Читайте также:
|
Ключові поняття: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ);Світова організація торгівлі (СОТ); протекціонізм і фритредерство;принцип найбільшого сприяння; принцип національного режиму вміжнародній торгівлі; принцип захисту національної промисловості;принцип сприяння справедливій конкуренції; Конференція ООН зторгівлі й розвитку (ЮНКТАД); Міжнародний торговельний центр(МТЦ); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків; ор-ганізація країн-експортерів нафти (ОПЕК); Арабський союз чавунута сталі (АСЧС).
Нині світова торгівля - одна з найактивніших формміжнародних економічних відносин. Поглиблення процесуміжнародного територіального поділу праці з другої половиниХХ ст. зумовило надзвичайне прискорення темпів зростанняміжнародної торгівлі. Якщо за 40 років до Другої світовоївійни обсяг міжнародної торгівлі зріс у два рази, то за 50післявоєнних років - більше ніж у 30 разів[13]. За іншими підра-хунками, тільки з 1960 по 1997 р. обсяг світової торгівлізбільшився в 41 раз (у поточних цінах) і досяг майже 11 трлндол.[14]
При цьому середньорічні темпи зростання обсягів товаро-обігу протягом усього періоду перевищували темпи зростаннясвітового виробництва.
Така сама тенденція зберігається й на початку новогостоліття. Темпи зростання міжнародної торгівлі, за виняткомокремих років, вищі від темпів зростання світового валовогопродукту, про що свідчить табл. 7.1.
Таблиця 7.1
Щорічні темпи приросту міжнародної торгівлі й світовоговалового продукту, %1
| Міжнароднаторгівля | Пересічно за1991-2000 рр. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. |
| 6,5 | 0,1 | 3,1 | 4,5 | 6,8 | 6,6 | |
| Світовийваловийпродукт | 2,0 | 2,2 | 4,2 | 5,1 | 4,9 | 4,7 |
1 WTO: World Trade Report 2005; World Development indicators data-base, World Bank, 2005.
Такий швидкий розвиток світової торгівлі не в абиякіймірі залежить від утворення в другій половині ХХ ст. світовоїсистеми регулювання торгівлі, основою якої стали міжнародніекономічні організації. Ще до війни робилися спроби створи-ти механізм, який упорядкував би національні норми й прави-ла міжнародної торгівлі, призвів їх до єдиного стандарту з тим,щоб усунути тарифні й нетарифні перепони на шляху міжна-родного руху товарів. Протекціонізм у міжнародній торго-вельній політиці був пануючою формою. Навіть наприкінці40-х - початку 50-х років тарифні ставки становили 40%.Спроби пом'якшити протекціоністські бар'єри робилисяЛігою Націй та окремими угрупованнями країн, але всі вонизакінчилися невдачею.
Тільки починаючи з другого етапу розвитку системиміжнародних організацій (з кінця 40-х років) вдалося розро-бити й реалізувати досить ефективний механізм регулюваннясвітової торгівлі. Досить сказати, що середня ставка мита натовари знизилася з 40% до 3 % на початок 2000 р. Найваж-ливішу роль у цьому процесі відіграли організації ГАТТ/СОТ,ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ, регіональні економічні комісії ООН,Міжнародна торговельна палата. Важливе місце в системі ре-гулювання світової торгівлі посідають також міжурядові ор-ганізації з регулювання окремих ринків (ОПЕК та ін.). Успіхпроцесу міжнародних торговельних відносин багато в чому за-лежить від того, що проблеми торговельної політики постійнознаходяться в центрі уваги Організації Об'єднаних Націй.Найавторитетніші організації цієї сфери (СОТ, ЮНКТАД іЮНСІТРАЛ) входять до системи ООН, а МТП підтримує знею тісні стосунки.
У цьому розділі розглядаються організації: Світова ор-ганізація торгівлі (СОТ); Конференція ООН з торгівлі й роз-витку (ЮНКТАД); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі(ЮНСІТРАЛ); міжурядові організації з регулювання товар-них ринків; Всесвітня організація інтелектуальної власності(ВОІВ). Щодо Міжнародної торговельної палати (МТП), то їїяк неурядову організацію буде розглянуто у розділі 12
7.1. Світова організація торгівлі — СОТ(World Trade Organization — WTO)
Світова організація торгівлі - головний міжнародний ре-гулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної уго-ди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 р. Оскільки основні по-ложення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді ор-ганізацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.
Ідея утворення міжнародної організації з регулюваннясвітової торгівлі, яка б була дійовою, спромоглась, нарешті, по-долати перешкоди, які створюються протекціоністськоюполітикою держав, сягає середини 40-х років. Ініціатором вис-тупили США, які особливо були в цьому зацікавлені. Позакінченню Другої світової війни Сполучені Штати стали най-могутнішою державою світу, обсяг їх промисловості становив51% усього виробництва несоціалістичних країн. Але амери-канські товари не так вже й легко просувалися на закордонніринки, оскільки скрізь наштовхувалися на тарифні й нета-рифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що ко-лоніальні держави (Велика Британія, Франція, Португалія таін.) в торгівлі зі своїми колоніями застосовували префе-ренційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний до-ступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавленіСША. Тому ще в листопаді 1945 р. американці розробили"Пропозиції щодо розширення торгівлі й зайнятості", які пе-редбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі йзабезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо досту-пу до світових джерел сировини. На грунті цих пропозицій бу-ло розроблено статут Міжнародної торговельної організації,головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.
Прийняття статуту планувалося на конференції ООН уГавані, яка відбулася в 1947-1948 рр. Але статут так і не бувратифікований через суперечливість у його тексті й через не-однаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, щозібрались у Гавані (їх тоді було 23). Отож, утворення МТО невідбулося. Проте залишився в силі один документ - протоколпро тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельнівідносини до ратифікації статуту. Цей документ мав назву Ге-неральної угоди з тарифів і торгівлі - ГАТТ (GeneralAgreement on Tariffs and Trade - GATT). Таким чином, тим-часова угода стала основою організації, що діяла майжепівсторіччя.
Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для роз-витку міжнародної торгівлі, послаблення торговельнихбар'єрів та регулювання торговельних спорів. Текст Генераль-ної угоди містив такі основні положення:
визначення сфери застосування режиму найбільшогосприяння в міжнародній торгівлі;
порядок митного оподаткування;
правила торговельної політики в міжнародній торгівлі(національний режим щодо внутрішнього оподатку-вання, застосування податків, субсидії в торгівлі тощо).
сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі країн, що роз-виваються.
Основною формою діяльності ГАТТ було проведенняміжнародних багатосторонніх торговельних переговорів - ра-ундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговель-ної політики і визначались юридичні норми, правила й прин-ципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний з них тривавпо декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уруг-вайський, раунд (1986-1993) і прийняв рішення про претво-рення ГАТТ у Світову організацію торгівлі (СОТ).
СОТ налічує вже півтори сотні членів (147 - на середину2004 р.). Україна, як і більшість інших країн СНД, поки ще неприйнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала ще30 листопада 1993 р. Понад 30 держав мають статус спос-терігача в СОТ, серед яких - і Україна. Штаб-квартира СОТзнаходиться в Женеві.
Головною метою СОТ є лібералізація міжнародноїторгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху по-токів товарів та послуг, вільний доступ до національнихринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечитьзміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розши-рення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості йдоходів в усьому світі.
Функції СОТ1:
нагляд за станом світової торгівлі й надання консуль-тацій з питань управління в галузі міжнародноїторгівлі;
забезпечення механізмів улаштування міжнароднихторговельних спорів;
розроблення й прийняття світових стандартів торгівлі;
нагляд за торговельною політикою країн;
обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.
Основні функції СОТ зафіксовані Марракеською угодою
про заснування цієї організації. Так, функції в галузі торгівлітоварами сформульовані у Додатку 1А угоди "Багатосторонніугоди з торгівлі товарами" (табл. 7.2).
Багатосторонні торговельні угоди1
Таблиця 7.2
| Назва угоди | Основний зміст |
| Генеральна угода з тари-фів і торгівлі 1994 р. | Визначає основи режиму торгівлі товарами,права та обов'язки членів СОТ у цій сфері |
| Угода про сільське госпо-дарство | Визначає особливості регулювання торгівлісільськогосподарськими товарами та меха-нізм застосування заходів державної під-тримки сільськогосподарського виробницт-ва і субсидування експорту |
| Угода про застосуваннясанітарних і фітосанітар-них заходів | Визначає умови застосування заходів сані-тарного та фітосанітарного контролю |
| Угода про текстиль таодяг | Визначає особливості регулювання торгівлітекстилем та одягом |
| Угода про технічнібар'єри в торгівлі | Визначає умови застосування стандартів,технічних регламентів, процедур сертифікації |
| Угода про пов'язані з тор-гівлею інвестиційні заходи | Містить положення, спрямовані на ліквіда-цію та недопущення наслідків інвестиційнихзаходів, що можуть спричинити обмеженняабо порушення торгівлі |
| Угода про застосуванняСтатті VI ГАТТ 1994 р. | Визначає правила порушення і проведенняантидемпінгових процедур |
| Угода про застосуванняСтатті VII ГАТТ 1994 р. | Визначає правила оцінки митної вартостітоварів |
| Угода про перевідванта-жувальну інспекцію | Визначає умови проведення перевідванта-жувальних інспекцій |
| Угода про правила визна-чення походження товарів | Визначає принципи та порядок визначенняпоходження товарів |
| Угода про процедуриліцензування імпорту | Встановлює процедури та форми ліцензу-вання імпорту |
| Угода про субсидії та ком-пенсаційні заходи | Визначає умови та процедури застосуваннясубсидій і заходів, спрямованих на боротьбуіз субсидіюванням |
| Угода про захисні заходи | Визначає умови та процедури застосуваннязаходів щодо протидії зростаючому імпорту(в разі загрози шкоди вітчизняному вироб-нику) |
Наступні додатки визначають угоди про інші аспекти тор-говельних правил:
Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами;
Додаток 1С: Угода про торговельні аспекти прав інте-лектуальної власності;
Додаток 2: Домовленість про правила та процедуриврегулювання суперечок;
Додаток 3: Механізм з огляду торговельної політики;
Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеже-ною кількістю учасників (містять Угоду про торгівлюавіатехнікою та угоду про державні закупки).
Розглянемо основні принципи діяльності СОТ[15]:
Принцип найбільшого сприяння (принцип недис-кримінації). Він полягає в тому, що країна мусить надатисвоєму партнерові по СОТ такі самі привілеї, які вона надаєбудь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусьнову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов'яз-ково повинна поширитись на торгівлю з рештою країн-членівСОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означати-ме дискримінацію інших партнерів.
Принцип національного режиму. Ось як декларуєтьсяпринцип найбільшого сприяння в Статті І ГАТТ: "...будь-якаперевага, сприяння, привілеї чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару,що походить з будь-якої іншої країни чи призначений длябудь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надавати-ся аналогічному товару, що походить із території всіх іншихсторін чи призначений для території всіх інших сторін"[16]. Йогосуть у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати длятоварів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і длясвоїх товарів на власному ринку.
Принцип захисту національної промисловості. У статті ІІІГАТТ цей принцип задекларовано так: "...внутрішні податки йінші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосу-ються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі,транспортування, розподілу чи використання товарів, а такожправила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлю-ють вимоги щодо змішування, переробки чи використання то-варів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосову-ватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином,щоб створювати захист для вітчизняного виробництва"1. Якщовсе ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захистусвоєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а неторговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандар-ти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаютьсяадміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до до-тепних заходів. Так, у 60-х роках, у розпал "автомобільних війн"між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стан-дарти щодо вихлопу шкідливих речовин з авто, завчасно пере-будувавши технологію виготовлення своїх автомобілів. США йкраїни Західної Європи до цього готові не були, й поставки їхмашин в Японію на деякий час практично припинилися.
Принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає,що тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть пе-реглядатися окремою країною-членом в односторонньому по-рядку.
Принцип сприяння справедливій конкуренції має відно-шення до субсидій і демпінгу. Ці заходи засуджуються. Якщож якась країна їх застосовує, то її торговельний партнер маєправо використати компенсаційні заходи, які нівелювали б цідії. Але основна позиція СОТ полягає в забороні застосуваннясубсидій та демпінгу.
Принцип дій у найзвичайних ситуаціях. Якщо країна по-терпає від якогось непередбаченого лиха (стихія, соціальні за-ворушення), то вона може тимчасово вийти за межі взятих насебе торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увестиквоти тощо), але за узгодженням із СОТ.
Принцип регіональних торговельних домовленостей оз-начає, що для регіональних інтеграційних угруповань можевстановлюватись особливий режим, виняток з узгодженихправил. Наприклад, в ЄС країни-члени встановили між собоюнайсприятливіший торговельний режим, без усяких обме-жень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надаєіншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципунайбільшого сприяння. Розв'язання цієї суперечливості вба-чається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, девсі торговельні бар'єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТв 1994 р. утворили Європейський економічний простір (посуті, зону вільної торгівлі).
Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має ста-ти стрижневим у міжнародному торговельному механізмі, впрактичному застосуванні викликає значні суперечності міжкраїнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів ста-новлять їх в неоднакові умови в процесі усунення тарифних інетарифних перепон. Слабкіша країна, в якій промисловістьтільки-но проростає, виявляється беззахисною перед натискомтоварів індустріально розвинутої держави. Ось чому країни, щорозвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти фор-мальної рівності всіх членів організації. В 1965 р. (в рамках"Кеннеді-раунда") їм удалося відстояти резолюцію, за якою дляних було проголошено "принцип невзаємності". Він означає: як-що багата країна надає бідному члену організації якісь пільги, товона не повинна очікувати від нього відповідного еквівалентно-го надходження. Тобто, якщо розвинуті країни мусять зніматиторговельні бар'єри, то країни, що розвиваються, мають право їхзберігати деякою мірою на деякий час.
Водночас розвинуті країни наполягали на прийнятті"принципу градації", за яким бідна країна позбавляєтьсяпільгового режиму "невзаємності", якщо її індустріальнийрівень підвищився.
Попри те, що СОТ є спадкоємицею ГАТТ, між цими ор-ганізаціями є певні розбіжності. По-перше, ГАТТ вважаласьтимчасовим закладом, а СОТ - постійна організація; ГАТТ немала статусу спеціалізованого закладу ООН, а СОТ - має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товара-ми, а Світова організація торгівлі займається також торгівлеюпослугами й торговельними аспектами інтелектуальної влас-ності.
Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне урегулю-вання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидійі компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних со-юзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту правінтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (тек-стиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні ас-пекти інвестиційних заходів та ін.
Найактуальнішою проблемою залишається удосконален-ня торговельних правил, які задовольнили б усіх учасниківСОТ. Це стосується насамперед ліквідації тарифних і нета-рифних обмежень, а також встановлення єдиних технічнихстандартів на товари. Щодо торговельних аспектів інвестицій,то передбачається поширити на зарубіжні інвестиції такийсамий режим найбільшого сприяння, що існує в міжнароднійторгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що роз-виваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країнбез тарифних обмежень і квотування. На першій КонференціїСОТ (Сінгапур, 1996) одним з найважливіших завдань прого-лошено сприяння інтеграції країн, що розвиваються, найменшрозвинутих країн і країн з перехідною економікою в "багатос-торонню систему регулювання світової торгівлі".
ОрганізаційнО-функціональна структура СОТ (табл. 7.3):
Конференція міністрів.
Генеральна рада.
Рада з торгівлі товарами.
Рада з торгівлі послугами (ГАТС).
Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальноївласності (ТРІПС).
Галузеві комітети, робочі групи.
Секретаріат.
Таблиця 73
Головні органи
Організаційно-функціональна структура СОТ
Допоміжні органи
Конференція
Рада з торгівліпослугами
Генеральна рада
Рада з торгівлітоварами
Комітети:
Органи:
| 1. | з торгівлі й розвитку. | 1. | 3 моніторингу |
| 2. | 3 торгівлі й довкілля. | торговельної по- | |
| 3. | 3 платіжного балансу. | літики. | |
| 4. | 3 бюджету, фінансів й | 2. | 3 розглядання |
| адміністративних пи- | спірних питань | ||
| тань | |||
| Комітети: | 8. | 3 інвестицій. | |
| 1. | 3 технічних бар'єрів у | 9. | 3 прав походжен- |
| торгівлі. | ня. | ||
| 2. | 3 адміністративної по- | 10. | Із субсидій та |
| літики. | компенсацій. | ||
| 3. | 3 імпортного ліцензу- | 11. | 3 оцінки митної |
| вання. | вартості. | ||
| 4. | Із захисних заходів. | 12. | 3 моніторингу за |
| 5. | 3 доступу на ринки. | торгівлею техніч- | |
| 6. | Із сільського господар- | ними товарами. | |
| ства. | 13. | 3 регіональних | |
| 7. | Із санітарних заходів | торговельних | |
| угод. | |||
| 14. | 3 державних за- | ||
| купівель |
Комітет з торгівлі фінансовими послугами.
Рада з торгове-льних прав інте-лектуальноївласності
Секретаріат
Відділ технічного співробітництва й професійноїпідготовки кадрів
Конференція міністрів є вищим органом СОТ. Вона скла-дається з міністрів торгівлі (або інших відповідних міністерств)і скликається раз на два роки. Всі члени мають один голос, арішення приймаються консенсусом. На Конференції розгляда-ються найактуальніші питання регулювання торговельноїполітики, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, удоско-налення правил і стандартів у торгівлі. Однією з проблем, зок-рема, є узгодження стандартів і правил, що існують у найменшрозвинутих країнах, із західними стандартами. Справа в тому,що трудові й екологічні стандарти розвинутих країн вищі, а цеудорожчує товар і знижує його конкурентоспроможність. При-родно, що на підтягуванні стандартів до західного рівня наполя-гають розвинуті країни; країни що розвиваються, - проти, бонизький рівень заробітної плати й відсутність (переважно) вит-рат на екологічну безпеку здешевлює їх товари1.
Сесії Конференції міністрів відбуваються, як правило, разна два роки. На них обговорюються й приймаються рішення зпринципових питань. Так, на першій конференції (1996, м.Сінґапур) було прийнято Угоду з лібералізації торгівлі в га-лузі інформаційних технологій; на четвертій (2001, м. Доха)обговорювалися питання з урегулювання промислових та-рифів, функціонування ТРІПС, правил СОТ щодо субсидій,антидемпінгу й т. ін.
Генеральна рада - виконавчий орган. Вона складається зпредставниць країн-членів і здійснює поточну роботу. Окремізасідання Рада проводить як Комісія з регулювання спорів абояк Комісія з контролю торговельної політики. Раді підпоряд-ковані органи, що відають деякими групами товарів: цивільнаавіація; молочні продукти; яловичина. Генеральній раді підпо-рядковані також комітети: Комітет з торгівлі й довкілля;Комітет з торгівлі й розвитку; Комітет з бюджетних, фінансо-вих і адміністративних питань; Комітет з обмежень, пов'яза-них з платіжним балансом. Окремі функції Генеральна рададелегує радам з торгівлі товарами, послугами й інтелектуаль-ною власністю.
Генеральна рада затверджує фінансові правила та бюджетбільшістю у дві третини голосів. Кожен член СОТ повиненвносити до організації свою частку видатків відповідно довстановленої квоти.
Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриман-ням багатосторонніх угод з торгівлі товарами. їй підпорядко-вано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків,сільського господарства, заходами щодо санітарії й фіто-санітарії, інвестицій, субсидій і компенсацій, мита, технічнихперешкод у торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензуванняімпорту тощо. Комітет з регіональних торговельних угод роз-робляє механізм узгодження між регіональними угруповання-ми й багатосторонньою торговельною системою щодо застосу-вання принципу найбільшого сприяння.
Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам перего-ворів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичнихосіб, послуги з морських перевезень. їм підпорядкованіКомітет з торгівлі фінансовими послугами й Робоча група зпрофесійних послуг.
Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС - GeneralAgreement on Trade of Services - GATS), на основі якоїфункціонує Рада з торгівлі послугами, була прийнята в про-цесі Уругвайського раунду переговорів.
ГАТС складається з трьох блоків:
а) загальні положення, що містять концепції, принципи таправила торгівлі послугами;
б) додатки, що стосуються регулювання специфічнихсфер послуг;
в) специфічні зобов'язання кожного з членів СОТ щододоступу на ринок та національного режиму.
Серед загальних зобов'язань у торговельній угоді визначе-но режим найбільшого сприяння, національний режим, про-зорість та доступ до ринку1.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальноївласності (ТРІПС - Agreement on Trade-Related Aspects ofIntellectual Property Rights - TRIPS) здійснює контроль за до-триманням інтелектуальної власності (права на літературнітвори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також бореться зміжнародною торгівлею підробленими товарами.
Угода ТРІПС набрала чинності з 1995 р. Вона грунтуєтьсяна таких принципах:
встановлення стандартів охорони та виконання правінтелектуальної власності;
надання режиму охорони країнам найбільшого сприян-ня;
дотримання міжнародних конвенцій щодо охорониінтелектуальної власності.
До об'єктів інтелектуальної власності, згідно з правиламиТРІПС, належать: авторське право; товарні знаки; географічнізазначення; промислові зразки; патенти; компонування інтег-ральних мікросхем; нерозголошувана інформація1.
Секретаріат - виконує поточну адміністративну роботу;його очолює генеральний директор. До секретаріату входитьвідділ технічного співробітництва й професійної підготовки;він надає допомогу країнам, що розвиваються, у формі інфор-мації, довідкової документації, посилання місій, організаціїсемінарів. Діють також курси підготовки кадрів з галузі торго-вельної політики (до них також залучаються слухачі з країнСхідної Європи).
Спільно з ЮНКТАД Світова організація торгівлі утвори-ла Міжнародний торговельний центр (МТЦ), про який йти-меться далі.
Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигіднихумовах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації,бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надаютьодин одному. До нечлена СОТ можуть бути застосованісанкції, такі, наприклад, як встановлення квот, звинувачення вдемпінгу тощо. Ось чому Україна намагається вступити до цієїорганізації й веде відповідні переговори.
Вступ до СОТ являє собою довгу й складну процедуру1.Спочатку країна подає в СОТ меморандум про свою торго-вельну політику. СОТ утворює робочу групу з вивчення мемо-рандуму: чи відповідають принципи торговельної політикикраїни правилам СОТ. Далі СОТ провадить з країною-претен-дентом двосторонні переговори з питань доступу на її риноктоварів та послуг інших країн. Якщо переговори виявилисьуспішними, то робоча група складає доповідь для Конференціїміністрів СОТ з відповідною рекомендацією. Голосування наКонференції визначає, прийнято країну до СОТ чи ні. Як пра-вило, за прийняття нового члена до СОТ необхідно не меншеніж 2/3 голосів.\
7.2. Конференція Організації Об'єднаних Націй зторгівлі й розвитку — ЮНКТАД (United NationsConference on Trade and Development — UNCTAD)
ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснованав 1964 р. її утворення грунтувалося на тій підставі, що ГАТТбула напівзакритою організацією, своєрідним "клубом обра-них", вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому заініціативою соціалістичних і низки країн, що розвиваються,було вирішено створити орган в системі ООН, який би регу-лював міжнародну торгівлю за принципами, як передбачало-ся, більш справедливими. Головна ідея полягає в переносі на-голосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвива-ються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшлиособливе відбиття в "Хартії економічних прав і обов'язків дер-жав", яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято ГенеральноюАсамблеєю в 1976 р.
До складу ЮНКТАД входять 192 держави, серед них і Ук-раїна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.
Головна мета ЮНКТАД - сприяння розвитку міжнарод-ної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особли-во країн, що розвиваються.
Цілі ЮНКТАД:
активізація міжурядового співробітництва розвинутихкраїн;
зміцнення співробітництва країн, що розвиваються,між собою;
координація дій багатосторонніх інститутів у галузіміжнародної торгівлі й розвитку;
мобілізація людських і матеріальних ресурсів черезспільні дії урядів і суспільства;
активізація співробітництва між державним і приват-ним секторами.
Цілі ЮНКТАД визначили її функції1:
Регулювання торговельних та економічних відносинміж державами.
Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлісировиною.
Розробка принципів торговельної політики.
Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародноїторгівлі.
Обговорення актуальних проблем міжнародних еко-номічних відносин.
Координація діяльності органів і закладів ООН з пи-тань міжнародної торгівлі й розвитку.
Співробітництво з міжнародними організаціями всфері міжнародної торгівлі (насамперед із СОТ).
Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівно-правність держав у міжнародних торговельних відносинах; не-допустимість дискримінації й економічного тиску; поширеннярежиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі; надан-ня пільг країнам, що розвиваються, на основі "невзаємності";скасування преференцій, якими користуються розвинутікраїни на ринках найслабкіших країн; сприяння розширеннюекспорту з країн, що розвиваються. Ці й деякі інші принципизадекларовані в документі під назвою "Принципи міжнарод-них торговельних відносин і торговельної політики".
ЮНКТАД брала активну участь у розробці принципів"Нового міжнародного економічного порядку", який бувініційований політиками країн, що розвиваються. В цьому на-прямі, зокрема, Конференція наполягає на обмеженні практи-ки антидемпінгових заходів, які широко застосовуються роз-винутими країнами проти менш розвинутих (Україна такожвід цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ем-барго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неод-накові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідноврахувати проблеми менш розвинутих країн. Напередоднісесії ЮНКТАД (1996) була проведена зустріч міністрів "Гру-пи-77", яка складається з країн, що розвиваються; вони обго-ворювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умо-вах лібералізації торгівлі й глобалізації світової економіки.
Оскільки сировина залишається поки що основним екс-портним товаром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАДприділяє торгівлі сировиною особливу увагу. Утвореноспеціальні дослідні групи з сировинних товарів, укладеновідповідні міжнародні угоди, підписано конвенції щодо умовторгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розробле-на й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів(ІПСТ) у 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сирови-ну й сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промис-лового оброблення.
В розробці міжнародного механізму торговельної політи-ки важливе місце займають заходи щодо визначення префе-ренцій для країн, що розвиваються, щодо усунення тарифнихперепон, поліпшення структури їх експорту. Особлива увагаприділяється найменш розвинутим країнам, які не мають ви-ходи до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.
Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питан-нями міжнародного економічного співробітництва. Це валютаі фінанси, морські перевезення, страхування передачі техно-логій, міжнародні інвестиції.
Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери1:тенденції світової економіки і їх вплив на процес розвитку; ма-кроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку, вико-ристання успішного досвіду розвитку країнами, що розвива-ються й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язаніз фінансовими потоками й заборгованостями. За результатамидосліджень складається банк інформації, яка надаєтьсякраїнам-членам.
Організаційна структура ЮНКТАД:
Конференція.
Рада з торгівлі та розвитку.
Секретаріат.
Конференція - вищий орган ЮНКТАД. Вона збираєтьсяна сесії один раз на чотири роки на рівні міністрів і визначає го-ловні напрями політики міжнародної торгівлі й розвитку.Рішення Конференції переважно рекомендаційі, вони необов'язкові до прийняття усіма членами; цим ЮНКТАД суттєвовідрізняється від СОТ, де рішення обов'язкові до виконання.
Рада з торгівлі та розвитку - виконавчий орган; особ-ливістю є можливість участі в його роботі представників усіхкраїн-членів, які побажають (тепер їх 146). Рада проводитьщорічні сесії, на яких обговорюються питання глобальноїполітики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових відносин,торговельної політики, економічних реформ.
Раді підпорядковані функціональні комісії: Комісія зторгівлі товарами та послугами та з сировини; Комісія з інвес-тицій, технології й фінансів, Комісія з підприємницької діяль-ності.
Секретаріат є частиною Секретаріату ООН. Його очолюєГенеральний секретар, який є заступником Генерального сек-ретаря ООН. До Секретаріату входять дві служби: коорди-нації й політики; зовнішніх відносин. Крім того, в своїй роботіСекретаріат спирається на 9 відділів:
сировинних товарів;
міжнародної торгівлі;
сфери послуг;
економічного співробітництва між країнами, що розви-ваються;
глобальної взаємозалежності;
ТНК та інвестицій;
науки та техніки;
найменш розвинених країн;
послуг в сфері управління.
У спільному із СОТ відомі ЮНКТАД керує Міжнарод-ним торговельним центром.
Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел:кошти ПРООН, Європейської комісії, Світового банку, окре-мих країн-донорів. Серед останніх - переважно західноєвро-пейські країни та Японія.
ЮНКТАД має непрості відносини із СОТ; по суті, вони єконкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Середчленів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвива-ються; їх представникам вдається втілювати принципи йрішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоча б, на-приклад, поширення принципу "невзаємності"). Ось чому дер-жави, які мають беззаперечний авторитет у СОТ, намагаютьсянадати більшу вагу в міжнародних торговельних відносинахсаме цій організації. І дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж уЮНКТАД. Не останню роль у цьому відіграє принцип прий-няття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД даєзмогу подекуди їх ігнорувати, а це послаблює її авторитет.Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна взагаліЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох ор-ганізацій: ЮНКТАД розробляє загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає сутоторговельними питаннями.
7.3. Міжнародний торговельний центрЮНКТАД/СОТ - МТЦ (International Trade CenterUNCTAD/WTO - ITC)
МТЦ є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Бувутворений у 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 р. увійшов такождо структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ таЮНКТАД. Штаб-квартира знаходиться в Женеві.
Головна мета МТЦ - усунення дублювання й паралелізмув діяльності СОТ і ЮНКТАД зі сприяння розвитку торгівлі вкраїнах, що розвиваються.
Основні функції МТЦ:
надання країнам, що розвиваються, технічної допомогив розвитку торгівлі, насамперед, у стимулюванні екс-порту;
забезпечення країн-членів інформацією про ринковіможливості для традиційних і нетрадиційних товарів;
удосконалення техніки імпортних операцій з метоюраціонального використання валютних ресурсів;
навчання урядових службовців, підприємців і викла-дачів технології експортно-імпортних операцій;
здійснення наукових дослідів з питань зовнішньоїторгівлі.
Цілі й функції МТЦ відповідають змісту основних сфердіяльності Центру1:
Розвиток ринку продуктів.
Розвиток ринку послуг.
Торговельна інформація.
Підготовка кадрів.
Міжнародне управління попитом і пропозицією.
6. Планування заходів, спрямованих на стимулюванняторгівлі.
Ці напрями діяльності МТЦ були визначені резолюцієюЕКОСОР в 1973 р.
Розвиток ринку продуктів передбачається здійснити зарахунок підвищення якості товарів, підтримки експорту(особливо приватного сектору), його диверсифікації. Наданняпослуг з техніки торгівлі також спрямовано, насамперед, наприватний сектор.
Значна увага приділяється утворенню національної систе-ми інформації щодо товарів, послуг, ринків і торговельноїдіяльності підприємств та організацій; кожна країна повиннамати таку систему. Для успішного прориву на міжнародніринки країна, що розвивається, має потребу в кадрах фахівців.Для цього МТЦ сприяє їх підготовці в національних навчаль-них закладах (надання стипендій тощо), організує практичненавчання на торговельних підприємствах.
МТЦ розробляє і втілює національні й регіональні програ-ми розвитку торгівлі, надає консультації з розробкинаціональної зовнішньоторговельної політики.
Особлива увага в діяльності МТЦ приділяється найменшрозвинутим країнам. В 1995 р. була прийнята програматехнічної допомоги під назвою "Технічне співробітництво дляАфрики в рамках багатосторонньої торговельної системи набазі "Уругвайського раунду""; вона спрямована на посиленняконкурентоспроможності найменш розвинутих африканськихкраїн.
Організаційна структура:
Генеральна рада СОТ, Рада з торгівлі й розвиткуЮНКТАД;
Об'єднана консультативна група (ОКГ) у справахМТЦ;
Наради заступника генерального секретаря ЮНКТАД,заступника генерального директора СОТ й директора-виконавця МТЦ;
Секретаріат.
Генеральна рада СОТ і Рада з торгівлі й розвиткуЮНКТАД визначають керівні принципи діяльності МТЦ, во-ни є його вищим органом.
Об'єднана консультативна група (ОКГ) є виконавчиморганом. Вона надає рекомендації з розробки програм вищомуоргану, розробляє план роботи Центру. Цей план є частиноюзагального Середньострокового плану ООН. В 1991 р. ОКГвизначила такі пріоритети діяльності МТЦ:
сприяння торгівлі з метою скорочення злиденності(особливо через стимулювання експорту із сільськихрайонів);
технічна допомога найменш розвинутим країнам;
торговельне й економічне співробітництво по напряму"Південь-Південь" між країнами, що розвиваються;
участь жінок в розвитку торгівлі;
розвиток підприємництва в галузі експорту;
врахування екологічного фактора в процесі розвиткуекспорту (наприклад, слід уникати культивування мо-нокультури, щоб запобігти виснаженню земель);
розвиток людських ресурсів.
Секретаріат очолює директор-виконавецьм; він виконуєадміністративну роботу, узгоджує діяльність усіх органівМТЦ, організує роботу консультантів по проектах.
Фінансування МТЦ здійснюється однаковими коштамивід СОТ і ООН. Діяльність МТЦ з технічної допомогикраїнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікоюфінансується за рахунок внесків ПРООН, міжнародних ор-ганізацій і добровільних внесків. Робочі програми фінансуєГлобальний трастовий фонд.
МТЦ має розвинуту інформаційну структуру з питаньміжнародної торгівлі. Регулярно публікуються книги,довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр маєбібліотеку, яка містить широку інформацію, призначену пере-важно для організацій. Служба новин Центру публікує збірку"International Trade Forum".
7.4. Комісія Організації Об'єднаних Націй з правміжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ (United NationsCommission on International Trade Law — UNCITRAL)
ЮНСІТРАЛ заснована в 1966 р. Вона є головним право-вим органом ООН у галузі прав міжнародної торгівлі.
Функції ЮНСІТРАЛ:
уніфікація права міжнародної торгівлі;
координація роботи міжнародних організацій в сферіправа міжнародної торгівлі;
сприяння широкої участі держав в існуючих міжнарод-них конвенціях і розробці нових міжнародних кон-венцій з права міжнародної торгівлі;
підготовка кадрів у галузі права міжнародної торгівлі,особливо для країн, що розвиваються.
Законодавство, яке розробляє Комісія, поширюється натакі галузі: купівля-продаж товарів, арбітраж, електроннаторгівля, обігові документи, фінансування проектів, банкрут-ство, гарантії, будівельні контракти, акредитиви, морські пере-везення.
Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження врозробці й прийнятті конвенцій - документів, у яких містять-ся узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжна-родного торговельного права. Найвідоміші конвенції:
Конвенція про позову давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974); вона встановила уніфікованінорми щодо строків, у які має розпочинатися розглядспорів, що виникли на підставі контрактів, а такожстроки позовної давності;
Конвенція ООН про морське перевезення вантажів("Гамбурзьке право", 1978); вона затвердила уніфікова-ний правовий режим, який регулює права і обов'язкивідправників вантажів, агентів, що здійснюють переве-зення, мореплавських компаній, отримувачів, якийвиникає згідно з угодою про морське перевезення ван-тажів;
Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція, 1980);
Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі йміжнародні прості векселі (1988);
Типовий закон про міжнародні кредитові трансферти(1992);
Типовий закон про електронну комерцію (1996);
Типовий закон про транскордонну неплатоспро-можність (1997).
Найбільш змістовною була Віденська конвенція про дого-вори міжнародної купівлі-продажу товарів1.Вона встановилаєдині норми регулювання купівлі-продажу, що багато де в чо-му усунуло розходження в національних законодавствах.Єдині норми створюють передумови для повного порозумінняміж торговими партнерами, визначають обов'язки продавця йпокупця. Конвенція встановила перелік об'єктів купівлі-про-дажу, на які поширюються її ідеї, а також визначила ознаки до-говору, до яких Конвенція не застосовується. Конвенція надаєпартнерам широкі можливості для укладення взаємовигідноїторговельної угоди; якщо ж взаємовідносини партнерів неурегульовані контрактом, застосовуються положення Кон-венції.
Положення Конвенції є нормами права; вони застосову-ються тільки в угодах міжнародного характеру і не є обов'яз-ковими для внутрішніх національних торговельних систем.Але ЮНСІТРАЛ здійснює постійну роботу щодо уніфікаціїнаціональних законодавств, що регулюють купівлю-продажтоварів.
Склад ЮНСІТРАЛ обмежується 60-ма країнами-члена-ми, які обираються за принципом ротації від регіонів: Африка,Азія, Східна Європа, Західна Європа та Північна Америка, Ла-тинська Америка. Наразі від Східної Європи в організаціїфункціонують такі держави: Білорусь (термін до 2010), Литва(2007), Польща (2010), Росія (2007), Македонія (2007),Сербія (2010), Туреччина (2007), Ховатія (2007), Чехія(2010). Члени ЮНСІТРАЛ обираються строком на 6 років.
Секретаріат ЮНСІТРАЛ розташований у Відні; він нара-ховує 19 службовців, 11 з яких належать до професійного пер-соналу, а 8 є допоміжними адміністративними працівниками.
До складу Комісії належать шість робочих груп, які вико-нують підготовчу роботу, передбачену програмоюЮНСІТРАЛ. До складу кожної з робочих груп входять всікраїни - члени Комісії. За допомогою Секретаріату вони скла-дають проекти законів, які потім виносяться на розглядКомісії.
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 205 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |