Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

СХЕМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ. Система соціального регулювання –сукупність взаємодіючих регуляторів поведінки суб'єктів суспільних відносин (економічних

Читайте также:
  1. Блок-схеми алгоритмів
  2. Вибір методу ціноутворення (методу визначення базової ціни).
  3. Види визначення понять
  4. Види норм витрат праці, їх класифікація та визначення.
  5. Визначення бази оподаткування
  6. Визначення в тані
  7. Визначення вартості основних засобів і суми амортизаційних
  8. Визначення вартості основних засобів і суми амортизаційних відрахувань
  9. Визначення взаємозв’язку між ціною і попитом
  10. Визначення витрат за статтями

 

 

Система соціального регулювання –сукупність взаємодіючих регуляторів поведінки суб'єктів суспільних відносин (економічних, політичних, моральних, корпоративних, правових, конфесіональних та ін.)

Нормативне регулювання – це впорядкування відносин на основі спеціально встановлених або об'єктивно сформованих і загальновизнаних правил поведінки (норм).

Індивідуальне регулювання – це впорядкування відносин на основі спеціально для даного випадку (ad hoc) прийнятого рішення.

Піднормативне регулювання – це впорядкування відносин за допомогою вирішення конкретних справ (оцінки фактів реального життя), здійснюється відповідно до норми, маючи при цьому індивідуальний характер.

 

Система нормативного регулювання – сукупність соціальних і технічних регуляторів, що забезпечують упорядкованість відносин людей.

Соціальні норми – соціально та економічно обумовлені правила загального характеру, що регулюють відносини між людьми, соціальними групами, організаціями.

Технічні норми – правила, що регулюють відносини людей до природи.

 

Інтерес у праві виступає як реальна спонукаюча причина, що обумовлює мотивацію поведінки згідно або всупереч правилам, що містяться в юридичних нормах, спрямованих на впорядкування суспільних відносин.

Воля в праві означає вільне усвідомлення і його виявлення за допомогою закріплення правил поведінки в юридичних нормах, а також вільне усвідомлення і слідування (або відступ) цим правилам. При цьому право, як результат узгодження індивідуальних воль, в остаточному підсумку закріплює волю держави (суб'єкта правотворчості).

Справедливість у праві виражає принцип: «Права одного суб'єкта закінчуються там, де починаються права інших суб'єктів» і означає вимогу належної, обумовленої поданнями про права людини, поведінки всіх суб'єктів суспільного життя (громадян, держави і т.д.).

Гуманізм у праві виражається у визнанні людини в якості вищої соціальної цінності та нормативному закріпленні реальних механізмів реалізації і захисту його прав і свобод.

Існуюче в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом прав і свобод (можливої поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як реального регулятора відносин у суспільстві (право як воно є).

Належне в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом обов'язків (належної поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як ідеалу регулювання відносин у суспільстві (право, яким воно повинно бути).

 

 

Об'єктивне право –система офіційно виражених і визнаних у суспільстві правил (регуляторів), які охороняються державою, згідно з якими поведінка членів суспільства оцінюється як правомірна або неправомірна.

Суб'єктивні права– система закріплених в об'єктивному праві дозволів (можливостей) здійснення відповідної поведінки, результатом якої є придбання (досягнення) матеріальних і/або нематеріальних благ.

Юридичні обов'язки – система закріплених в об'єктивному праві приписів (необхідностей, зобов’язань) здійснення певної поведінки, що забезпечує реалізацію суб'єктивних прав.

Правові принципи, дефініції і т.д. – система закріплених в об'єктивному праві основ, визначень і т.п., що забезпечують дію права як регулятора поведінки.

 

 

Взаємодію права і держави виражають три концепції:

1) етатична – держава визначає право, домінує над ним;

2) функціональна – держава охороняє право, право закріплює державу як таку;

3) природньо-правова (моральна) – право закріплює державу як таку, домінує в суспільстві та захищає його від свавілля державної «машини».

Взаємодія права і економіки виражається в соціально-економічній обумовленості права та у вторинному впливі права на економіку.

Взаємодія права та політики припускає первинність права стосовно здійснення політичної діяльності в суспільстві.

 

Системність означає внутрішньо погоджену єдність всієї сукупності правових норм даної держави.

Логічна структурованість виражається внутрішньою будовою системи права (галузі права, інститути права і т.д.).

Нормативність виражає зовнішній і внутрішній вигляд права, його визначеність як системи правил – норм.

Соціально-політична стабільність припускає незмінність права з погляду загальнолюдських цінностей і моральних принципів.

Динамізм виражає «гнучкість» і досконалість права як регулятора суспільних відносин.

Забезпеченість державним примусом означає, що право охороняється державою і правопорушення тягне застосування примусових заходів.

Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини, обумовлені сутністю та соціальною цінністю права в суспільстві.

 

 

Функція громадянської згоди полягає в регулюванні правом суспільних відносин у повній відповідності з досягнутими в ході історичного розвитку суспільства уявленнями про загальнолюдські цінності.

Функція соціального захисту полягає в реальному забезпеченні правом ціннісного ставлення до людини, його прав і свобод.

Інформаційна функція полягає в повідомленні (доведенні до відома) суб'єктів суспільного життя про напрямки регулювання суспільних відносин, їх права та обов'язки.

Комунікативна функція полягає у формуванні правом правил цивілізованого спілкування членів суспільства і закріпленні принципу: «Права та свободи людини закінчуються там, де починаються права і свободи інших людей».

Виховна функція полягає у формуванні правом позитивної правосвідомості та поваги до соціально-правових цінностей.

Регулятивна функція права полягає в закріпленні суспільних відносин на основі встановлення прав і обов'язків суб'єктів (статична) і наступному їх упорядкуванні (динамічна).

Охоронна функція права полягає в забезпеченні захисту суб'єктивних прав і виконанні юридичних обов'язків.


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 8 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.047 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав