Читайте также:
|
політика в соціальній сфері;
політика захисту довкілля;
підвищення конкурентоспроможності промисловостіЄвропейського Союзу;
сприяння дослідженням і технологічному розвитку;
сприяння досягненню високого рівня охорони здоров'я;
сприяння розвитку освіти, професійного навчання йкультури;
політика співробітництва у сприянні всебічного роз-витку держав-членів;
заходи в галузі енергетики;
асоціація з іноземними країнами для розширенняторгівлі й спільного сприяння економічного й соціаль-ного розвитку.
Організаційна структура Європейського Союзу доситьскладна й розгалужена. Це пояснюється, з одного боку, тим,що ЄС - багатофункціональна організація; з іншого - особ-ливістю еволюції Союзу: з поглибленням інтеграції утворюва-лися нові органи, проте старі не ліквідувалися. Так, і до сьо-годні збереглися ЄОВС, Євратом і Європейське економічнеспівтовариство.
Організаційно ЄС грунтується на загальних основахзахідної політичної системи, проте має деякі власнівідмінності. До них належать:
1. Об'єднання інститутів двох типів - міждержавних інаднаціональних. Особи, що входять до органів першого типу,діють як офіційні представники держав-членів. Функціонериорганів другого типу також призначаються своєю державою,але діють як незалежні особи.
Гнучкий розподіл компетенцій між органами ЄС інаціональними урядами. У загальному вигляді компетенціїрозподіляються по трьох напрямах:
сфери спільної політики ЄС (аграрна, торговельна та ін.);
сфери змішаної компетенції - за окремі питаннявідповідають органи ЄС, а за решту - національні уря-ди (регіональна, соціальна політика);
сфери, де функції ЄС обмежуються координацією дійдержав-членів і розробкою рекомендацій (макроеко-номічна політика, охорона довкілля та ін.).
Значна кількість рішень, прийнятих органами ЄС, ма-ють рекомендаційний характер.
У межах, що визначені договорами, право ЄС має пере-важаючий характер над національними законодавствами дер-жав-членів.
Функціонально Європейський Союз складається з трьохблоків:
Європейські співтовариства (ЄОВС, Євратом і ЄЕС);
Спільна зовнішня політика й політика в галузі безпеки;
Співтовариство в галузі юстиції і внутрішніх справ.
Кожний блок має свою організаційну структуру; найго-ловніші органи - спільні для всіх блоків, при цьому вони ж єголовними для ЄС в цілому.
Головні органи Європейського Союзу:
Європейська рада.
Європейський парламент.
Рада Європейського Союзу.
Європейський суд.
Європейська Комісія.
Палата аудиторів
Європейська рада є вищим органом ЄС. Вона складаєтьсяз керівників держав або урядів та їх політиків, якими єміністри закордонних справ. Європейська рада дає Союзу не-обхідні імпульси для розвитку та визначає його загальніполітичні орієнтири1. Рада збирається двічі на рік для обгово-рення найактуальніших питань діяльності Союзу. Вона надаєЄвропейському парламенту доповідь про хід кожного засідан-ня і щорічний письмовий звіт про результати своєї діяльності.
Європейська Рада утворена в 1974 р. В ході зустрічей голівдержав і урядів, а також голови Європейської Комісії (якийвходить до складу ЄР) обговорюються найважливішіполітичні проблеми Союзу, стан світової економіки й міжна-родних відносин, визначаються пріоритетні напрями діяль-ності Європейського Союзу, приймаються рішення стра-тегічного характеру. Засідання проходять під головуваннямпрезидента або прем'єр-міністра тієї держави, яка в даномупівріччі головує в Раді.
Європейський парламент складається з представниківдержав ЄС, які обираються прямим загальним голосуванням.Усього в парламенті 732 депутатів. Кількість представниківвід кожної країни залежить від чисельності населення країнита її економічної потужності. Представники обираються нап'ятирічний термін. В парламенті вони гуртуються не закраїнами, а за партіями (соціалісти з соціалістами, ліберали злібералами, християнські демократи зі своїми однопартійця-ми з різних країн тощо).
Європейський парламент бере участь у процесі прийняттяактів ЄС, висловлюючи свою згоду або рекомендації. Ранішероль парламенту була саме рекомендаційною, але, згідно Маа-стрихтській угоді, тепер він має і законодавчі функції; за дея-кими важливими постановами необхідна його згода. Парла-мент має й контрольні функції: він слідкує за порушеннямиправил та норм іншими органами (Європейською радою,Комісією та ін.). З цією метою він може утворювати тимчасо-вий Комітет із розслідування.
Парламент має повноваження у прийнятті бюджету ЄС.Він може вносити поправки до бюджету, може навіть відхили-ти бюджет в цілому.
Європейський парламент розглядає скарги будь-якоїфізичної або юридичної особи на утиснення своїх прав збокуінститутів Союзу; для цього він призначає омбудсмена, якиймає повноваження приймати скарги. Виявивши порушення,омбудсмен передає справу відповідному інституту.
Парламент проводить свої сесії один раз на рік. Засіданняпроводить Голова парламенту. Рішення приймаються абсо-лютною більшістю голосів. Європейський парламент обгово-рює на сесіях звіт Комісії; якщо члени парламенту незадово-лені її діяльністю, то вони можуть висловити їй недовіру; в та-кому разі члени Комісії колективно йдуть у відставку.
Засідання парламенту відбуваються в Страсбурзі.Діяльність Парламенту відбувається під керівництвом Бюро,що складається з голови й 14 віце-голів, яких обирають на дваз половиною роки. Порядок денний сесій визначає Конфе-ренція голів. Депутати розподіляються по 20 комісіяхвідповідно до окремих напрямів діяльності ЄС.
Рада Європейського Союзу називається ще Радоюміністрів, оскільки її членами є міністри країн-учасниць. Прицьому, залежно від питання, що розглядається на черговійсесії, члени Ради можуть бути представлені різними міністра-ми (закордонних справ або фінансів, або екології тощо).Кількість голосів у представників у Раді від кожної країни не-однакова.
Рада забезпечує координацію загальної економічноїполітики держав-членів. Вона має повноваження прийматирішення з найважливіших питань. У своїй роботі Рада спи-рається на Комітет постійних представників, який скла-дається з 25 послів (по одному від кожної країни). Комітетвідповідає за підготовку роботи Ради та виконує завдання, по-кладені на нього Радою.
Серед повноважень Ради Європейського Союзу визнача-ються такі:
повноваження на законодавчу діяльність;
право на призначення президента Єврокомісії, Верхов-ного представника Європейського Союзу, членів Євро-комісії, ЕКОСОК, Комітету регіонів, Європейської ра-хункової палати, Європейського суду, правління Євро-пейського центрального банку, адміністративної радиЄвропейського інвестиційного банку;
право вимагати від Єврокомісії ініціювання нового пра-вового акту;
право на укладання договорів з третіми країнами чиміжнародними організаціями;
право на складання проекту плану бюджету;
право на встановлення обсягу власних коштів співтова-риства.
Рада Європейського Союзу розробляє процедурні прави-ла діяльності органів Союзу. Вона встановлює також розміризарплати та винагород для посадових осіб Союзу.
Європейська комісія є виконавчим органом Союзу. Воназабезпечує дотримання всіх положень Угоди про утворенняЄС усіма структурними підрозділами. Комісія готує рекомен-дації щодо прийняття рішень з різних питань діяльності Сою-зу, бере участь у розробці найважливіших заходів, які здійсню-ють Рада і Парламент. Комісія також готує загальнийщорічний звіт про діяльність ЄС.
Європейська комісія складається з 20 членів, які обира-ються за принципом їх загальної компетентності та неза-лежність яких не підлягає сумніву[30]. Члени Комісії при вико-нанні своїх обов'язків не повинні приймати інструкції відсвоїх урядів, не можуть займатися ще якою-небудь діяльністюпоза Комісією. Очолює Комісію Голова, якого обирають йогочлени, але його кандидатура мусить бути затверджена Євро-пейським парламентом. У процесі своєї діяльності Комісіяпостійно консультується з Радою, рішення приймаються нимиспільно.
Найголовніша функція Комісії полягає в слідкуванні засумлінним виконанням державами-членами рішень РадиЄвропейського Союзу, щоб конкуренція між ними була чес-ною і ніхто не отримав би "незаконні" пільги[31] - додаткові кре-дити, дотації тощо. Це відноситься також і до окремих фірм,якщо вони ведуть нечесну конкурентну боротьбу: Комісія мо-же прийняти рішення про їх покарання штрафом.
Комісія збирається один раз на тиждень у Брюсселі.
Європейський суд забезпечує дотримання законності притлумаченні положень Угоди про ЄС. Він складається з 15суддів і 9 генеральних адвокатів. Обов'язком генерального ад-воката є представлення Суду мотивованого висновку посправі, яка там розглядається. Судді та адвокати обираються зчисла осіб, незалежність, компетентність і порядність яких непідлягає сумніву1 вони призначаються на термін 6 років. Суддіобирають президента Суду строком на 3 роки.
Суд розглядає справи найчастіше за ініціативи Комісії.Якщо Комісія вважає, що держава-член не виконує своїх зо-бов'язань щодо Угоди, вона може передати справу до Суду;при цьому Комісія надає мотивовані висновки щодо порушен-ня. Держава-член, яка вважає, що її інтереси утиснені іншимичленами або органами Союзу, надсилає спочатку свою скаргудо Комісії, а потім вже її розглядає Суд. Якщо Суд вважає, щодержава-порушник не виконала його постанови, то на неї по-кладається штраф, розміри якого визначає Комісія.
Суд розглядає законність актів, прийнятих Європейськимпарламентом, Радою, Комісією та Європейським центральнимбанком. Компетенція Суду не поширюється на спільнузовнішню політику й політику безпеки, а також наспівробітництво держав-членів у галузі правосуддя йвнутрішніх справ, які належить до сфери міждержавних відно-син.
Фізична або юридична особа може оскаржити в Суді діїбудь-якої інстанції Союзу щодо неї.
Засідання Суду відбуваються в його головному офісі в м.Люксембург.
Розглянуті вище органи є головними для ЄС в цілому.Проте, як уже було сказано, окремі блоки Союзу мають своюспецифічну структуру. Європейське Співтовариство скла-дається з таких органів:
Європейський парламент;
Рада Європейського Союзу;
Європейська комісія;
Європейський суд;
Рахункова палата;
Економічний і соціальний комітет;
Консультативний комітет ЕОВС;
Комітет регіонів;
Європейський інвестиційний банк.
Як бачимо, тут немає Європейської ради, але додаєтьсядекілька інших органів. Розглянемо деякі з них.
Рахункова палата здійснює перевірки. Вона складається з15 членів, які в своїх країнах працювали в органах зовнішньо-го аудиту або мають відповідну кваліфікацію. Рахункова пала-та перевіряє звіти про всі доходи і витрати Співтовариства, на-дає Європейському парламенту й Раді Європейського Союзудокумент щодо правильності ведення рахунків та законностівсіх операцій.
Перевірка грунтується на бухгалтерській звітності. У дер-жавах-членах аудит здійснюється в контакті з національнимиаудиторськими органами. Після закінчення кожного фінансо-вого року Рахункова палата готує щорічний звіт, який направ-ляється іншим інститутам Співтовариства.
Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК) є консуль-тативним, допоміжним органом. Він складається з 222 членів,які представляють три соціальні групи: І - роботодавці; ІІ -робітники; ІІІ - інші (фермери, споживачі тощо). З цього при-воду кількість представників від кожної країни повиннаподілятись на 3. Найбільшу кількість членів (по 24) вЕКОСОК мають Німеччина, Франція, Італія, Велика Бри-танія. Іспанія має 21 представника; Бельгія, Греція, Нідерлан-ди, Австрія, Португалія, Швеція - по 12; Данія, Ірландія,Фінляндія - по 9; Люксембург - 6. Члени Комітету признача-ються Радою на термін чотири роки. Вони повністю незалежніу виконанні своїх обов'язків і діють тільки в інтересах Співто-вариства. Зі вступом до ЄС нових 10 членів місця в ЕКОСОКбудуть перерозподілені.
Основна функція ЕКОСОК - надання консультацій Радіта Комісії з різних аспектів економічної діяльності. З цією ме-тою членами Комітету призначаються представники як різнихсоціальних груп, так і різних галузей економіки. Комітет має усвоєму складі спеціалізовані секції по окремих галузях госпо-дарства.
Комітет регіонів є представником місцевих і регіональнихорганів влади в ЄС. Він, як і ЕКОСОК, складається з 222членів, які призначаються Радою від країн за такими ж сами-ми квотами на чотири роки. Комітет консультує Раду чиКомісію з регіональних проблем, зокрема щодо транскордон-ного співробітництва, порушення регіональних інтересів.
Як зазначається в Договорі про за-Економічна політика „ ґ ґ
Європейського Союзу снування ЄС (ст. 98), держави-чле-
ни здійснюють свою економічну
політику згідно з принципом відкритої ринкової економіки тавільної конкуренції1. Основні положення економічної політи-ки розробляються Комісією, потім обговорюються й затверд-жуються Європейською Радою; Рада інформує Європейськийпарламент про прийняті рекомендації.
Економічна політика ЄС здійснюється за такими напрям-ами: торгівля; виробництво (промисловість, сільське госпо-дарство, транспорт); рух факторів виробництва (капітал, робо-ча сила); регулювання відносин між суб'єктами міжнародноїекономіки в межах ЄС (конкуренція, антимонопольне законо-давство та ін.). Розглянемо ці напрями.
Спільна торговельна політика. Вона грунтується на мит-ному союзі, затвердження будови якого відбулося в 1968 р.Митні збори на імпорт та експорт товарів між членами Союзускасовані; це стосується як протекціоністського мита, так іфіскального. Ставки митних тарифів щодо третіх країн -єдині і затверджуються Радою за рекомендацією Комісії. За-бороняються кількісні обмеження (квоти й т.ін.) і торгівлі міждержавами-членами.
Для стимулювання експорту в треті країни здійснюєтьсяполітика надання виробникам тих товарів, в експорті якихзацікавлений ЄС. Спільна торговельна політика грунтуєтьсяна єдиних принципах щодо укладання угод з третіми країна-ми. Це стосується не тільки встановлення тарифів та квот, а йспільних заходів демпінгу на міжнародних ринках.
У міжнародній торгівлі ЄС застосовує такі про-текціоністські заходи:
антидемпінгове мито;
компенсаційне мито проти країн, що субсідіюють свійекспорт до країн ЄС;
кількісні квоти, якщо надмірний імпорт шкодить про-мисловості країн-членів;
різноманітні санкції (підвищення імпортного мита,кількісні обмеження, скасування торгових пільг) щодотретіх країн, які застосовують дискримінаційні заходипроти експорту з країн-членів ЄС.
У деяких випадках застосовується ембарго з політичнихміркувань (наприклад, проти Іраку).
У відносинах з розвинутими державами торгівля Євро-пейського Союзу грунтується на принципах ГАТТ/СОТ.Відносно країн, що розвиваються, здійснюється політика на-дання преференцій. Що ж до країн СНД, то в цілому діютьпринципи СОТ, але в деяких випадках ще залишаються торго-вельні обмеження (зокрема, антидемпінгові процедури йкількісні квоти).
Запровадження спільної торговельної політики далоефективні наслідки для розвитку взаємної торгівлі в країнахЄС. У 1960-1997 рр. її обсяг зріс у 40 разів (в межах 15 країн,у поточних цінах)1. Особливо швидкими були темпи зростан-ня в 1970-1980 рр., тобто тоді, коли вже було затверджено ут-ворення митного союзу. Про це свідчать дані табл. 10.2.[32]
Таблиця 10.2.
Середньорічні темпи приросту зовнішньої торгівлі ЄС(в поточних цінах), %
| 1960- | 1970- | 1981- | 1991- | 2001- | |
| Обіг | 10,3 | 19,7 | 6,6 | 7,4 | 2,9 |
| Експорт (фоб) | 10,3 | 19,4 | 7,0 | 6,9 | 2,9 |
| Імпорт (сіф) | 10,2 | 19,9 | 6,1 | 7,8 | 2,8 |
Найважливішим свідоцтвом успішності інтеграції є пере-важання темпів зростання взаємної торгівлі країн ЄС над їхзовнішньою торгівлею в цілому. Так, експорт у межах"шістки" у 1960-1970 рр. зріс у 5,5 разу, а в її торгівлі в цілому- тільки в 3,8 разу; для "дев'ятки" 1970-1980 рр. - відповіднов 6,2 разу і 5,9 разу. Правда, з розширенням ЄС і з уповільнен-ням темпів економічного розвитку Західної Європи ефектінтеграції в сфері торгівлі знизився. Так, за 1990-1997 рр.взаємна торгівля 15 країн ЄС зросла в 1,3 разу, тоді як їхзовнішня торгівля в цілому - в 1,4 разу[33]. Наприкінці 90-хроків на ЄС припадало 39% світового експорту і 36% імпорту[34].
Промислова політика спрямована на підвищення конку-рентоспроможності промисловості країн ЄС. Для цього ство-рюються умови: сприяння структурній перебудові відповіднонауково-технічному прогресу; заохочення ініціативи і розвит-ку підприємництва, особливо малих і середніх підприємств;сприяння співпраці між підприємствами; стимулювання інно-ваційної політики, впровадження наукових досліджень і новоїтехнології у виробництво.
У 1990 р. Європейська комісія розробила документ "Про-мислова політика у відкритому і конкурентному економічномусередовищі", в якому були сформульовані основні принципипромислової політики. Згідно цій програмі, особливий пріори-тет віддається високотехнічним галузям. Розроблено докумен-ти щодо організації НДДКР, технічної стандартизації, євро-пейського господарського права, утворення єдиної системиенергопостачання й телекомунікацій та ін. Ці програми назива-ються "прагматичною ринковою промисловою політикою"[35].
З метою сприяння конкурентоспроможності малих та се-редніх фірм було прийнято рішення про Європейськеоб'єднання з економічних інтересів (ЄОЕІ). Об'єднання фор-мується шляхом заключення угод між двома або більше учас-никами кран-членів. ЄОЕІ координує діяльність своїх членів,сприяє розширенню їх діяльності, субсідує витрати на науковідослідження[36].
Спільна економічна політика, особливо в промисловості,передбачає встановлення єдиних стандартів для всіх країн ЄС.Найбільша увага в процесі уніфікації стандартів приділяєтьсянайновітнішим галузям - електроніці, аерокосмічній техніці.
Важливе значення в економічній політиці надається бо-ротьбі з нечесною конкуренцією між фірмами країн-членів. За-бороняються дії (рішення, договори між суб'єктамипідприємницької діяльності), які можуть обмежувати або усу-вати конкуренцію в межах спільного ринку. До таких дій відно-сяться: фіксація закупівельних або продажних цін; контроль ви-робництва; розподіл ринків або джерел постачання (ст. 81 Дого-вору про заснування Європейського Співтовариства)[37].
Аграрна політика є важливою складовою частиноюспільної економічної політики країн ЄС. Метою сільськогос-подарської політики є збільшення продуктивності сільського-сподарського виробництва шляхом підтримки технічного про-гресу, забезпечення раціонального розвитку сільського госпо-дарства, оптимального використання факторів виробництва,особливо людської праці. В Договорі (ст. 33) наголошуєтьсяна забезпеченні дотримання достатнього рівня умов життяпрацівників сільського господарства, зокрема за рахунокзбільшення індивідуальних заробітків. Важливого значеннянабуває стабілізація ринку сільськогосподарських регулярнихпоставок і збуту продукції за доступної для споживача ціни[38].
Для досягнення означених цілей заснована спільна ор-ганізація сільськогосподарських ринків. Ця організація займа-ється регулюванням цін, надає виробникам маркетингові послу-ги, сприяє стабілізації обсягів експорту та імпорту сільськогос-подарської продукції. Впроваджується єдина цінова політика.
З метою підтримки сільськогосподарських виробників у1962 р. утворено Європейський фонд організації і гарантуван-ня сільського господарства - ФЕОГА (Fonds europeen par ori-entation et garantie de agriculture - FEOGA). Фонд заснованов рамках плану "Зелена Європа", що передбачав утворенняспільного аграрного ринку. Він субсидує експорт сільськогос-подарської продукції за межі ЄС і, таким чином, сприяє продо-вольчій інтервенції країн Союзу на зовнішні ринки.
Завдяки ефективній сільськогосподарській політицікраїни ЄС не тільки забезпечили себе практично всімасільськогосподарськими продуктами, що притаманні кліма-тичним поясам Європи, а й стали їх значними експортерами.Політика стимулювання виробництва й обмеження імпортуіз-зовні призвела до того, що ціни на сільсьгосппродукцію наринках ЄС стали вищими, ніж ціни світового ринку[39].
У 1984 р. аграрна політика ЄС зазнала реформування. Ре-форма передбачала:
встановлення фіксованої межі надвиробництва, післяякої фермер уже не отримував гарантовану ціну за про-дукцію;
перехід до нової цінової політики, яка враховувала б ре-альний стан ринку сільськогосподарської продукції йорієнтувалася на стримання зростання надвироб-ництва;
скорочення імпорту продукції сільського господарстваз третіх країн.
Згодом ЄС відходить від політики гарантованих цін дополітики структурної перебудови сільського господарства.Нового імпульсу аграрній реформі було надано в 1992 р. Ста-вилася мета підвищити конкурентоспроможність фермерів якна території Союзу, так і на світових ринках. Важливим еле-ментом аграрної політики стало зниження цін на основні про-дукти, що стимулювало виведення зайвої землі з обороту.Фермерам при цьому компенсувався недоодержаний прибу-ток.
Політика в галузі транспорту й зв'язку спрямована на ут-ворення єдиної інфраструктури в просторі ЄС. З цією метоюрозроблено і впроваджено спільні правила щодо перевезеньвантажів і пасажирів між державами-членами, встановленоєдині тарифи. Ліквідуються всілякі перешкоди на шляху пере-везень від країни до країни. Водночас, для найменш розвину-тих регіонів ЄС дозволяються пільгові тарифи. Обумов-леність таких тарифів вивчає Комісія, вона ж дає висновок зцього приводу.
Згідно з метою зменшення відмінностей між регіонами івстановлення єдиного економічного простору в ЄС будуєтьсясистема трансєвропейських мереж у сферах транспорту, теле-комунікацій та енергетичного комплексу. Особлива увагаприділяється взаємодії національних мереж. Утворення єди-них трансєвропейських мереж включає технічну стандарти-зацію, розробки проектів впровадження здобутків науково-технічного прогресу в сфері комунікацій; такі проекти фінан-суються відповідними органами й фондами ЄС.
Сприяння міжнародному руху факторів виробництва.
Економічна політика ЄС передбачає ліквідацію обмежень напересування капіталу та робочої сили між державами-членами,лібералізується рух капіталу також між державами-членами ітретіми країнами. Забороняються обмеження на платежі міжкраїнами. Лібералізація руху капіталу включає прямі і порт-фельні інвестиції, надання фінансових послуг і допуск ціннихпаперів на ринки капіталу. Договором передбачено, що у випад-ках, коли переміщення капіталу в треті країни або з них погро-жує економічному стану Союзу, щодо третіх країн можуть бутизапроваджені захисні заходи" (тобто обмеження).
Гарантується свобода пересування працівників у межахСоюзу. Вона означає скасування будь-якої дискримінації нанаціональній основі між представниками держав-членів; це жстосується і оплати за працю. Всі громадяни Союзу мають од-накові права на безпеку й охорону здоров'я. Окремо стиму-люється обмін молодими працівниками між державами.
Утворення валютно-кредитних іфінансових інститутів Європейсько-го Союзу, особливості їх функціону-вання пов'язанні з певними етапами
Валютно-кредитнасистема ЄвропейськогоСоюзу
розвитку європейської економічної інтеграції. Основнимиелементами валютної інтеграції є: режим спільно плаваючихвалютних курсів; валютна інтервенція; утворення колективноївалюти як міжнародного платіжно - резервного засобу;спільні фонди взаємного кредитування країн-членів дляпідтримки курсів валют; міжнародні регіональні валютно-кре-
Забороняється обмеження свободи та ведення бізнесу гро-мадянами держав-членів на території іншої держави-члена. Цестосується також створення агенцій, філій та дочірніх ком-паній. Усі суб'єкти економічної діяльності в межах Союзу (якрезиденти, так і нерезиденти) мають рівні умови на територіїкожної країни-члена.
дитні і фінансові організації для валютного й кредитного регу-лювання1(схема 10.1).
Уже з самого початку функціонування Європейськогоекономічного співтовариства, відповідно з Римським догово-ром, було утворено Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) іЄвропейський фонд розвитку (ЄФР), згодом виникли й іншіінститути. Валютно-кредитні й фінансові організації ЄС єскладовими елементами Європейської валютної системи, ви-щим досягненням еволюції якої стало утворення Європейсь-кого валютного союзу.
Європейська валютно-кредитна система (EuropeanMonetary System - EMS) була утворена в 1979 р. з ініціативиурядів Франції та ФРН. До неї увійшли не всі члени Співто-вариства; Велика Британія не відразу погодилася стати її учас-ницею, а в 1992 р. вийшла із системи. ЄВС була заснована зметою регулювання валютних курсів країн Співтовариства.Для підтримки курсів було використано Європейський фондвалютного співтовариства (ЄФВС), котрий надавав кредитиурядам для покриття дефіциту платіжного балансу.
Для полегшення взаємних розрахунків у 1961 р. була вве-дена європейська розрахункова одиниця (євро), яка мала зо-лотий вміст і профункціонувала до 1972 р. В 1979 р. розрахун-ковою одиницею стала екю (European currency unit - ECU).Вона розраховувалась на основі валютного кошика з 12 валют.Емісію екю здійснював ЄФВС. Вона виконувала такі функції:була еталоном вартості в системі обмінного курсового ме-ханізму; індикатором відхилення ринкових курсів валют; ра-хунковою одиницею в операціях по валютним інтервенціям;засобом розрахунку між центральними банками.
У відповідності з Маастрихтським договором почалосяформування Економічного й валютного союзу. Було заснова-но Європейський валютний інститут (ЄВІ), який здійснювавбезпосередньо підготовку Європейського валютного союзу -ЄВС (European Monetary Union - EMU). Європейський ва-лютний інститут прийшов на зміну Європейському фонду ва-лютного співробітництва, який вичерпав свої функції. Однимз головних завдань ЄВІ було створення умов для введення но-вої міжнародної валютної одиниці - євро.
Для запровадження євро в обіг держави мали виконатиумови, які відомі як критерії конвергенції:
темпи інфляції не повинні перевищувати більше ніж на1,5 % середнього показника в трьох країнах з наймен-шим зростанням цін;
відсоткові ставки за довгостроковими кредитами не по-винні перевищувати 2 % середнього показника длятрьох країн з найменшим зростанням цін;
дефіцит державного бюджета не повинен бутибільшими ніж 3% від ВВП;
державний борг не може перевищувати 60% ВВП;
протягом двох років валюта не повинна девальвуватисяі її обмінний курс не повинен виходити за межі коли-вань обмінних курсів, встановленних у рамках Євро-пейської валютної системи.
Свої функції ЄВІ виконав до початку 1999 р., коли єврозамінив ЕКЮ. З цього часу йому на заміну приходить Євро-пейська система центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Євро-пейським центральним банком (ЄЦБ).
Розглянемо роль і місце кожного інституту в системі ва-лютних відносин ЄС.
Європейський інвестиційний банк - ЄІБ (EuropeanInvestment Bank - EIB) утворено в 1958 р.; місцезнаходження- м. Люксембург.
Основні цілі ЄІБ:
фінансування капіталовкладень в економіку країн ЄС;
освоєння найменш розвинутих регіонів ЄС;
реконструкція і будівництво підприємств, які не мо-жуть бути здійснені силами однієї країни;
модернізація галузевої структури економіки;
створення спільних господарських об'єктів, що явля-ють інтерес для країн ЄС;
розвиток пріоритетних галузей.
Операційна структура банку складається з Ради керую-чих, Директора й Президента. Рада керуючих - вищий орган.Вона складається з міністрів фінансів країн-членів. Рада виз-начає кредитну політику банку, затверджує щорічні баланси,виносить рішення про надання кредитів, випуск позик, вста-новлює відсоткові ставки.
Уставний капітал банку складається із внесків країн-членів. Кожна країна має квоту, що відповідає її економічнійпотужності. Найбільші квоти мають Німеччина, Франція, Ве-лика Британія та Італія. Крім того, банк практикує облігаційніпозики. Рейтинг ЄІБ на міжнародних валютних ринках дужевисокий, тому комерційні банки й компанії охоче дають йомупозики.
Банк надає довгострокові позики державним органам іприватним компаніям країн ЄС. Кредити банку спрямовують-ся переважно на регіональний розвиток відносно відсталихрайонів (наприклад, Південь Італії). Із загальної суми кре-дитів 75% одержують країни ЄС, решту - в основномуасоційовані члени. Відсоткова ставка визначається виходячи зринкових ставок. Для кредитування малорентабельних про-ектів в асоційованих країнах встановлюються пільгові креди-ти (строком на 40 років) під 1-2%.
Європейський фонд розвитку - ЄФР (EuropeanDevelopment fund - EDF) утворено в 1958 р. в рамках Євро-пейського Інвестиційного банку. Його метою є надання допо-моги країнам, що розвиваються, асоційованим з ЄС.
Управління фондом здійснюється Генеральним директо-ром Комісії ЄС з питань співробітництва й розвитку. Країни,що розвиваються, мають право дорадчого голосу. РесурсиЄФР формуються за рахунок безвідплатних внесків країн ЄС.Найбільші квоти внесків мають Німеччина, Франція, ВеликаБританія, Італія.
Функцією ЄФР є кредитування на компенсацію втрат приекспорті сільськогосподарської й мінеральної сировини, а та-кож координація двосторонніх програм допомоги країнам, щорозвиваються. Для виконання цієї функції в рамках ЄФР ут-ворено два спеціалізованих фонди: МІНЕКС і СТАБЕКС.
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 100 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |