

67.Предмет та об`єкт дослідження економ.соціології

Обєкт екон.соц-економіка як соціальне явище,її виникнення та розвиток в житті суспільства.

Об'єктом вивчення економічної соціології виступають люди - учасники економічного життя суспільства, які об'єднуються в групи, організації, інституції, що пронизані стосунками соціально-економічного характеру.

Предметом економічної соціології є різного роду соціально-економічні відносини, які виникають в економічній сфері суспільного життя і котрі відображають різноманіття стосунків людей різних соціальних груп, прошарків, з різними соціальними позиціями.

68.Проблеми емпірічних досліджень економ.соціології

Економічна соціологія – інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.

Емпіричні дослідження охоплюють проблеми:

– стабілізація зв’язків елементів економічної й соціальної сфер;

– ефективне функціонування компонентів соціального механізму;

– організаційна побудова соціальної структури суспільства;

– форми та види соціально-економічної діяльності й поведінки соціальних груп;

– система управління економічною та соціальною сферами;

– вплив на соціально-економічну діяльність соціальних груп та культурних факторів (цінностей і норм).

69.Напрямки розвитку теоретико-методологічних досліджень екон.соц.

Сучасний рівень розвитку соціології економіки характеризується пріоритетністю вивчення такого кола проблем:

- вивчення складу і якісних особливостей тих суспільних груп, взаємодія яких становить основу соціального механізму розвитку економіки;

- дослідження економічних закономірностей, форм і способів економічної поведінки суспільних груп, включаючи ведення приватного підсобного і домашнього господарства, а також епізодичні форми зайнятості;

- аналіз умов, від яких залежить економічна поведінка груп;

- вивчення соціально-економічної свідомості людей і соціальних груп, їхніх інтересів, запитів,, громадської думки, життєвих планів, уявлень про шляхи вдосконалення суспільних відносин, у т. ч. розвитку демократії, самоствердження і соціальної ініціативи тощо;

- розроблення системи соціально-економічного управління господарством, яка забезпечує інтеграцію інтересів різних груп; обґрунтування конкретних шляхів ефективного використання трудового, виробничого та соціального потенціалу особистості і колективів;

- забезпечення зворотного зв'язку господарського і соціального механізмів у стані їхнього розвитку, соціологічне забезпечення підвищення ефективності їхнього функціонування.

70.Соціальні механізми функціонування економіки

Економічна соціологія виявляє такі основні риси соціальних механізмів:

• наявність системного характеру дії соціального механізму, що проявляється у зовнішніх функціональних зв'язках і внутрішніх зв'язках між елементами, які утворюють цей механізм;

• в соціальних механізмах містяться як ті елементи, що підлягають управлінню, легко трансформуються, так і ті елементи, які слабо або зовсім не підлягають управлінню (наприклад, демографічні процеси);

• суб'єктом соціальних механізмів виступають певні соціальні групи, від взаємодії яких залежать характер і активність функціонування цих механізмів;

• основною функцією, що виконується соціальними механізмами відносно суспільства, є регулювання соціальних процесів у відповідності із суспільними потребами;

• соціальні механізми базуються на історично сформованих структурах, які в соціології називають соціальними інститутами — сукупності соціальних норм і культурних зразків, що визначають сталі форми економічної поведінки;

• до складу соціального механізму відносяться як явища матеріальні, так і духовні, як такі, що відносяться до суспільного буття, так і такі, що належать до суспільної свідомості.

Під соціальним механізмом регулювання розвитку економіки розуміється стала структура типів економічної поведінки соціальних суб'єктів з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

71.вплив людського фактору на розвиток економіки

Людський аспект в економіці, з нашого погляду, займає центральне місце. Бо саме в індивідуально-психологічних особливостях кожної людини криється безмежний енергетичний потенціал, спроможний активізувати діяльність у різних виробничих і невиробничих сферах. Тому будь-які проблеми, що виникають на шляху переходу нашої держави до ринкових відносин, мають розглядатися крізь призму людського фактора.

Запровадження людського фактора до системи економічних понять — не доповнення її ще одним розділом. Це передбачає радикальні зміни логіки, структури й змісту основних її складових. До системи додаються нові сфери, до кожної підсистеми входять елементи і процеси, які до цього часу здебільшого трактувалися як зовнішні чинники. Це, передовсім, якісний аспект усіх економічних індикаторів, виявлення потреб і мотивів, що виступають як джерела розвитку економічної системи.

Як економічне поняття "людський фактор" узагальнює економічні аспекти усіх властивостей і видів діяльності людини. Цей аспект відображає кінцеву результативність, ефективність відтворювальної діяльності. Цю тезу вчені вважають аксіомою. Звідси випливає, що вибір доцільної мети діяльності завжди взаємозумовлений спрямованістю на мінімальні витрати, які потребує її виконання. Однак відособлено поняття "мінімальність витрат" має суб'єктивний характер, тому потребує самостійного розгляду, аби визначити можливість використання певних показників його розвитку.

72. Виникнення і розвиток економічної соціології (А.Сміт, О.Конт, К.Марк, Е.Дюркгейм та ін.).

Економічна соціологія – інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.

Економічна соціологія виникла в сер. 50-х рр. ХХ ст. в США з метою осмислення складних процесів управління і пошуку ефективних моделей господарювання. Засновники – Н. Смелзер, Т. Парсонс, К.Девіс).

Особливий інтерес виявляє вона до взаємодії економічної та соціальної

ІІ етап – поч. 20-х – сер. 50-х р.р. ХХ ст. – збігся з бурхливим розвитком емпіричних соціологічних досліджень. У становленні економічної соціології найважливішу роль відіграли індустріальна соціологія, соціологія організацій, теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності.

Відзначається важливість людських відносин, формальних та неформальних груп в організаціях; теорія малих груп, лідерства та керівництва; проблематика соціальної диференціації.

ІІІ етап – 50 – 60 р.р. ХХ ст.

Структурно-функціональний напрям теоретичної соціології (Т. Парсонс, Н. Смелзер, К. Девіс, Д. Мурі), який намагався пов’язати економіку з іншими підсистемами суспільного життя.

У працях Т. Парсонса «Економіка та суспільство» (1956 р.) та Н. Смелзера «Соціологія економічного життя» (1962 р.) вперше здійснена спроба описати предмет, розглянути історію економічної соціології. Економіка є однією з підсистем соціальної системи, яка виконує функцію адаптації суспільства до навколишнього середовища.

Підсистеми економіки: виробництва, капіталовкладення, природні та людські ресурси, підприємництво, яке виконує головну функцію інтеграції.