Інтеграційні процеси в Африці розгорнулися з 60-х років,коли набув силу бурхливий процес деколонізації й утвореннянезалежних держав на континенті. В 1963 р. була утворена Ор-ганізація африканської єдності (ОАЄ), до якої входить 53члени, тобто майже всі африканські країни. ОАЄ - політичнаорганізація, і однією з головних її цілей є боротьба із залишка-ми колоніалізму, для чого необхідна солідарність народів кон-тиненту. Економічне піднесення також є серед цілей ОАЄ якумова для досягнення головної мети. В структурі організації єспеціальний комітет з економічних і соціальних питань. В1991 р. країни ОАЄ підписали Договір про утворення Афри-канського економічного співробітництва; його формуваннябуде здійснюватись поетапно протягом 34 років. Воно станескладовою частиною ОАЄ.
Все ж таки в межах Організації африканської єдностідомінують цілі переважно політичного характеру. Інтеграційніпроцеси поки що розвиваються на просторах регіональних ор-ганізацій, які охоплюють окремі частини Африки, де розташо-вані арабські держави, тяжіє до суцільного арабського світу;Єгипет, Лівія, Мавританія, Сомалі й Судан об'єднуються в Радіарабської економічної єдності з арабськими країнами, що розта-шовані в Азії. Взагалі, північноафриканські держави надаютьперевагу загальноарабським і загальноісламським інтересам пе-ред загальноафриканськими. Суто африканськими регіональ-ними інтеграційними організаціями є: Економічнеспівробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАС), Західно-африканський економічний і валютний союз (УЕМОА),Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА),Південноафриканське співробітництво розвитку (САДК),Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК).
На процес інтеграції в Африці впливають два протилеж-них фактори. З одного боку, політична воля лідерів афри-канських країн, їх прагнення спільними зусиллями вивестисвої народи на шлях економічного прогресу дають певні пози-тивні наслідки. З іншого боку, Африка - найменш розвинутийрегіон в економічному відношенні. З групи найбідніших країн,що є в світі, 25 розташовані в Африці. Переважна більшістьафриканських держав має недорозвинуту народногосподарсь-ку структуру з низькою часткою обробної промисловості івідсутністю її сучасних галузей, зокрема, машинобудування.Зовнішня торгівля орієнтована на регіони за межами Африки,оскільки національні економіки практично не доповнюють од-на одну. Це гальмує розвиток інтеграції.
На економіку африканських країн і, певною мірою, на ха-рактер інтеграційних процесів значний вплив має Європейсь-кий Союз. Справа в тому, що Велика Британія, Франція, Пор-тугалія, Німеччина, Іспанія, Бельгія тривалий час були метро-поліями для багатьох колоній на території Африки, і зв'язокнезалежних країн з колишніми метрополіями не зовсімувірвався не тільки в економічному, а й у політичному плані.ЄС має в Африці особливі інтереси, і значна частина країнрегіону є його асоційованими членами. Англійська та фран-цузька мови мають статус державних поряд з національнимимовами. Проте є проблеми: частина країн орієнтується пере-важно на Францію, інша - на Велику Британію. Цірозбіжності більше проявляються в культурній сфері, алеіноді гальмують і економічне зближення. Далекосяжні цілі, щоставили перед собою організатори інтеграційних угруповань вАфриці, відбилися в назвах організацій: Митний і еко-номічний союз, Спільний ринок, Економічний і валютний со-юз тощо. Проте інтеграційний процес в Африці здійснюєтьсяповільно і з труднощами. Деякі організації розпадаються, недосягнувши намічених цілей. Так було із Східно-Африкансь-ким співробітництвом (Кенія, Уганда, Танзанія), яке 1977 р.припинило своє існування.
ЕКОВАС було утворено в 1975 р.
Економічне згідно з Договором, підписаним у м.
^добпниїдо держав Лагос. До складу організації вхо-
Західної Африки -. ^ ^ т.
ЕКОВАС (Economic дять: Бенін, Буркіна-Фасо Кот-Community of West African д'Івуар, Кабо-Верде, Ґамбія, Ґана,
States - ECOWAS) Ґвінея, Ґвінея-Бісау, Ліберія, Малі,Мавританія, Ніґер, Ніґерія, Сенеґал,С'єрра-Леоне, Того. Найпотужнішою й найперспективнішоюв економічному відношенні є тут Нігерія.
Головна мета - утворення економічного союзу в ЗахіднійАфриці. Серед цілей: підвищення рівня життя населення, до-сягнення економічної стабільності, підвищення рівня освіти йкультури населення регіону. Головної мети передбачається до-сягнути в декілька етапів. Спочатку це - координація політи-ки держав в економічній сфері, далі - утворення спільногоринку, потім - економічного й валютного союзу.
Організаційна структура ЕКОВАС:
Рада голів держав і урядів.
Рада міністрів.
Економічна і соціальна рада.
Парламент Співробітництва.
Суд Співробітництва.
Виконавчий секретаріат.
Фонд співробітництва, компенсації й розвитку.
Спеціалізовані технічні комісії.
Рада голів держав і урядів - вищий орган ЕКОВАС. Об-говорює найважливіші питання політики організації.
Рада міністрів - виконавчий орган. Вона розробляє про-грами й бюджети, надає рекомендації Раді голів держав іурядів з питань економічної інтеграції.
Економічна і соціальна рада є дорадчим органом. Вонаскладється з діячів і фахівців з різних галузей економіки, якінадають консультації іншим органам.
Технічні комісії готують проекти й програми з окремих га-лузей економічної й соціальної сфери. Сформовано такікомісії: з продовольства й сільського господарства; промисло-вості, науки, техніки й енергетики; навколишнього середови-ща й природних ресурсів; транспорту, зв'язку й туризму; зторгівлі, митних питань і оподаткування; з політичних, юри-дичних і правових питань; регіональної безпеки та імміграції;з людських ресурсів, інформації, соціальних і культурних пи-тань; з фінансових і адміністративних питань.
На сьогоднішньому етапі розвитку інтеграції особлива ува-га приділяється розвитку внутрішньорегіональної інфраструк-тури: будівництву Трансзахідноафриканської автомагістралі,утворення мережі телекомунікацій, регіональної авіалінії. В но-вому тисячолітті ЕКОВАС має вийти на наступний щабельінтеграції: будуть усунені перешкоди на шляху руху товарів ілюдей; у 2006 р. передбачалося введення єдиної валюти.
Спільний ринок Східної та КОМЕСА утворено в 1994 р.; його
Південної Африки - попередником була ПреференційнаКОМЕСА (Common Market зона торгівлі держав Східної таfor Eastern and Southern Південної Африки. До складу КО-
Africa COMESA) МЕСА входять: Ангола, Бурунді,Демократична Ресубліка Конґо, Замбія, Зімбабве, Кенія, Ко-морські Острови, Лесото, Маврікій, Мадагаскар, Малаві, Мо-замбік, Намібія, Руанда, Свазіленд, Судан, Танзанія, Уґанда,Ерітрея, Ефіопія. Більшість з них належать до найбіднішихкраїн світу.
Головна мета КОМЕСА - формування реальногоспільного ринку до 2000 р. й валютного союзу - до 2020 р. До-сягнення мети має здійснюватись поетапно. Насамперед пе-редбачається лібералізація торгівлі. Через 10 років після укла-дення Договору планувалося утворення митного союзу шля-хом усунення митних податків і нетарифних першкод, уведен-ня спільного зовнішнього тарифу, встановлення режимунайбільш сприятливої нації. До кінця 90-х років майже всі не-тарифні обмеження вже ліквідовано.
Основні напрями співробітництва: торгівля й митнеспівробітництво; транспорт і зв'язок; промисловість і енерге-тика; валютні питання й фінанси; сільське господарство; еко-номічний і соціальний розвиток.
Організаційна структура КОМЕСА:
Зустріч голів держав і урядів.
Рада міністрів.
Суд.
Комітети.
Секретаріат.
Зустріч голів держав і урядів - вищий орган, який визна-чає політику організації. Рішення, прийняті на Зустрічі, маютьобов'язковий характер.
Рада міністрів контролює виконання рішеннь, готує реко-мендації для голів держав та урядів, постанови, визначає най-гостріші економічні проблеми в країнах-членах.
Серед комітетів найважливіше значення мають:
Комітет керуючих центральних банків - розробляє про-грами в сфері валютно-фінансового співробітництва;
Міжурядовий комітет - розробляє програми в усіх іншихсферах.
Консультативний комітет складається з представниківділових кіл і розглядає питання взаємовідносин міжпідприємцями і КОМЕСА.
Серед функцій КОМЕСА особлива увага приділяєтьсясприянню співробітництва у валютно-фінансовій сфері.Намічено запровадити спільну розрахункову валютну одини-цю - ЕСАКУ (Eastern and Southern African Currency Unit -ESACU), утворити платіжний союз, зебезпечити взаємну ва-лютну конвертованість, вільний рух капіталу. Однією з цілейє сприяння інвестування, зокрема укладено угоду про усунен-ня подвійного оподаткування.
Південноафриканське САДК було утворено в 1992 р. Воноспівтовариство розвитку - об'єднує 11 держав: Анголу, Ботсва-САДК (Southern African ну, Замбію, Зімбвабве, Лесото, Ма-Development Community - лаві, Мозамбік, Намібію, Свазіленд,SADC) Танзанію, Південноафриканську Ре-
спубліку (ПАР). У рівнях економічного розвитку цих країнспостерігається значний перепад: ПАР, Замбія і Зімбабве вхо-дять до числа відносно розвинутих країн Африки, тоді як Ан-гола, Мозамбік і Танзанія - до найбідніших.
Головною метою організації є економічне зростання йпідвищення добробуту населення країн регіону. її досягненняпередбачається за рахунок самозабезпечення й взаємодопов-нення національних економік. Конкретними цілями є лібе-ралізація торгівлі, забезпечення вільного руху капіталу, робо-чої сили й технології.
Організаційна структура САДК:
Саміт.
Суд.
Рада міністрів.
Галузеві комітети міністрів.
Постійний комітет посадових осіб.
Національне бюро по зв'язкам.
Секретаріат.
Консультативні конференції.
Саміт, що складається з голів держав і урядів, є вищим ор-ганом САДК. На Саміті вирішуються найважливіші питанняполітики організації.
Рада міністрів - виконавчий орган, що відповідає за по-точну діяльність САДК. Вона розробляє стратегію й програмироботи організації, надає консультації Самміту, розглядає га-лузеві проблеми співробітництва. У своїй роботі Радаміністрів спирається на галузеві комітети міністрів, кожний зяких очолюється країною, яка відповідає за певну галузь. Га-лузева відповідальність розподілена таким чином:
Ангола - енергетика;
Ботсвана - сільське господарство;
Лесото - туризм і довкілля;
Малаві - рибальство у внутрішніх водоймищах;
Мозамбік - культура, інформація, транспорт, зв'язок;
Намібія - морське рибальство і морські ресурси;
Свазіленд - розвиток людських ресурсів;
Танзанія - промисловість і торгівля;
Замбія - гірнича промисловість;
Зімбабве - продовольство.
Одним з першочергових завдань САДК визначено утво-рення єдиної енергосистеми країн Південної Африки та ефек-тивне використання водних ресурсів.
Передбачалося утворення зони спільної торгівлі до 2000 р.
САДК у своїй діяльності орієнтується на співробітництвоіз західними країнами, на допомогу з їх боку. Основними до-норами є Скандинавські країни (50% зовнішнього фінансу-вання), а також ЄС і США1.
Митний і економічний ЮДЕАК утв°рено в 1966 р До його
союз Центральної складу входять: Ґабон, Камерун,Африки - ЮДЕАК (Union Конґо, Центральноафриканська Ре-Douaniere et Economique спубліка, Чад, Екваторіальна Ґвінея.de L'Afrique Centrale - ці країни входять до зони євро.
UDEAC) Головна мета ЮДЕАК - підви-
щення умов життя народів. Вона буде досягнута шляхомзміцнення співробітництва країн-членів через поступове утво-рення спільного ринку, а далі - через інтеграцію в економічно-му й валютному союзі.
Організаційна структура ЮДЕАК:
Рада голів держав.
Керуючий комітет.
Генеральний секретаріат.
Рада голів держав - вищий орган ЮДЕАК. Вона визначаєорієнтири економічної політики організації і координує еко-номічні відносини між країнами-членами. Особлива увагаприділяється координації митної, податкової й економічноїполітики, застосування тарифів у торгівлі з третіми країнами.
Керуючий комітет - виконавчий орган. Він складається зміністрів економіки і міністрів фінансів. До його функцій на-лежить розробка проектів з економічних проблем і підготовкарішень для Ради.
Генеральний секретаріат відає адміністративними спра-вами. Очолюється генеральним секретарем, який орієнтує зу-силля країн-членів на реалізацію положень про Союз ізміцнення регіональної солідарності.
З метою просування вперед по шляху інтеграціїкерівництвом ЮДЕАК були здійснені оперативні заходи. В1989 р. розроблено Нову стратегію економічної інтеграції, щопередбачала утворення "Дійсного економічного союзу", а в1991 р. - Регіональну програму реформ1. Нова стратегія пе-редбачає прискорення лібералізації торгівлі, перегляд митнихтарифів відносно третіх країн. Регіональна програма реформстосується податкових і митних питань, а також реформуван-ня транспортної системи. В тому ж 1991 р. було поставленопитання про утворення економічного й валютногоспівробітництва Центральної Африки. Передбачаласяліквідація митних бар'єрів до 2000 р.
Співробітництво в торговельній і валютній сферахздійснюється в цілому успішно. Введено єдиний зовнішній та-риф. Випускаються єдині платіжні кошти; їх емісію здійснюєБанк держав Центральної Африки, ЮДЕАК контролює такожБанк розвитку держав Центральної Африки і Фонд солідар-ності.
Питання для самоконтролю
Під впливом яких чинників формувалися інтеграційніоб'єднання в Азії?
Які риси характерні для Азіатсько-Тихоокеанськогоекономічного співробітництва (АТЕС)?
Яку політичну й економічну роль відіграють розвинутідержави в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні?
Які цілі поставлено перед АСЕАН?
Яку еволюцію пройшов процес інтеграції в Північній таПівденній Америці?
Яку роль відіграє НАФТА в інтеграційних процесах наАмериканських континентах?
Яі перспективи має МЕРКОСУР?
Яке значення має ЛААІ для успішності процесу інтег-рації в Латиноамериканському регіоні?
У яких умовах здійснюються інтеграційні процеси вафриканських країнах?
10. Які проблеми стоять перед ЕКОВАС
Розділ 12 МІЖНАРОДНІ НЕУРЯДОВІ ЕКОНОМІЧНІОРГАНІЗАЦІЇ (МНЕО)
Ключові поняття: міжнародна неурядова організація; компе-тенція міжнародної неурядової організації; юридичний статус неуря-дової організації;міжнародні об'єдання підприємців;Міжнародний ко-оперативний альянс; Світова конфедерація праці; Всесвітня феде-рація профспілок; Міжнародна торговельна палата; Римський клуб;Лондонський клуб; Тихоокеанська економічна рада
Дата добавления: 2015-09-09; просмотров: 117 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |