Читайте также:
|
Мозочок розташований над Варолієвим мостом, між довгастим та середнім мозком. Мозочок складається з черв'яка та двох півкуль. Півкулі вкриті шаром сірої речовини - кора мозочка, а всередені складається з білої речовини і розташованих в ній чотирьох пар підкоркових ядер - зубчастих, пробковидних, покрівельних та кулевидних. Висхідні та нисхідні волокна мозочка утворюють три пари ніжок мозочка нижні забезпечують зв'язок з довгастим та спинним мозком; середні - зв'язок з Варолієвим мостом і корою великих півкуль, верхні - з середнім мозком - його червоними ядрами.
За допомогою мозочка здійснюється безумовно-рефлекторна діяльнсть - дотримується рівновага під час ходи й стояння, координація рухів кінцівок та тонус м'язів.
Мозочок структурно та функціонально входить до складу ЕПС. Інтегративним перехрестям в діяльності ЕПС та мозочка є червоні ядра, від яких рубро-спинальними шляхами до периферичних мотонейронів ідуть імпульси як від ЕПС, так і від мозочка.
При ураженні висхідних провідникових путів (Флексіга і Говерса) до мозочка та вестибулярного апарату, виникають розлади координації рухів на стороні ураження. При ураженні путів Голля і Бурдага - розлади рівноваги і координації виникають на одноіменній стороні (задньостовпова або сенситивна атаксія). Оскільки півкулі мозочка інервуються протилежними великими півкулями мозку, тому при ураженні лобних долей, розлади рівноваги й координації виникають з протилежного боку.
Порушення координації спостерігаються при ураженні периферичних нервів, задніх корінців, задніх стовпів, стовбуру мозку, зорових бугрів, мозочкової системи, вестибулярного апарату, кори великих півкуль. У зв'язку з цим виділяють наступні види атаксій: лобна атаксія; мозочкова атаксія; вестибулярна атаксія; задньостовпова (сенситивна) атаксія;
В залежності від активності хворого, розрізняють — статичну при стоянні та динамічну під час рухів атаксії.
Розлади ходи (динамічна атаксія) - на прохання пройти по лінії та за сигналом зробити поворот, виявляється похитування в боки та падіння при повороті у бік ураження - мозочкова атаксія. При цьому суглобно-м'язова чутливість не порушена.
При ураженнях провідникових путів глибокої чутливості Голля і Бурдаха спостерігається своєрідна хода: надмірний підйом ніг, сильне згинання їх в колінах та тазостегнових суглобах (штампуюча хода).
Внаслідок уражень задніх стовпів спинного мозку, виникає задньостовпова (сенситивна) атаксія.
Розлади рівноваги при стоянні - статична атаксія - визначають за допомогою проби Ромберга. Дослідження координації рухів кінцівок: Пальце - носова проба; Колінно - п'яточна. Нистагм - мимовільні посіпування яблук очей, особливо при погляді вбік спостерігається при ураженні мозочкових зв'язків з вестибулярними ядрами та вестибулярним апаратом.
Мозочкова дизартрія. Ураження мозочка та його зв'язків з іншими відділами центральної нервової системи, а також лобно-мозочкових шляхів, спричиняють статичну та динамічну апраксію мовленнєвих рухів. Мовлення уповільнене, скандоване, з порушенням модуляції наголосів, згасанням голосу наприкінці фрази, назалізована вимова більшості звуків. Відзначається знижений тонус у м язах язика, губ, м'якого піднебіння, міміка в'яла, спостерігаються труднощі утримання артикуляційних укладів. Рухи язика не влучні, з проявами гипер- або типометрії (надмірність або недостатність об'єму рухів). При спробі виконати більш тонких, цілеспрямованих рухів, виявляється дрібне тремтіння язика.
Порушення мовлення при ДЦП. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) - захворювання нервової системи при ураженні рухових зон та рухових провідних шляхів головного мозку. ДЦП є наслідком раннього органічного ураження рухових та мовленнєворухових систем мозку. Відхилення у психофізичному розвитку дітей з церебральним паралічем пов'язані в першу чергу з руховими, сенсорними та мовленнєвими порушеннями. У дітей з ДЦП затримано та порушено формування всіх рухових функцій: важко та із затримкою формується функція утримання голови, розвиваються навички сидіння, стояння, ходи, маніпулятивної діяльності. Рухові порушення при ДЦП відзначаються від народження, тісно пов'язані з перцептивними розладами. Вони є провідним дефектом, що впливає на весь хід формування нервово-психічних функцій дитини. Рухові порушення можуть бути такими важкими, що практично позбавляють дитину можливості вільного пересування. Особливістю рухових порушень у дітей з церебральним паралічем є не лише труднощі або неможливість здійснення рухів, але й слабкість відчуттів власних рухів. У таких дітей важко розвивається просторово-часова організація, виявляється астеріогноз (труднощі впізнання предметів на дотик), що утруднює розвиток цілеспрямованих практичних дій.
Особливе місце в кліниці ДЦП посідають розлади мовлення, їх частота складає, за даними різних авторів 70-85%, з них дизартрія - понад 65%, алалія до 7-10%. У генезі мовленнєвих порушень, поряд із ушкодженнями певних структур мозку, велике значення має вторинне недорозвинення премоторно-лобної та тіменно-скроневої зон кори великих півкуль. Особливістю розладів мовлення у дітей з ДЦП є їх патогенетична спільність з руховими порушеннями, що знаходить своє відображення у взаємозв'язку між розвитком мовлення та формуванням загальної моторики. Єдність рухових та мовленнєвих порушень виявляється, по-перше анатомічною територіальною близкістю у розташуванні коркових рухових та мовленнєвих зон, провідних шляхів. До коркових мовленнєвих зон тісно прилягають коркові рухові області, які відіграють важливу роль в організації рухового акту. Зона Брока знаходиться у безпосередній анатомічній єдності з премоторною зоною. Велике значення у формуванні моторного компоненту мовлення має також, своєрідний розвиток ділянок головного мозку, що розташовані у нижній частині передньої центральної звивини. Тут представлена іннервація м'язів язика, обличчя, нижньої щелепи, глотки та гортані. Ці області знаходяться поряд із руховими зонами м'язів тулуба, верхніх кінцівок (особливо кисті). Як зазначено вище, суттєве значення у реалізації рухового акту та моторного компоненту мовлення відіграють підкоркові вузли та їх зв'язки, структури середнього мозку з ділянками ствола мозку та мозочок. При ураженні цих мозкових систем у дітей з церебральним паралічем, спостерігаються рухові та мовленнєві розлади.
По-друге - спільність функціонування рухової та мовленнєвої системи - зворотня аферентна імпульсація, що грунтується на чіткості кінестетичного сприйняття у мовленнєвій мускулатурі, має велике значення у формуванні як імпресивного, так і експресивного мовлення. Кінестетичне відчуття супроводжує роботу всіх м'язів, в тому числі і органів артикуляції.
Наявність у дітей з ДЦП патології мовлення зумовлено двома основними чинниками. З одного боку, формування мовлення порушено в наслідок різного ступеню важкості органічних уражень окремих коркових та підкоркових структур мозку, що беруть участь у забезпеченні мовленнєвих функцій, з другого - вторинним недорозвиненням або уповільненим дозріванням премоторно-лобних та тіменно-скроневих коркових структур, порушеннями текмпу та характеру утворення зорово-слухових та слухо-зорово-моторних нервових зв'язків. У здорових дітей формування цих церебральних структур та їх взаємовідносин найбільш інтенсивно відбувається уже в післяпологовий період. Воно перебуває у прямій залажності від адекватності та сили стимулюючої аферентної імпульсації, що надходиить до мозку дитини від його мовленнєвих та скелетних м'язів. У дітей з ДЦП аферентний вплив на мозок спотворений. Це, у свою чергу, пщсилює існуючі церебральні дисфункції або викликає появу нових, призводить до асинхронної діяльності півкуль головного мозку. Таким чином, мовленнєві розлади виступають як наслідок тісної взаємодії двох патогенетичних механізмів. Перший з них повязан із „поломкою" певних структур центральної нервової системи та, в результаті „випадінням" розвитку у дитини окремих ланцюгів мовленнєвої функції. Другий зумовлений дизонтогенетичними процесами - ретардованим або асинхронійним дозріванням певних відділів головного мозку, що призводить до розвитку „затримки мовленнєвого розвитку". Відставання у розвитку мовлення дітей з церебральним паралічем пов'язане також із обмеженням об'єму знань, уявлень про оточуюче, недостатньою предметно-практичною діяльністю та обмеженими соціальними контактами.
Особливістю дизартрії при ДЦП є спільність порушень загальної та мовленнєвої моторики, зв'язок різних форм дизартрії з певними видами ДЦП. Так, у дітей з диплегією та геміпарезом може бути нормальний мовленнєвий розвиток. Найбільш важкою та розповсюдженою формою ДЦП є спастична подвійна геміплегія з ураженням кінцівок рук та ніг. Мовленнєві порушення виявляються у вигляді тяжкої спастичної дизартрії, коли вимова переривається довготривалими паузами, в наслідок надмірного напруження м'язів та спазмів. У важких випадках має місце повна неможливісиь вимовлення - анартрія. Подібні, але менш виразні мовленнєві розлади спостерігаються при геміпаретичних формах ДЦП, коли у дитини спостерігаються одноьічні рухові розлади, особливо у кисті руки. Псевдобульбарна дизартрія при геміпаретичній формі проявляється у 30-35% дітей.
При гіперкінетичній формі ДЦП, відзначаються порушення артикуляційної та загальної моторики: змінюється характер м'язового тонусу (дистонія), мимовільні насильницькі рухи, відсутність емоційної виразності рухового та мовленнєвого акту, недостатність утримання статичних поз та положень. Тонічні судоми можуть розповсюджуватись на артикуляційну, дихальну мускулатуру, м'язи гортані, викликаючи своєрідні розлади голосоутворення та дихання. Ці явища характерні для гіперкінетичної (підкоркової дизартрії), яка спостерігається більш ніж у 90% випадків.
При атонічно-атактичній формі ДЦП спостерігається мозочкова дизартрія (70-75%). Порушення загальної та артикуляційної моторики визначаються низьким м'язовим тонусом, відсутністю влучності та співрозміреності рухів, порушеннями їх синхронності та ритму.
Особливістю дизартрій при ДЦП є прояви артикуляційної (оральної) диспраксії, що утруднює виконання цілеспрямованих рухів та підсилює прояви порушення звуковимови.
У деяких випадках спостерігаються сполучення різних форм ДЦП у однієї дитини, при цьому відзначаються змішані форми дизартрії. Мовленнєву симптоматику слід розглядати у зв'язку з моторною патологією та загальним станом дитини.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 211 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |