Читайте также:
|
На початку ХХІ ст. кількість міжнародних організацій вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складомучасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середо-вищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відноси-ни. Найчисленнішими є неурядові міжнародні організації, якихналічується близько 20 тисяч. Значно менше міждержавних ор-ганізацій - близько 3 тис., і їх кількість зростає чи не щороку[3].Таке розмаїття організацій утруднює їх класифікацію і вио-кремлення типів організацій за якоюсь однією схемою. Типо-логія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за яки-ми аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існуютьпевні критерії визначення типу організації залежно від того, вякому аспекті ми маємо намір її розглядати.
Основними критеріями типології міжнародних ор-ганізацій є:
членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичнийстатус організації;
географічне поширення;
функціональна спрямованість;
характер діяльності.
За складом членів та юридичним статусом організаціїподіляються на міждержавні і неурядові.
Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укладається тільки між двома державами, то такі міждержавні уго-ди називаються двосторонніми, або білатеральними; вони ще не утворюють організації у звичайному розумінні.
Якщо узго-дження багатосторонє, то дії країн мають інституційний ха-рактер, і формується організація як інституційна одиниця міжнародних відносин. Різновидом цього типу організацій є міждержавні економічні організації (МДЕО). Прикладівміждержаних організацій чимало: ООН, НАТО, ОБСЄ та ін.;серед МДЕО - Європейський Союз, МВФ, НАФТА та ін. Уроботі міждержавної організації бере участь офіційний пред-ставник уряду країни-члена; відповідальність за його дії несеуряд країни. Отже, представник країни в організації відстоюєне свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівніпозицію свого уряду. Наприклад, якщо член Ради БезпекиООН голосує за певну резолюцію, то це означає, що його натаку дію уповноважили вищі урядові інстанції (президент,прем'єр-міністр, міністр закордонних справ). Свої ж якостіфахівця, свій хист, інтелект представник країни проявляє вумінні переконати інших членів організації в правильності по-зиції свого уряду з того чи іншого питання.
Неурядові організації утворюються на основі індивіду-ального або колективного членства суб'єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів.
Наприклад, до Римського клубу на індивідуальній основі входять видатні вчені світу; як правило, вони не є членами уряду в своїх держа-вах, і уряд їх не уповноважує (принаймні, формально) відсто-ювати офіційну точку зору. Тому члени неурядових ор-ганізацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони мо-жуть висловлювати свою думку, незважаючи на позицію свогоуряду. Це зумовлює гнучкість і оперативність в обговореннібагатьох проблем і прийнятті відповідних рішень. Але уряд не несе відповідальності за дії свого громадянина - члена неуря-дової організації. Якщо в МДЕО прийняте рішення зобов'язує(цілком або певною мірою) уряд до його виконання, то рішен-ня неурядових організацій уряд може тільки взяти до увагиабо навіть ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організаціїмають досить сильний вплив на міжнародні відносини. На-приклад, Лондонський клуб, що є консультативним комітетомнайбільших приватних банків світу, часто ефективно вирішуєпитання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї чиіншої країни у випадках, коли уряд неспроможний впоратисьіз ситуацією. Значна кількість неурядових організаційфункціонує в економічній сфері, це міжнародні неурядові еко-номічні організації (МНЕО). Найвідоміші з них - Міжнарод-на торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, Міжна-родний кооперативний альянс, Всесвітня конфедерація праці.
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 120 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |