Читайте также:
|
Україна є членом таких регіональних інтеграційних угру-повань: Співдружність Незалежних Держав (СНД), Ор-ганізація Чорноморського економічного співробітництва(ОЧЕС) і ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова).Серед них першою організацією, до якої вступила Україна, бу-ла СНД, яка й досі має неабияке економічне значення для на-шої країни. Проте інтеграційні процеси як в СНД, так і вінших організаціях, відбуваються непросто, через що для Ук-раїни виникають певні проблеми. Розглянемо особливостідіяльності України в цих організаціях.
СпівдружністьНезалежних Держав(СНД)
СНД - організація, до заснуванняякої в 1991 р. причетна Україна. Вжезазначалося, що утворення СНД зу-мовлювалося економічними і
політичними причинами. Поступово політичний фактор по-чав ставати не стимулом, а гальмом інтеграції, оскільки бачен-ня політиками різних членів СНД перспектив інтеграції, трак-тування співвідношення національних і наднаціональнихінститутів в організації - дуже різниться. Якщо Білорусь, Ка-захстан, Киргизія, Таджикистан, Вірменія стоять занайтіснішу інтеграцію з Росією, включаючи політичну йвійськову, то Україна, Грузія, Азербайджан, Туркменія побою-ються, що через механізм наднаціональних органів може бутивстановлено економічний і політичний диктат Росії. Україна,як відомо, не бере участі у військових структурах СНД.
В економічному плані основні розходження містяться на-вколо форми інтеграції, за якої СНД має будувати спільнийекономічний простір. Росія виступає за впровадження вжесьогодні митного союзу чи навіть економічного союзу. Еко-номічний союз уже задекларовано, проте це поки що суто фор-мальний акт, не підкріплений реальними економічними відно-синами. Україна, до речі, вирішила стати лише асоційованимчленом Економічного союзу. Зі свого боку, Україна пропонуєрозпочати інтеграційний процес із утворення вільного еко-номічного простору, що більше відповідає сьогоденним ре-аліям.
Одним з показників інтенсивності процесу інтеграції є ча-стка взаємної торгівлі в межах організації у відсотках до всієїзовнішньої торгівлі країн-членів; чим вона вища, тимуспішніше відбувається інтеграція. Статистичні дані провзаємну торгівлю країн СНД свідчать, що інтеграція йде зтруднощами, бо частка їх взаємної торгівлі знижується. Цевидно на прикладі України (табл. 3.1).
Таблиця 13.1
Динаміка частки експорту та імпорту у зовнішній торгівліУкраїни з членами СНД, %1
| Експорт | 30,9 | 28,7 | 24,4 | 26,2 | 26,2 | 31,3 |
| Імпорт | 57,6 | 56,0 | 52,8 | 50,0 | 52,4 | 47,1 |
Слід додати, що на початку 90-х років частка країн СНД вукраїнському експорті становила понад 40%, а в імпорті - по-над 60%.
Незважаючи на величезні труднощі, якими супровод-жується співробітництво членів СНД в його межах, ця ор-ганізація має для України важливе значення, принаймні зараз.Для нас економічний простір СНД являє потенційно (і реаль-но) широкий ринок збуту товарів і джерело постачання не-обхідної сировини (особливо енергоносіїв), машин і обладнан-ня, товарів широкого вжитку. На країни СНД припадає понад30% експорту й понад 40% імпорту України; особливо вели-кою є частка Росії. З СНД ми одержуємо увесь імпортованийгаз, майже всю нафту, руди кольорових металів, деревину, ба-вовну, автомобілі. На ринках СНД реалізується переважнакількість нашої продукції чорної металургії, обладнання дляважкої промисловості, продукція агропромислового комплек-су. Збереглося ще чимало виробничих зв'язків міжпідприємствами України і країн СНД. Втратити такий ринок,особливо за таких непростих економічних обставин, у якихопинилась Україна, було б недоречно. Інша річ - треба знайтинайбільш ефективні шляхи економічного співробітництва міжкраїнами СНД, які сприяли б прискоренню інтеграційногопроцесу без утиснення національного суверенітету та інте-ресів кожного члена організації.
Хоч і дуже повільно, але здійснюється просування до ут-ворення вільного економічного простору в межах СНД. Бага-то товарних груп користуються пільговими тарифами.Більшість країн має безвізовий режим, що полегшує вільне пе-ресування робочої сили. До речі, значна частина українцівпрацює в Росії, зокрема на газопромислах і нафтопромислах, ав Україні - чимало мігрантів з республік Закавказзя та з Росії.Налагоджуються на новій, ринковій основі виробничі й ко-мерційні зв'язки між підприємствами країн-членів, розви-вається співробітництво в кредитно-фінансовій сфері.
У межах СНД найважливіше значення мають наші сто-сунки з Росією. У "Концептуальних засадах стратегії еко-номічного та соціального розвитку України на 2002-2011 ро-ки" зазначається, що наші економічні відносини з Росією ор-ганічно узгоджуються з євроінтеграційним курсом нашої дер-жави. Наголошується, що ці стратегічні стосунки мають грун-туватися на принципах добросусідства, партнерства тавзаємної вигоди.
Проте більш успішному просуванню по шляху інтеграціїзаважають причини не тільки політичного, а й економічногопорядку. Однією з них є відсутність єдиних стандартів оподат-кування товарів, у тому числі в процесі експортно-імпортнихоперацій. Часто окремі держави, в порушення досягнутих за-мовлень, в односторонньому порядку підвищують тарифи.Так, Росія застосовує високі експортні тарифи на нафту, якавже на кордоні України стає надто дорогою, і це відчутно нанашій економіці. Зі свого боку, Україна запровадила занадтовисокі тарифи на транзит товарів через свою територію, щопримусило наших торговельних партнерів з СНД шукатиінших шляхів, повз країну. Це, зокрема, боляче відчулося нароботі наших чорноморських портів. Ще однією акцією, нацей раз скоріше політичною, ніж економічною, з боку Росіїстав намір будувати газопровід у Західну Європу, обминаючитериторію України, а також різке підвищення ціни на газ, якийми купуємо в Росії.
Росія є головним постачальником енергоносіїв в Україну,насамперед, нафти й газу. Український уряд відшукує альтер-нативні джерела забезпечення країни енергетичними ресурса-ми, щоб зменшити залежність від Росії, яка є майже моно-полістом на українському енергетичному ринку. Проте у най-ближчому часі роль Росії як головного поставника енерго-носіїв в Україну залишиться. Рсія також є потенційно вели-ким ринком для українських товарів та послуг (зокрема,транспортних послуг). Через ці обставини економічні зв'язкиміж нашими країнами ослаблювати було б недоречно.
Зовнішньоекономічна діяльність України з країнами СНДрегулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Поло-ження про порядок поставок і митного оформлення продукціїза виробничою кооперацією підприємств і галузей держав -учасниць СНД". Це положення розроблено згідно з Угодоюпро загальні умови й механізми підтримки розвитку виробни-чої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць СНД.
Це положення регулює поставки продукції (сировини, ма-теріалів, деталей, вузлів) для спільного виготовлення кінцевоїпродукції. Визначається перелік підприємств і організацій, якіберуть участь у кооперації; ці данні реєструються вМіністерстві економіки України. Між підприємствами заклю-чаються договори, на основі яких здійснюється митне оформ-лення продукції. Ця продукція звільнюється від обкладенняввізним або експортним митом, акцизним збором та іншимиподатками.
Це положення не поширюються на торгівлю спеціальнимикомплектуючими виробами, призначених для виробництва оз-броєння, а також на експорт деяких товарів (брухт чорних і ко-льорових металів) і на імпорт деяких товарів (окремі сільсько-господарські товари, товари харчової промисловості, легкоїпромисловості). Продукція, що постачається за договорамивиробничої кооперації, не підлягає реекспорту в треті країни[51].
Очевидно, що СНД потребує серйозного реформування.Ті цілі, які ставилися в момент її заснування, не в усьомувідповідають сьогоднішнім реаліям. Ще більше це стосуєтьсямеханізму функціонування організації. Головна мета рефор-мування - перетворення СНД з переважно політичної ор-ганізації, якою вона є, на організацію, яка активно б працюва-ла у напрямі поглиблення економічної інтеграції між країна-ми-членами. В такому разі участь України в СНД була бдоцільною і ефективною.
ОЧЕС також була заснована за без-
Організація посередньої участі України, яка в
Чорноморського. „„„...
економІчного 1992 році, в числі 11 держав, підпи-
співробітництва (ОЧЕС) сала Стамбульську декларацію. Дек-ларацією передбачалося багатосто-роннє й двостороннє співробітництво чорноморських державу різних галузях економіки - промисловості, сільському гос-подарстві, транспорті, торгівлі, туризму, телекомунікаціях.Однією зі сфер співробітництва визначено екологію Чорногоморя.
Механізм інтеграції в межах ОЧЕС передбачає безподат-кову торгівлю, вільний рух капіталів та послуг, створеннявільних економічних зон, обмін інформацією комерційногохарактеру, підтримка приватного бізнесу[52].
У 1998 р. в Ялті на черговому саміті високих посадовихосіб було підписано Статут ОЧЕС, який вже юридичнопосвідчив про народження нової регіональної організації. От-же, певною мірою Україну можна вважати "батьківщиною"
ОЧЕС. В Ялті також була прийнята Декларація, в якій окрес-лено конкретні напрями подальшої діяльності ОЧЕС.
Чорноморське економічне співробітництво знаходитьсяпоки що на початковій стадії інтеграційного процесу. Пробле-му створює велика неоднорідність його членів, і не тільки зарозмірами території та економічним потенціалом. Вони нале-жать до різних політичних і економічних угруповань. Шість зних є членами СНД; Греція входить в ЄС і в НАТО; Туреччи-на стане членом ЄС у найближчі часи і також є членом НАТО;Албанія, Румунія й Болгарія входять до блоку держав Цент-ральної і Східної Європи. Ринкові механізми в Греції та Ту-реччині розвинуті раніше і краще, ніж в інших членах ОЧЕС.
Незважаючи на це, учасники ОЧЕС вбачають реальні пер-спективи для плідного співробітництва. Вже зараз воноздійснюється в таких галузях, як енергетика, транспорт,зв'язок, екологія. Найперспективнішими напрямками інтег-рації є: об'єднання електромереж в єдиній системі Чорно-морського кільця, утворення регіональних транспортних ко-ридорів; прокладення ліній оптиковолоконного зв'язку; про-грами з охорони Чорного моря.
Багато надій покладається на Чорноморський банкторгівлі та розвитку (ЧБТР), який розпочав діяльність у 1999р. Його функціями є кредитування зовнішньоторговельнихоперацій та підтримка фінансових систем країн-членів. Доречі, двоє з членів ОЧЕС - Росія та Туреччина входять у де-сятку найбільших торговельних партнерів України. КвотиБанку серед членів ОЧЕС розподіляються так (%)1:
Албанія 2,0
Азербайджан 2,0
Вірменія 2,0
Болгарія 13,5
Грузія 2,0
Греція 16,5
Молдова 2,0
Румунія 13,5
Росія 16,5
Туреччина 16,5
Україна 13,5
Такий розклад дає приблизну уяву про економічнеспіввідношення країн-членів та їх вплив у ОЧЕС.
В рамках ОЧЕС утворені Міжнародний центр чорно-морських досліджень, Науковий центр ОЧЕС.
Пріоритетні для України програми ОЧЕС спрямовані нарозвиток інфраструктури регіонального економічногоспівробітнитцва, проекти створення спільної транспортної ме-режі країн - членів ОЧЕС, поєднання електроенергетичних ме-реж, прокладання ліній оптико-волоконного зв'язку. Україназацікавлена в реалізації в рамках ОЧЕС проектів щодо мо-дернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужно-стей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийнят-тя нафти й газу, здійснення наукових досліджень спільно з іно-земними фірмами щодо використання нетрадиційних джереленергії, технічного переозброєння металургійних підприємствта багатосторонньої програми виробництва електронної технікидля різних галузей народного господарства1.
Велике значення надається створенню єдиної транспорт-ної мережі в просторі ОЧЕС, а також розвитку системи"транспортних коридорів": Трансєвразійського "TRACEKA"і Крітських коридорів. Для України особливо важливіКрітські коридори (угоду про їх створення було підписано в1994 р. на острові Кріт). З одинадцяти цих коридорів чотирипройдуть по території України:
транспортний коридор № 3: Берлін - Вроцлав - Львів- Київ;
транспортний коридор № 5: Трієст - Любляна - Буда-пешт - Братислава - Львів;
транспортний коридор № 7: Дунайський від Кельхаймадо Суліни;
транспортний коридор № 9: Гельсінкі - Київ - Одеса -Димитровград - Александруполіс.
У 1997 р. в Гельсінкі відбулася третя Пан'європейськатранспортна конференція, на якій Україна запропонувала роз-ширити систему міжнародних транспортних коридорів ще чо-тирма лініями:
Балтика - Чорне море (Гданськ - Варшава - Ковель -Одеса);
Європа - Азія (Франкфурт - Краків - Львів - Дніпро-петровськ - Алмати);
Євроазійський (Ашгабат - Баку - Тбілісі - Чорно-морські порти України);
ЧЕС (Анкара - Єреван - Тбілісі - Ростов-на-Дону -Донецьк - Одеса - Бухарест - Димитровград - Стам-бул).
Ланками майбутньої єдиної транспортної мережі ОЧЕС єпаромна магістраль Батумі - Одеса - Варна, а також запроек-тована система транспортування нафти з Азербайджану черезгрузинське місто Супса на м. Южне і далі по нафтопроводу дозахідного кордону України.
Чорноморське економічне співробітництво розглядаєтьсяйого членами як важливий щабель у просуванні до єдиноїЄвропи. Це було зафіксовано в Ялтинській Декларації. З та-ких позицій країни ОЧЕС природно прагнуть доякнайтіснішого співробітництва з Європейським Союзом. Підчас наради міністрів закордонних справ країн ОЧЕС у Тбілісібуло прийнято Платформу про співробітництво між ОЧЕС таЄС. Платформа визначила напрями реалізації стратегічнихцілей ОЧЕС, які полягають в інтеграції до Європи з кінцевоюметою входження до спільної економічної зони ЄС - ОЧЕС[53].
Україна активно співробітничає в ОЧЕС. Вона запропо-нувала створити єдиний інвестиційний простір і спільний ри-нок інвестиційних проектів. Фахівці з Міністерства зовнішніхекономічних зв'язків України розробляють плани заходів що-до створення зони вільної торгівлі ОЧЕС.
У вирішенні проблем транспортування нафти й газу зЦентральної Азії й Закавказзя через територію України бага-то сподівань покладається на організацію ГУАМ. Україна вцій організації є державою з найбільшим економічним по-тенціалом. ГУАМ розглядається певною мірою як альтернати-ва СНД, в якій домінуючу роль відіграє Росія.
Одним з головних завдань ГУАМ є будівництво потужно-го транспортного коридору "Схід-Захід", своєрідне відрод-ження "Великого шовкового шляху". Але не тільки нафтоюживе економічна співдружність ГУАМ. Перспективи для роз-ширення економічних відносин між країнами регіону не обме-жуються транспортуванням енергоносіїв, вони значно ширші.Дружні стосунки, які стали особливо тісними, між Україною іГрузією, дають підстави для сподівання на новий імпульс урозвитку ГУАМ. До того ж ця організація відкрита й дляінших країн, які поділяли б її цілі й принципи.
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 100 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |