Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Історія розвитку технологічного і професійного навчання.

У третій чверті XIX ст. у ряді держав Європи та інших частин світу було прийнято закони про введення в загальноосвітніх школах ручної праці. Як зазначають дослідники, цей факт свід­чить про вторгнення потреб виробництва в сферу навчання і ви­ховання. У цей період значно зросла боротьба за сфери впливу. Буржуазії потрібне було активне, діяльне молоде покоління, яке могло б відстоювати її інтереси при перерозподілі світового ринку. І вона покладала великі надії на трудову школу. Деякі буржуазні діячі говорили у зв’язку з цим відверто, що той пере­може у всесвітньому ринку, хто раніше введе ручну працю в школі. Дрібні товаровиробники також сподівалися, що тру­дова школа допоможе їм відстояти свою незалежність у конку­рентній боротьбі, що введення ручної праці зміцнюватиме «хатню промисловість», забезпечуватиме їм додаткові джерела прибутку.

Проте вже в той час передові педагоги виступали проти використання ручної праці як засобу професіоналізації, від­стоювали її загальноосвітній характер, її значення для всебіч­ного розвитку дітей. Так, відомий шведський педагог Отто Сало- мон у положеннях, на яких грунтувалася його система трудового навчання, підкреслював значення ручної праці для естетичного виховання учнів, зазначаючи, що воно повинно сприяти розвит­ку почуття форм і почуття прекрасного.

Поширенню ручної праці як загальноосвітнього предмета у школах царської Росії сприяли відомі педагоги К. Ю. Ціруль, І. К. Карелль, Н. В. Касаткін. Вони творчо сприймали досвід ін­ших країн, збагачували його своїм власним і на цій основі роз­робляли оригінальні навчальні програми і методичні посібники. За свідченням дослідників, діячі ручної праці Росії в деяких важливих методичних питаннях випереджали своїх західних колег.

7.Етапи становлення технологічної і професійної підготовки в загальноосвітній і професійній школі за роки радянської влади. Рада Міністрів Української PCP прийняла в березні 1976 р. постанову «Про стан та заходи по дальшому поліпшенню тру­дового навчання і професійної орієнтації учнів загальноосвіт­ніх шкіл республіки». Постановою передбачено значне зміцнен­ня матеріальної бази шкіл. Протягом п’яти років сільським школам передбачалося передати більш як тисячу автомобілів, близько двох тисяч тракторів, збудувати більш як три тисячі кабінетів механізації сільського господарства та шкільних майстернь, значно збільшити кількість міжшкільних навчально- виробничих комбінатів. Дальшою спробою у розвитку трудового навчання та вихованні учнів загальноосвітніх шкіл стала урядова постанова від 22 грудня 1977 р. «Про дальше удосконалення навчання.виховання учнів загальноосвітніх шкіл та підготовки їх до праці». Вона передбачала збільшення часу на трудове навчання у стар­ших класах, введення в органах народної освіти посади інспек­тора з трудового навчання і виховання, закріплення за школа­ми базових підприємств, розширення набору для підготовки вчи­телів праці.

Проте вдосконалення вимагала не лише трудова підготовка учнів, а й шкільна справа в цілому. Саме тому в 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до жит­тя, праці. Так, було знову зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту, запроваджено обов’язкову суспільно корис­ну продуктивну працю в позаурочний час, введено нову дисцип­ліну «Основи виробництва. Вибір професії»