Читайте также:
|
План
1. Внутрішньоутробні травми
2. Родові травми
3. Післяпологові травми
У дитячому віці травматичні враження центральної нервової системи можуть виникати в різні вікові періоди. У зв'язку з цим можна виділяти пренатальні (внутрішньоутробні), натальні (родові) і постнатальні (після народження дитини) травми.
Внутрішньоутробні травми можуть виникати при травматизації матері (здавленні або забитті місць в області живота і поперекової області). Травми плоду можуть вплинути на його подальший розвиток: затримується розвиток мозку, зменшується рухова активність, можуть виникнути дострокові пологи. Деякі посттравматичні симптоми виявляються після народження дитини у формі порушень рухових, мовних і психічних функцій.
Родові черепно-мозкові травми зв'язані з несприятливим перебігом пологів. Найбільш травмуючим для плоду є застосування щипців при затяжних пологах і складних порушеннях родового акту. Це завжди травмуюча операція, наслідки якої виявляються у формі дрібних і великих крововиливів у субарахноїдальний простір, кору головного мозку, підкіркові утворення, у білу речовину (внутрішня капсула) і стовбур мозку. Наслідки такої травми можуть сполучатися з тривалою і глибокою асфіксією. Після такого важкого пошкодження мозку залишаються складні форми психоневрологічних і мовних розладів.
Тема 5. Інфекційні хвороби нервової системи
План
1. Менінгіт
2. Енцефаліти, менінгоенцефаліти, енцефаломієліти, хорея.
3. Поліомієліт
4. Неврити, поліневрити
5. Сифіліс нервової системи
6. Туберкульозне враження нервової системи
До групи учнів, що підлягають переведенню в спеціальні школи, у більшості випадків відносять дітей, що перенесли менінгіти, енцефаліти, менінгоенцефаліти й інші форми нейроінфекцій. В окремих випадках зустрічаються діти з тими чи іншими формами враження нервової системи в результаті перенесеного сифілісу, туберкульозу, а також ревматизму.
Збудниками хвороб є різні види мікробів і вірусів, що переважно уражають нервову систему, і об’єднуються у клініці під загальною назвою нейроінфекції. В окремих випадках нервова система може також страждати вторинно в результаті впливу ряду загальних інфекцій.
Перенесення дитиною зазначених захворювань часто супроводжується поразкою різних нейропсихічних функцій — зору, слуху, мови, інтелекту, що набувають іноді стійкого характеру, що перешкоджає навчанню таких дітей у звичайних школах.
Особливості патологічних симптомів, що розвилися в результаті хвороби, залежать від цілого ряду умов: інтенсивності хвороботворного агента, характеру локалізації хворобливого процесу, ступеня виразності захисних властивостей організму та ін.
Розлад вищої нервової діяльності після менінгіту, перенесеного в більш пізньому віці, може характеризуватися цілим рядом патологічних особливостей. Однак у цих випадках вони виражені слабкіше. Це стосується інтелектуальних розладів, що носять тимчасовий характер і частіше проходять по типу своєрідної астенії: діти стають дуже розсіяними, скаржаться на головні болі, швидко виснажуються, нерідко відзначається ослаблення пам'яті.
Менінгіт може виникати й у результаті гнійного процесу у вусі (отогенний менінгіт). Зустрічаються і такі форми, як туберкульозний і сифілітичний менінгіт. У ряді випадків при менінгітах запальний процес не обмежується мозковими оболонками, а поширюється на речовину мозку, що також піддається різним патологічним порушенням (менінгоэнцефаліт).
Значна частина дітей з наслідками менінгіту у формі розладу слуху і зору підлягає навчанню в спеціальних школах (для глухих, слабочуючих, сліпих, слабозорих). Незначна частина їх потрапляє в допоміжну школу, і, нарешті, ряд дітей з тимчасовими і легкими інтелектуальними порушеннями утримується при відповідних заходах у масовій школі.
Одним зі збудників менінгіту може бути вірус епідемічного паротиту (свинки). Захворювання може відбуватися на тлі вираженого запалення привушних залоз, але може виникнути і при незначному місцевому запаленні. Вік хворих 5—10 років, частіше хворіють хлопчики. Захворювання протікає гостро, із усіма менінгеальними симптомами. Аналіз спинномозкової рідини виявляє її значне обводнювання (зменшення кількості формених елементів), рідина прозора, випливає під великим тиском. Через 2—3 тижні симптоматика згладжується, але зберігається гіпертензивний синдром і астенічний стан, що вимагає лікування.
Різні інфекційні хвороби залишають слід у стані нервової системи. Можливі різні ускладнення, ступінь виразності яких залежить від часу впливу на зростаючий організм (внутріутробно перенесене захворювання або хвороба після народження) этіологічного фактора (збудника хвороби), своєчасності діагностики і відповідності лікувальних заходів.
У клініці нервових хвороб як наслідок перенесених захворювань описують мікроцефалію і гідроцефалію, інтелектуальну недостатність (олігофренію), розлади зору, слуху, мови, моторики й інші психопатологічні розлади.
Мікроцефалія. Звичайно при мікроцефалії спостерігаються важкі форми олігофренії. Характерною рисою є малий розмір черепа і мозку, особливо недорозвинені великі півкулі. Вага мозку дуже мала — 200 — 400 р. Відзначається спрощений малюнок борозен і звивин. При гістологічному дослідженні виявлене неправильне розташування клітин у шарах кори, недостатність їхньої кількості, бідність волокон. З боку фізичного розвитку спостерігається диспластичність статури, відставання росту від середніх вікових норм. Характерна хода — хворі ходять зігнувшись вперед. Діти-мікроцефали рухливі, однак ця рухливість дефектна, тут багато зайвих недоцільних рухів, відсутня стійкість. Характерна загальна гіпотонія, розхитаність суглобів. З боку психіки відзначається важке слабоумство, частіше у формі імбецильності або глибокої дебільності. За характером ці діти веселі і добродушні. Мова звичайно недорозвинена. Останні роки в допоміжних школах роблять спроби навчати деяких мікроцефалів (з менш вираженою формою розумового недорозвинення) у спеціальних класах для імбецилів.
Олігофренія інфекційного походження. Зазначені форми олігофренії зустрічаються найбільше часто. Причиною в даному випадку є перенесення дитиною внутріутробно або після народження нейроінфекцій. Ця форма олігофренії нерідко супроводжується порушенням моторики і різких негативних зрушень з боку емоційної сфери, що, очевидно, зв'язано і з поразкою підкіркових вузлів. Причому в одних випадках характерним є наявність синдромів підвищеної збудливості, моторного розгальмування, різко виражених нижчих потягів, схильність до афектів. В інших — має місце загальна загальмованість, млявість (торпідні форми). У більш легких випадках, особливо коли немає вираженої картини запального процесу, а несприятливий вплив інфекції зводиться переважно до нерізко вираженої інтоксикації, зазначена симптоматика виявляється в більш помірно.
Природа збудників інфекційних захворювань, що викликають запальні і токсичні поразки нервової системи типу енцефалітів, менінгоенцефалітів, енцефаломієлітів, на основі яких розвивається недостатність вищої нервової діяльності, може бути дуже різною.
Описано випадки олігофренії в результаті захворювання дитини токсоплазмозом. Ця протозойна інфекція викликає поразку нервової системи по типу енцефаліту, менінгоенцефаліту, що супроводжується подальшому затримкою розумового розвитку, поразкою сітчастої оболонки ока, приводячи до сліпоти.
Гідроцефалія. Сутність даного захворювання складається в патологічному збільшенні обсягу мозкової рідини в мозкових шлуночках чи в просторах під оболонками мозку.
Водянка головного мозку частіше виникає після запальних чи токсичних процесів, що уражають мозок і його оболонки в період внутрішньоутробного розвитку або в ранньому дитинстві. Найбільш частими причинами є менінгіт, сифіліс. Останнім часом визначається роль пологових травм. Зазначені шкідливі впливи викликають роздратування судинних сплетень у шлуночках мозку, які виробляють мозкову рідину, унаслідок чого відбувається збільшення її кількості. Разом з тим утруднений відтік рідини в зв'язку з закриттям у результаті запалення міжшлуночкових сполучень або лікворопоглинаючих апаратів. Таким чином, рідина накопичується в замкнутому просторі і, не маючи виходу, починає натискати на мозок, що у свою чергу передає цей тиск кісткам черепа. У маленької дитини черепні шви ще цілком не піддалися окостенінню і тиск із боку маси мозку викликає їхню розбіжність, у зв'язку з чим обсяг черепа різко збільшується. Скупчення рідини, порушення її нормальної циркуляції впливають на діяльність мозкових клітин.
Ознаки гідроцефалії виражаються в прогресуючому збільшенні черепа і своєрідних нейропсихічних змінах.
У нервовій системі звичайно відзначається ряд патологічних симптомів з боку черепно-мозкових нервів. Так, може відзначатися падіння гостроти зору і слуху в зв'язку з поразкою слухового і зорового нервів, можливий розвиток парезів і паралічів, своєрідні зміни психіки. Такі діти добре наслідують дорослих і роблять враження дуже розвинених. У деяких вибірково розвиваються музичні чи художні здібності. Своєрідні особливості спостерігаються з боку мови — особлива манера розмовляти, супроводжувати свою мову римуванням, гостротами, жартами.
У ряді випадків гідроцефалія не різко виражена, тоді говорять про гідроцефальний синдром, що може спостерігатися не тільки після перенесеної нейроінфекції, але і внаслідок травматичного процесу (родова черепно-мозкова травма). У цих випадках при обстеженні дітей відзначається деяке збільшення розмірів черепа, розвинута судинна мережа під шкірою голови, що вказує на застійні явища в судинах головного мозку і лікворній системі. У неврологічному статусі виявляється розсіяна неврологічна симптоматика в загальній і артикуляційній моториці. Діти скаржаться на головні болі в період навчального навантаження, запаморочення, підвищену стомлюваність і виснажливість. Деякі діти з явищами гідроцефального синдрому стають непосидющими, неспокійними. Відзначається нестійкість активної уваги, її виснажливість, пам'ять здобуває механічний характер. Логічне мислення недостатнє, що утрудняє навчання по шкільній програмі. Деякі діти після розумового навантаження стають млявими, бездіяльними, що також утрудняє навчання. Усі діти мають потребу в лікуванні і спеціальному навчанні в залежності від труднощів, що виявляються.
Головною відмінністю таких дітей від олігофренів є те, що їх мала психічна активність, що виражається насамперед у зниженій успішності, частіше носить тимчасовий характер, і поступово такі діти вирівнюються, деякі з них нормально продовжують навчатися в масовій школі.
До дітей з астенічними реакціями в результаті перенесених хвороб, що виснажують, можуть бути віднесені фізично ослаблені в результаті, наприклад, перенесених інфекцій, що могли викликати анемічність, а іноді інтоксикації (наприклад, туберкульозної). Клініко-педагогічна характеристика учнів, звичайно молодших класів, також указує, що провідним синдромом у їхньому поводженні є швидке виснаження нервових процесів, зниження активності, уваги, ослаблення пам'яті. Такі учні можуть систематично не встигати і помилково вважатися розумово відсталими.
Своєрідні форми астенічних реакцій можна спостерігати в дітей з аномаліями вуха, горла, носа. Тут особливо варто вказати на хворих, що мають різко виражені аденоїди, поліпи в носі, а також різні форми приглухуватості. Перші два порушення відбиваються на функції дихання, що може викликати головні болі, загальну млявість, дратівливість, погану пам'ять. Іноді типова і зовнішність таких дітей — відкритий рот, блідий колір шкіри обличчя, іноді мова з носовим відтінком, розгублений вираз обличчя. Своєрідні особливості невротичних реакцій у туговухих дітей були описані вище. Звичайно ці діти погано встигали у школі. Неправильне розуміння причин цієї неуспішності приводило до того, що їх сприймали як розумово відсталих і, замість того щоб учитися в школі для слабочуючих, вони направлялися в допоміжні школи.
Діти з мовною недостатністю — деякі групи алаликів, дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням (дизартрією), діти, що заїкаються — на ранніх етапах шкільного навчання звичайно відрізняються неуспішністю. Оскільки між мисленням і мовою існує тісний зв'язок, діти, що страждають мовною недостатністю, іноді можуть затримуватися у своєму психічному розвитку. Наслідком цього є неуспішність у школі. Деякі з них важко переживають труднощі навчання, іноді неправильне ставлення до них педагога і дитячого колективу (глузування, невдоволення педагога і батьків). Усе це є травматизуючими факторами і викликає астенізацію особистості.
Після відповідних занять з логопедом такі діти можуть помітно виправитися і наздогнати своїх однолітків в умовах масової школи.
Навчальний процес у допоміжних школах проводиться за спеціальною програмою. Велике значення має ряд спеціальних прийомів і методів, які застосовують педагоги-дефектологи для допомоги дитині зі зниженим інтелектом в освоєнні необхідного навчального матеріалу. Винятково важливого значення набувають спеціальні заняття з розвитку мови, здійснювані фахівцем-логопедом.
В даний час надаєтся велике значення виявленню і лікуванню наслідків перенесених інфекцій, інтоксикацій, травм черепа з метою профілактики астеноневротичних станів і інтелектуальної недостатності. У зв'язку з цим організовані диспансерні обстеження дітей усіма фахівцями і, у міру необхідності, медико-педагогічна корекція в стаціонарних умовах або дошкільних установах спеціалізованого профілю. Знання наслідків перенесених у ранньому віці різних захворювань або травм черепа передбачає проведення обов'язкових профілактичних заходів, пропонованих невропатологією, спеціальною педагогікою і психологією.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 154 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |